Рішення № 39814216, 15.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10558/14 15.07.14

За позовом Товариства з омеженою відповідальністю "АМІ"

до Міністерства доходів і зборів України

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Державна казначейська служба України, 2) Міністерство фінансів України

про стягнення 24 954 379,84 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: Тимофєєв О.М. за дов.

Від відповідача: Ткаченко В.П. за дов.

Від третьої особи 1: не з'явився

Від третьої особи 2: Наталич А.А. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явлені вимоги про стягнення 22 438 523,28 грн. основного боргу, 1 558 684,48 грн. інфляції, 957 172,08 грн. три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами за договорами про закупівлю за державні кошти № 190/1 від 18.12.2012р., № 191/1 від 18.12.2012р., № 192/1 від 18.12.2012р.

27.06.2014р. через відділ діловодства суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути 6 557 453, 52 грн. основного боргу, 250 081,52 грн. три відсотки річних, 714 746,31 грн. збитків від інфляції за договором № 190/1 від 18.12.2012р.; 4 889 692,62 грн. основного боргу, 186 478,14 грн. три відсотки річних, 532 964,47 грн. збитків від інфляції за договором № 191/1 від 18.12.2012р.; 10 991 377,14 грн. основного боргу, 419 178,00 грн. три відсотки річних, 1 198 033,09 грн. збитків від інфляції за договором № 192/1 від 18.12.2012р. Заява прийнята судом до розгляду.

27.06.2014р. та 01.07.2014р. через канцелярію суду представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.07.2014р. представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України до встановлення правонаступника Міністерства доходів і зборів України, передачі йому належних чином прав та обов'язків Міністерства доходів і зборів України, що припиняється, завершення процесу ліквідації Міністерства доходів і зборів України.

Клопотання судом відхилене, оскільки статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

При цьому, заміна однієї із сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації відбувається відповідно до статті 25 ГПК України. Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Станом на час розгляду справи відповідач не надав суду витяг з ЄДРПОУ з відповідним записом про припинення юридичної особи - Міністерства доходів і зборів України, клопотання відповідача про заміну підприємства його правонаступником у матеріалах справи також відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014р. було залучено до участі у справі Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) та Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

11.07.2014р. через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що замовником було вжито усіх належних заходів щодо виконання своїх зобов'язань по договорах № 190/1 від 18.12.2012р., № 191/1 від 18.12.2012р., № 192/1 від 18.12.2012р., зокрема Міндоходів з урахуванням норм бюджетного законодавства неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України щодо погашення заборгованості, її перереєстрації з неіснуючих бюджетних програм, що діяли у 2012 році, на існуючі, збільшення кошторисних призначень, а також вживали інших заходів щодо виконання взятих зобов'язань. Посилаючись на ст. 614 ЦК України, стверджує про відсутність своєї вини в порушенні зобов'язань за договорами, у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 15.07.2014р. представники позивача та відповідача подали документи для долучення до матеріалів справи.

Представник третьої особи 2 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у зв'язку з неоплаченими Держказначейством платіжними дорученнями при наявності відкритих асигнувань на реєстраційному рахунку станом на 1 січня 2013р. за Державною митною службою України рахувалась кредиторська заборгованість за загальним фондом державного бюджету в сумі 133981797,04 грн. та за спеціальним фондом державного бюджету кредиторська заборгованість становила 1813705,50 грн. Ствердив, що відповідач не порушував прав та законних інтересів позивача, у задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа 1 письмових пояснень по справі не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 2, господарський суд, в с т а н о в и в:

Між позивачем - ТОВ «АМІ» (постачальник) та Державною митною службою України (покупець) були укладені договори про закупівлю за державні кошти № 190/1 від 18 грудня 2012 року, № 191/1 від 18 грудня 2012 року, № 192/1 від 18 грудня 2012 року, за умовами яких позивач зобов'язався у 2012 році поставити та передати у власність відповідача товар, зазначений у Специфікаціях на поставку товару, а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2 договорів, найменування товару: активне мережеве обладнання для комп'ютерних мереж митних органів та їх підрозділів за предметом закупівлі: «Апаратура електрозв'язку».

Згідно п.5.1 договорів, строк поставки товару: 30 календарних днів з дня укладення договору, але не пізніше 20 грудня 2012 року.

На виконання вказаних договорів, за видатковими накладними № 1219/364 від 19.12.2012р. на суму 6 557 453,52 грн., № 1219/365 від 19.12.2012р. на суму 10 991 377,14 грн.позивач поставив, а уповноважений за довіреністю представник відповідача отримав товар по договорах № 190/1 від 18 грудня 2012 року, № 191/1 від 18 грудня 2012 року.

За актом приймання-передачі, монтажу та пусконалагодження активного мережевого обладнання для обробки даних № 1 від 20.12.2012р. позивач поставив, здійснив монтаж та пусконалагодження обладнання на суму 4 889 692,62 грн. згідно договору № 192/1 від 18 грудня 2012 року.

Умовами договорів сторони визначили строк оплати вартості поставленого товару: протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок за зазначені цілі (п.4.3).

З аналізу договорів вбачається, що вони укладені у 2012 році за результатами проведення конкурсних торгів, а право проведення конкурсних торгів можливе лише за наявності бюджетного призначення на зазначені цілі у 2012 році.

Проте, оплата поставлених товарів у 2012 році здійснена не була, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за вказаними договорами станом на 01.01.2013р. у сумі 22 438 523,28 грн.

У відповідності до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» 24 грудня 2012 року № 726/2012, Державна митна служба України та Державна податкова служба України були реорганізовані у Міністерство доходів і зборів України, яке стало правонаступником прав та обов'язків Державної митної служби та Державної податкової служби України.

Додатковими угодами № 1 від 04.07.2013р. до договору № 190/1, № 1 від 08.07.2013р. до договору № 191/, № 1 від 08.07.2014р. до договору № 192/1, укладеними між Державною митною службою України, Міністерством доходів і зборів України та ТОВ "АМІ", сторони визначили, що зобов'язання Державної митної служби України за вказаними договорами покладаються на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України, а саме: здійснення оплати кредиторської заборгованості після надходження з Державного бюджету України коштів на зазначені цілі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2013 року неодноразово звертався до відповідача листами № 116 від 12.02.2013р., № 289 від 12.04.2013р., №1059 від 29.11.2013р., 1176 від 24.12.2013р. № 125 від 04.02.2014р., № 243 від 07.03.2014р. з проханнями погасити заборгованість по договорах.

Листом від 13.01.2014 року № 415-14 99-99-05-01-15 відповідач повідомив позивача про неможливість погашення кредиторської заборгованості через відсутність виділених коштів у 2013 році.

У матеріалах справи наявні акти звірки взаєморозрахунків по кожному з договорів, підписані та скріплені печатками як позивача, так і Державної митної служби України.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідач наявність заборгованості перед позивачем на заявлену суму не заперечує, вказуючи про відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, оскільки Міндоходів з урахуванням норм бюджетного законодавства неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України щодо погашення заборгованості, її перереєстрації з неіснуючих бюджетних програм, що діяли у 2012 році, на існуючі, збільшення кошторисних призначень,а також вживали інших заходів щодо виконання взятих зобов'язань.

Відповідно до ст. 33,34 ГПК України відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що були б підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов'язань, оскільки відсутність бюджетного фінансування за договорами не може бути підставою для звільнення покупця від обов'язку оплати отриманого товару, оскільки в разі відсутності коштів для оплати покупець був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати товару, а не приймати товар.

Несплата відповідачем вартості отриманих товарів по договорах про закупівлю за державні кошти № 190/1 від 18 грудня 2012 року, № 191/1 від 18 грудня 2012 року, № 192/1 від 18 грудня 2012 року, є порушенням договірних зобов'язань та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу грошову вимогу № 116 від 12.02.2013р. про сплату заборгованості по договорах.

У відповідь на вказану вимогу відповідач у листі № 11.1/2-25/2502 від 15.03.2013р. визнав наявність непогашеної заборгованості за договорами № 190/1 від 18 грудня 2012 року, № 191/1 від 18 грудня 2012 року, № 192/1 від 18 грудня 2012 року, на суму 22 438 523,28 грн. та пояснив, що у 2013 році не виділені кошти з держбюджету для забезпечення погашення наявної кредиторської заборгованості.

Доказів оплати відповідачем суми 22 438 523,28 грн. основного боргу, в тому числі в установлені строки, суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано:

- 250 081,52 грн. три відсотки річних за договором № 190/1 від 18.12.2012р., 186 478,14 грн. три відсотки річних за договором № 191/1 від 18.12.2012р.: 186 478,14 грн. три відсотки річних, 419 178,00 грн. три відсотки річних за договором № 192/1 від 18.12.2012р., всього 855 737,66 грн. 3% річних;

- 14 746,31 грн. збитків від інфляції за договором № 190/1 від 18.12.2012р., 532 964,47 грн. збитків від інфляції за договором № 191/1 від 18.12.2012р., 1 198 033,09 грн. збитків від інфляції за договором № 192/1 від 18.12.2012р., всього 2 445 743,87 грн. інфляційних втрат.

Заявлені до стягнення 855 737,66 грн. 3% річних та 2 445 743,87 грн. інфляційних втрат позивачем нараховані за період з 20.02.2013р. по 29.05.2014р. прострочення виконання зобов'язання, тобто на наступний день, після спливу визначеного ст. 530 ЦК України 7-ми денного строку розгляду вимоги № 116 від 12.02.2013р.

В п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).

Факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого по договорах товару у сумі 22 438 523,28 грн. основного боргу встановлений судом.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність його вини у порушенні зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не приймаються судом до уваги у зв'язку з необґрунтованістю.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства доходів і зборів України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 38516786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ" ( 83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143г, код ЄДРПОУ 32427895) 22 438 523 (двадцять два мільйони чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 28 коп. основного боргу, 855 737 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 66 коп. 3% річних,, 2 445 743 (два мільйони чотириста сорок п'ять тисяч сімсот сорок три) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак