Постанова № 39813667, 27.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 червня 2014 року 15 год. 30 хв. № 826/14494/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року відмовлено повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" (далі - третя особа), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 14 травня 2013 року № 0006522230 та № 0006532230 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 22 травня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 27 травня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 30 травня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 06 червня 2014 року.

Представник третьої особи у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 18 червня 2014 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд справи та вирішення у порядку письмового провадження, про що третю особу повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що ними не у повному обсязі досліджено фактичні обставини справи.

Суди попередніх інстанцій не обґрунтували те, чому залишили поза увагою факт оприбуткування позивачем придбаних товарів та використання їх у власній господарській діяльності, а також залишили поза увагою докази здійснення позивачем господарської операції із придбання товару. Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що третя особа у взаємовідносинах із позивачем виступала як повноважний представник компанії Hidria IMP Klima d.o.o. (Словенія), яка, у свою чергу, підтвердила факт поставки товару, обумовленої договором.

Судами попередніх інстанцій не досліджено обставини використання позивачем придбаного товару для виконання договору підряду, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "АК Інжиніринг" (далі - ТОВ "АК Інжиніринг"), на виконання якого позивачем виконано роботи з оснащення вентиляції, кондиціонування та повітряного опалення при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів НСК "Олімпійський".

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 15 травня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступне.

Так, відповідачем у період із 27 березня по 09 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 квітня 2013 року складено акт № 1121/22-30/25293049 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з третьою особою за період із 01 серпня по 31 грудня 2010 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року у розмірі 985584,50 грн., чим порушено пп. 1.20.2 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- занижено ПДВ у загальному розмірі 788467,00 грн., у тому числі за: серпень 2010 року - 535209,00 грн.; вересень 2010 року - 42385,00 грн.; листопад 2010 року - 210873,00 грн., чим порушено пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі акту перевірки, 14 травня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0006522230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 788467,00 грн. за основним платежем та у розмірі 197116,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006532230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 985584,50 грн. за основним платежем та у розмірі 246396,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Згідно з пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на: не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Тобто, як вбачається з викладених положень, умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій необхідними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Поряд з цим, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2012 року у справі № К-9189/08 також зазначено, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальників, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум ПДВ, включених до складу податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Отже, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки у заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2009 року № К-12755/07, у якій, зокрема, зазначено, що самі по собі незначні недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, за підтвердження зазначених в ній даних іншими первинними документами.

У свою чергу, в ухвалі суду касаційної інстанції від 15 травня 2014 року зазначено, що наявні у матеріалах справи податкові накладні та розрахункові документи є первинними документи та мають усі необхідні, визначені законодавством, обов'язкові реквізити. Докази того, що податкові накладні та розрахункові документи не мають юридичної сили або визнані у встановленому порядку недійсними, відсутні, а тому включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, відповідає пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд касаційної інстанції також зазначив, що окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, отже, і позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

До того ж, позивачем оприбутковано придбаний товар та використано його у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними доказами. Факт виконання позивачем та третьою особою зобов'язань за договором поставки підтверджений компанією Hidria IMP Klima d.o.o. (Словенія), уповноваженою особою якої є третя особа.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ "АК Інжиніринг" суд зазначає наступне.

Між позивачем, як покупцем, та третьою особою, як продавцем, 06 серпня 2010 року укладено договір поставки № С-31/10, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар - клапани вогнезатримуючі та димовидалення для систем вентиляції і кондиціонування повітря, а позивач - прийняти та оплатити товар.

На підставі договору поставки, третьою особою виписано податкові накладні: від 13 серпня 2010 року № 130802 на 3211255,36 грн., у тому числі ПДВ - 535209,23 грн.; від 13 вересня 2010 року № 130908 на 254312,38 грн., у тому числі ПДВ - 42385,40 грн.; від 03 листопада 2010 року № 031101 на 169 541,59 грн., у тому числі ПДВ - 28256,93 грн.; від 09 листопада 2010 року № 091102 на 738423,31 грн., у тому числі ПДВ - 123070,55 грн.; від 24 листопада 2010 року № 241103 на 357273,46 грн., у тому числі ПДВ - 59454,58 грн.

Згідно із вказаними накладними, визначено номенклатуру поставки: клапани в асортименті різної модифікації.

На підставі договору поставки також складено видаткові накладні та акти здачі-прийняття товару.

У матеріалах справи містяться копії банківських виписок з рахунку позивача, якими підтверджується факт здійснення розрахунків за договором поставки.

У ході нового розгляду справи судом також з'ясовано, що товар, придбаний позивачем у третьої особи, використано позивачем у власній господарській діяльності.

Зокрема, 23 червня 2010 року між позивачем, як субпідрядником, та ТОВ "АК Інжиніринг", як генпідрядником, укладено договір підряду № Р-10/10 на виконання робіт по вентиляції, кондиціонуванню та повітряному опаленню при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів НСК "Олімпійський" на вулиці Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва, за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати роботи по вентиляції, кондиціонуванню та повітряному опаленню при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів НСК "Олімпійський", а генпідрядник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 договору підряду, субпідрядник приймає на себе зобов'язання по забезпеченню будівельними матеріалами, інструментами, засобами, будівельною технікою та робочою силою, необхідними для виконання робіт, передбачених договором.

Виконання договірних зобов'язань за договором підряду підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме копіями договору підряду, видаткових накладних, актів приймання-передачі устаткування до монтажу, відомостей змонтованого обладнання, банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про реальність господарської діяльності позивача та здійснення ним господарських операцій на підставі укладених договорів, що, у свою чергу, свідчить про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за перевіряємий період.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов приватного акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 травня 2013 року № 0006532230, яким приватному акціонерному товариству "Енергомонтажвентиляція" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1231980,63 грн. (Один мільйон двісті тридцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят гривень шістдесят три копійки).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 травня 2013 року № 0006522230, яким приватному акціонерному товариству "Енергомонтажвентиляція" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 985583,75 грн. (Дев'ятсот вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні сімдесят п'ять копійок).

4. Присудити на користь приватного акціонерного товариства "Енергомонтаж-вентиляція" (ідентифікаційний код 25293049) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин