Постанова № 39813799, 17.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 904/8260/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого, (доповідач) Полянського А.Г., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р.у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача дочірнє підприємство "Центральний ринок м. Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської областітретя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської областітретя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської областіпро стягнення збитків у сумі 55 791,80 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1-3: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про відшкодування збитків у сумі 55791,80 грн., завданих майну позивача внаслідок пожежі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2014р. у справі №904/8260/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Вказані судові акти мотивовані відсутністю в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, необхідного та достатнього для покладання на нього відповідальності за позовом позивача, зокрема, як встановлено судами, не підтверджено поданими сторонами доказами факту вчинення відповідачем протиправних дій (бездіяльності) та його вини у виникненні зазначеної пожежі, з посиланням на ст. 22, 208, 714, 1166 ЦК України, ст. 275 ГК України, Правил пожежної безпеки на ринках України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 17.01.2005р. №30, ст. 24, 33, 34 ГПК України та докази наявні в матеріалах справи.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, як зазначається скаржником: судом першої інстанції справу розглянуто у незаконному складі колегії суддів; розгляд справи відбувався з порушенням строку визначеного ст. 60 ГПК України; суд першої інстанції встановив, що відповідач не є особою, відповідальною за забезпечення пожежної безпеки у павільйоні де сталася пожежа, однак в порушення ст. 24 ГПК України не замінив неналежного відповідача. Також, як зазначається скаржником: судом апеляційної інстанції помилково застосовано п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України, ч.1 ст. 793 ЦК України; не взято до уваги положення ч.1 ст. 780 ЦК України; неправильно застосовано положення ч. 1 ст. 1166 ЦК України; судами не надано належної оцінки доказам, які свідчать про користування відповідачем приміщенням де сталася пожежа.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 (Орендар) на підставі договору оренди, що був укладений 01.08.2010р. між нею і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавець) користувалась нежитловим приміщенням загальною площею 25 м кв. у капітальній будівлі, яка розташована на території Центрального ринку м. Дніпродзержинська за адресою: АДРЕСА_2, для здійснення роздрібної торгівлі санітарно-технічними виробами, меблями для ванної кімнати та супутніми товарами (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору).

22.10.2010р. у торгівельному павільйоні власника ОСОБА_6, розташованому в районі будинку АДРЕСА_3, сталася пожежа.

Відповідно до акту про пожежу від 22.10.2010р., місцем виникнення пожежі є торгівельне приміщення з продажу ковбасних виробів.

Акт про пожежу від 22.10.2010р. не містить конкретного переліку знищеного майна.

Внаслідок вказаної пожежі разом із торгівельним приміщенням, де був осередок пожежі, було пошкоджено суміжне приміщення, яке використовувалось позивачем на підставі договору оренди, і при цьому, на твердження позивача, було пошкоджено та втрачено належне їй майно (товар) на суму 55791,80 грн., стягнення якої і є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначає позивач, особою, яка є винною за спричинення шкоди, є - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (відповідач), який був орендарем торгівельного приміщення з продажу ковбасних виробів, де виникла пожежа, та використовував технологічну електричну мережу у цьому приміщенні, а відтак мав забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електричних установок.

Невизнання відповідачем факту використання приміщення, де виникла пожежа, та своєї вини у її спричиненні, спонукало позивача до звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків.

В ході розгляду справи, господарським судом попередніх інстанцій з урахуванням висновку №155/21/10 від 29.10.2010р. про дослідження пожежі, складеному Дослідно-випробувальною лабораторією ГУ МНС України в Дніпропетровській області, встановлено відсутність беззаперечних доказів, що пожежа була спричинена внаслідок короткого замикання електропроводки, а містять висновок щодо ймовірної причини пожежі - внаслідок виділення тепла у місцях виникнення великих перехідних опорів, які саме (місця) достовірно не були виявлені під час перевірки.

За результатом перевірки матеріалу за фактом пожежі Заводським районним відділом Дніпродзержинського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області була винесена постанова від 11.11.2010р. про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за ст. 6 п. 2 КПК України з підстав відсутності складу злочину. У процесі цієї досудової перевірки встановлено з пояснень ОСОБА_5, що останній експлуатував павільйон до пожежі в ньому за усною домовленістю з власницею протягом півтора місяця без укладання договору оренди.

Згідно листа Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №3150/04-03-10-36 від 14.02.2014р., будь-яка інформація про надання ОСОБА_6 в оренду ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приміщення в районі буд. 14 по вул. Мурахтова на території ЦКР "Центральний" за адресою: АДРЕСА_2, сектор 3/12 станом на 22.10.2010р. відсутня.

За даними інформаційної довідки серії IТ № 515897 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 15780745 від 31.12.2013р. будь-які відомості щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні.

Натомість, судом встановлено факт бездоговірного користування відповідачем приміщенням з продажу ковбасних виробів, де сталась пожежа, в зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку, що правомочності відповідача не можуть регулюватися нормами законодавства, які визначають порядок користування об'єктами найму (оренди), - через відсутність письмового правочину з цього приводу (ст. 208, 793 ЦК України), що також спростовує посилання позивача в касаційній скарзі на ст.780 ЦК України, яка передбачає відповідальність за шкоду, що завдана у зв'язку з користуванням річчю, переданою в найм.

Щодо обов'язків відповідача, як користувача технологічними електричними мережами у зазначеному приміщенні, його обов'язків забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електричних установок, правила пожежної безпеки тощо, то, як встановлено судами з урахуванням Правил пожежної безпеки на ринках України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 17.01.2005р. № 30 та наявної в матеріалах справи довідки начальника Дніпродзержинського РЕМ ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" від 23.12.2013р. №5189/РВЕ133000 відповідач не є споживачем (абонентом) електричної енергії у розумінні положень ст. 714 ЦК України, ст. 275 ГК України та Правил користування електричною енергією.

Звідси, оскільки відповідач не є власником чи орендарем за договором приміщення, де сталась пожежа, а також не мав обов'язків споживача електричної енергії щодо утримання технологічних електричних мереж, які знаходились у цьому приміщенні, та не є відповідальною особою за забезпечення пожежної безпеки в ньому, господарський суд попередніх інстанцій дійшов правильного висновку про відмову в позові, так як в діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення, зокрема не підтверджено доказами факту вчинення відповідачем протиправних дій (бездіяльності) та його вини у виникненні зазначеної пожежі.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення господарським судом норм процесуального права в результаті нездійснення заміни неналежного відповідача не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.11110 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось, оскільки враховуючи наявне в силу ч.1,2 ст. 24 ГПК України право суду на залучення іншого відповідача чи про заміну первісного відповідача належним відповідачем, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду із клопотанням про вчинення таких процесуальних дій чи надання згоди на це.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. у справі № 904/8260/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: А.Г. Полянський

В.І. Шаргало