Рішення № 39814378, 09.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8678/14 09.07.14Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до 1) Приватного агропромислового підприємства "Перемога", 2) Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" про стягнення 16 286,41 грн., за участю представників позивача - Вольницького С.С., довіреність №б/н від 24.06.2014 року, відповідача1 - не з'явились, відповідача2 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 11 391,90 грн. основного боргу, 2 556,84 грн. відсотків річних від простроченої суми, 628,89 грн. пені та 1 708,78 грн. штрафу у розмірі 15% від ціни договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за договорами поставки № АП-18-0231 від 12.08.2013 року, №АП-18-0367 від 29.10.2013 року та відповідача 2 за договором поруки №ПР-18-0367 від 30.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.07.2014 року.

Представники відповідача1 та відповідача2 у судове засідання 09.07.2014 року не з'явились, відзиви на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Перемога" (покупець) було укладено договір поставки № АП-18-0231 (основний договір1), за умовами якого продавець (позивач) відповідно до умов цього договору зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець (відповідач1) - прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору сторони визначили вартість товару на дату укладення договору у розмірі 13 044,00 грн., яка в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п.2.2 останнього, при цьому таку ціну сторони визначили узгодженою.

Згідно з п. 2.1. договору відповідач1 зобов'язувався сплатити позивачу вартість товару, зазначену у пункті 1.2. договору, не пізніше 10.11.2013 року.

При цьому, сторони уклали додатковий договір до основного договору: 04.09.2013 року, яким доповнили основний договір додатковими засобами захисту рослин на суму 3 863,70 грн., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 06.09.2013 року, а відповідач1 зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 10 листопада 2013 року.

Згідно з п. 3.2. договору право власності на товар у відповідача1 виник з дня передачі товару відповідно до розділу 3,4 договору.

Одержання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідачем1 у день поставки товару (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язувався передати відповідачу1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка здійснюється наумовах СРТ; а відповідач1 зобов'язаний передати позивачу довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару (п. 4.4. договору).

Підписання видаткової накладної покупцем підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. цього договору документів (п. 4.5. договору).

Крім того, 29 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Перемога" (покупець) було укладено договір поставки № АП-18-0367 (основний договір2), за умовами якого продавець (позивач) відповідно до умов цього договору зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець (відповідач1) - прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору сторони визначили вартість товару на дату укладення договору у розмірі 9 484,20 грн., яка в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п.2.2 останнього, при цьому таку ціну сторони визначили узгодженою.

Згідно з п. 2.1. договору відповідач1 зобов'язувався сплатити позивачу вартість товару, зазначену у пункті 1.2. договору, не пізніше 10.11.2013 року.

Згідно з п. 3.2. договору право власності на товар у відповідача1 виник з дня передачі товару відповідно до розділу 3,4 договору.

Одержання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідачем1 у день поставки товару (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язувався передати відповідачу1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка здійснюється наумовах СРТ; а відповідач1 зобов'язаний передати позивачу довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару (п. 4.4. договору).

Підписання видаткової накладної покупцем підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. цього договору документів (п. 4.5. договору).

Поясненнями позивача та видатковими накладними № АП-18-0339 від 05.09.2013 року на суму 3 863,70 грн., № АП-18-0286 від 14.08.2013 року на суму 13 044,00 грн., № АП-18-0413 від 30.10.2013 року на суму 9 484,20 грн., стверджується факт поставки позивачем відповідачу1 товару на загальну суму 26 391,12 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, і станом на 14.04.2014 року мав заборгованість перед позивачем у розмірі 11 391,90 грн.

Однак, до звернення позивача з позовною заявою до суду відповідачем 1 було сплачено основний борг у розмірі 11 391,90 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 37 від 28.04.2014 року, яке міститься в матеріалах справи.

В позові в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 11 391,90 грн. слід відмовити у зв'язку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Також, судом встановлено, що 30 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (кредитор) та Приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" (поручитель) було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився за боржника (відповідача1) за виконання ним зобов'язань за договорами поставки № АП-18-0231 від 12.08.2013 року та №АП-18-0367 від 29.10.2013 року, укладеного між кредитором та боржником.

Згідно п.1.1. договору за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за основним договором, передбаченим п. 2.1. договору.

У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.5. договорів поставки сторони встановили процентну ставку у розмірі 40% річних від несплаченої ціни товару протягом 90 календарних днів з дати, коли відповідач1 повинен був оплатити товар та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Позов в частині стягнення 40 % річних та 96 % річних обґрунтований та підлягає задоволенню у розмірі 2 556,84 грн. за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 5.4. договорів поставки сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Пунктом 5.2. договорів поставки встановлено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, у зв'язку з порушенням відповідачем1 виконання зобов'язань з оплати у визначений договором строк за поставлений товар позивачем нараховано 1 708,78 грн. штрафу та 628,89 грн. пені. Позов в частині стягнення штрафу у розмірі 1 708,78 грн. та пені у розмірі 628,89 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного агропромислового підприємства "Перемога" (47708, Тернопільська область, Тернопільській район, село Довжанка, код 30849322) та Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, код 30369454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15; код 30262667) 2 556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 84 коп. відсотків річних від простроченої суми, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 89 коп. пені, 1 708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 78 коп. штрафу та 548 (п'ятсот сорок вісім) грн. 10 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна