Рішення № 39814237, 12.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6522/14 12.06.14

За позовом приватного підприємства «Торос-Груп»

До відповідача споживчого товариства «Діамед»

Про стягнення 34586,04 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Кізік А.М. (за дов.)

від відповідача не з'явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Торос-Груп» до споживчого товариства «Діамед» про стягнення 34586,04 грн. за договором поставки № 06-22/11 від 22.06.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 10.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6522/14.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на те, що матеріали справи не містять відповідних довіреностей, виданих керівником підприємства, на одержання товару.

Під час розгляду справи у Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва було витребувано додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за період: січень 2014 року, жовтень 2013 року, вересень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року споживчого товариства «Діамед».

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва подано витребувані судом документи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.06.2011 між приватним підприємством «Торос-Груп» (постачальником) та споживчим товариством «Діамед» (покупцем) укладено договір поставки № 06-22/11 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар.

Підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене з постачальником (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до розділу 4 Договору товар оплачується покупцем по мірі його реалізації. До 20 числа кожного місяця покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар за звітний період.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, оцінка умов Договору на предмет з'ясування факту встановлення строку оплати отриманого товару підлягає здійсненню виходячи з положень ст. 530 ЦК України. Оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України), виходячи з положень ст. 530 ЦК України строк є встановленим у разі зазначення даного періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

З огляду на це, момент реалізації поставленого товару, з якою Договором пов'язаний момент обчислення строку оплати, в контексті ст. 530 ЦК України не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати, оскільки настання даного моменту носить ймовірний характер, а не категоричний характер.

Таким чином, строк оплати Договором не встановлений,у зв'язку з чим покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття (ст. 692 ЦК України).

В період з 27.09.2013 по 10.01.2014 позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар.

Товар отримано повноважними представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (копії довіреностей у матеріалах справи).

Дані довіреності скріплені печаткою споживчого товариства «Діамед», що, в силу абзацу 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, є зовнішнім реквізитом відповідача, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами. При цьому відповідач не посилається на незаконне використання його печатки чи наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно цих же обставин.

Отже, вищевказані документи є допустимими та достатніми доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, підтвердження одержання товару відповідачем.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується віднесенням останнім у зв'язку з придбанням товару у позивача податку на додану вартість до податкового кредиту, що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем податкових накладних (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок поставки товару.

Таким чином належним чином є доведеним та відповідачем не спростованим факт отримання відповідачем від позивача товару в період з 27.09.2013 по 10.01.2014..

Товар відповідачем оплачено частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 34586,04 грн..

Станом на день розгляду справи 34586,04 грн. боргу відповідачем не погашено.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 34586,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зі споживчого товариства «Діамед» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, код 30176704) на користь приватного підприємства «Торос-Груп» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Меліоративна, 15, код 34902211) 34586,04 грн. боргу, 1827,00 грн. судового збору.

Рішення підписано 16.07.2014.

Суддя С. А. Ковтун