Постанова № 39813680, 01.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 липня 2014 року 16 год. 45 хв. № 826/7673/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання незаконними (протиправними) дій відповідача та скасування його рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 02 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (далі - позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання незаконними (протиправними) дій відповідача при прийнятті 28 лютого 2014 року рішення №100250001/2014/000058/2 про коригування митної вартості товарів (далі - оскаржуване рішення) та скасування оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, зокрема в частині необґрунтованого застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою суду від 05 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 23 червня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі зовнішньоекономічного контракту № SMA16, укладеного 02 квітня 2012 року між позивачем та компанією "ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD" (далі - контракт), позивачем на митну територію України ввезено товар - світлотехнічну продукцію (далі - товар).

28 лютого 2014 року позивачем надано відповідачу митну декларацію №100250001/2014/008390 та відповідні документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару.

Так, разом з митною декларацією відповідачу надано наступні документи: CMR 0200 від 27 лютого 2014 року; коносамент від 31 грудня 2013 року № ZENNLAQB352305; рахунок-фактуру на транспортно-експедиційні послуги (інвойс) від 07 лютого 2014 року № НВ0351; довідку про транспортні витрати та відсутність страхування від 14 лютого 2014 року б/н; виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи від виробника; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інвойс від 25 грудня 2013 року № 2013F03A113; пакувальний лист від 25 грудня 2013 року № 2013F03A113; контракт від 02 квітня 2012 року № SMA16; декларації про відповідність; сертифікат про походження товару; додаткові угоди № 1 та № 2 до контракту; договір про транспортно-експедиційні послуги від 08 січня 2013 року № 08/01/2013.

Митну вартість товару позивачем визначено за основним методом.

У відповідь 28 лютого 2014 року відповідачем направлено позивачу електронне повідомлення, у якому зазначено, що надані документи містять розбіжності, а саме, товар відправлено згідно з коносаментом від 31 грудня 2013 року, а наданий для митного оформлення рахунок про транспортно-експедиційне обслуговування датовано 08 січня 2014 року, із посиланням на договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 08 січня 2014 року № 08/01/2014, тобто пізніше дати відправлення товару.

У даному повідомлені також зазначено про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу позивачем за допомогою засобів електронного зв’язку направлено відповідачу: договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 08 січня 2014 року №08/01/2014; CMR 0200 від 27 лютого 2014 року; лист від 28 лютого 2014 року № 28-08-14/1.

Однак, у зв’язку з невиконання позивачем, за переконанням відповідача, обов’язку щодо надання усіх витребуваних додаткових документів, прийнято оскаржуване рішення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ст. 49, ч. 1 ст. 54, ч.ч. 1 ст. 51, ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53, п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, ч. 1 ст. 55 України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особи митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, при опрацюванні наданих для митного оформлення по митній декларації документів, відповідачем виявлено, що вони містять розбіжності, що унеможливлює встановлення митної вартості імпортованого товару.

Зокрема, відповідно до електронного повідомлення відповідача від 28 лютого 2014 року, єдиною підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження задекларованої митної вартості товару, відповідач вказав те, що товар відправлено згідно з коносаментом від 31 грудня 2013 року, а наданий для митного оформлення рахунок про транспортно-експедиційне обслуговування датовано 08 січня 2014 року, із посиланням на договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 08 січня 2014 року № 08/01/2014, тобто пізніше дати відправлення товару.

В аспекті викладених обставин, суд звертає увагу на те, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, на час відправлення товару з порту NINGBO, CHINA діяв договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2013, укладений 08 січня 2013 року між позивачем та компанією "HD Logistic Management Ltd".

Поряд з цим, на час виготовлення перевізником інвойсу (рахунка-фактури) від 07 лютого 2014 року № НВ0351 на транспортно-експедиційні послуги та довідки від 14 лютого 2014 року б/н про транспортні витрати уже діяв аналогічний договір на транспортно-експедиційні послуги № 08/01/2014, укладений 08 січня 2014 року між позивачем та компанією "HD Logistic Management".

Згідно з інформацією, яка міститься у листі компанії "HD Logistic Management Ltd" від 21 січня 2014 року № 0121/1, зобов’язання сторін за договором від 08 січня 2013 року № 08/01/2013, дійсним до 31 грудня 2013 року, зберігаються. При цьому, станом на 21 січня 2014 року сторони керуються умовами нового договору № 08/01/2014, який набрав чинності починаючи із 08 січня 2014 року.

До того ж, суд зазначає, що рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги датований 07 лютого 2014 року, а не 08 січня 2014 року, як це зазначено в електронному повідомленні відповідача.

Враховуючи викладені обставини та виходячи з аналізу інших наданих позивачем для митного оформлення імпортованого товару документів, суд зазначає про відсутність у них розбіжностей та ознак підробки, а також вважає, що вони містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а тому відповідачем необґрунтовано зобов’язано відповідача надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем уже надано усі необхідні для цього документи.

У ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано контрактну ціну імпортованого товару, об’єктивну можливість і спроможність позивача визначити на підставі наданих для митного оформлення документів зазначену у них ціну товару, а також рівень митної вартості товару за ціною договору відповідно до ст. 58 МК України.

Відповідачем не доведено наявність у наданих позивачем для митного оформлення документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, або відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті за імпортований товар.

До того ж, з аналізу положень ст.ст. 53, 55 МК України вбачається, що митний орган, за обставин, зазначених у ст. 53 МК України, має право зобов’язати декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи. Тобто, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів може бути прийняте тільки після закінчення такого строку та у разі не усунення декларантом визначених митним органом недоліків.

Як також вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, рішення про зобов’язання позивача надати додаткові документи, так само як і оскаржуване рішення, датовані одним числом - 28 лютого 2014 року.

Отже, суд вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано передбачену положеннями МК України процедуру, внаслідок чого порушено законодавчо визначені права позивача.

Поряд з цим, таке порушення призвело до того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги додаткові документи, надані позивачем, що підтверджується матеріалами справи, у межах визначеного ч. 3 ст. 53 МК України строку.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про протиправність прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення, отже, наявність підстав для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання незаконними (протиправними) дій відповідача та скасування його рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб’єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при прийнятті 28 лютого 2014 року рішення № 100250001/2014/000058/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 28 лютого 2014 року № 100250001/2014/000058/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (ідентифікаційний код 32591365) здійснений ним судовий збір у розмірі 255,78 (Двісті п’ятдесят п’ять гривень сімдесят вісім копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин