Постанова № 39813601, 17.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2014 року № 826/5024/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2014/000047/2 від 24.01.2014 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270002/2014/30053 від 24.01.2014 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів;

- судові витрати (судовий збір) у розмірі 487,20 грн. стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 12.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» в особі генерального директора пана Ванеденбоорна Й.М.Г., що діє на підставі Статуту (надалі - Покупець) уклало рамковий Контракт №00018 з компанією Евонік Індастріс АГ (Evonik Industries AG) Німеччина, в особі президента з продаж Клауса Вассермайера та регіонального менеджера з продажу та технічному сервісу, регіон Західна Європа А. Таубе (надалі - Постачальник).

Відповідно до умов вищенаведеного контракту та предмету контракту (п.1.1 ст.1), Постачальник передає, а Покупець приймає товар, а саме: МетАМІНО® DL-Метіонін кормовий 99%, ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5%, ТріпАМІНО® L -тріптофан кормовий 98%. Згідно з п.1.2. ст.1 Контракту на кожну поставку товару Контракт повинен доповнюватись Специфікацією, яка визначає кількість і вартість товару, погоджена Постачальником та Покупцем відповідно до п.2.1 цього Контракту. Контракт набирає чинності з 12.06.2013р. і діє до 12.06.2014р., відповідно до п.10.1 ст.10 Контракту.

Відповідно до заявки №2000002426 від 07.10.2013р. від ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» до Евонік Індастріс АГ (Evonik Industries AG) було здійснено замовлення товару: ТhreАМІNО® L -Тhreonine Feed Grade 98,5% у кількості 20, 000 кг., що дорівнює = 800 мішків за ціною 1,60 євро за 1 кг. Загальна вартість партії складає 32.400 євро. Згідно з п.1.2. ст. 1 Контракту було укладено окрему Специфікацію №5 від 09.12.2013р. до Контракту №00018 від 12.06.2013р. на придбання товару: ТреАМІНО® L- Треонін кормовий 98,5% у кількості 20.000 кг., що дорівнює = 800 мішків за ціною 1,60 євро за 1 кг. Загальна вартість партії складає 32.000 євро.

Як слідує із матеріалів справи, 12.12.2013 згідно СМR #6000010765 на митну територію України автотранспортом АЕ4168-1/А0035 В-1 був завезений товар (продукти що використовуються для виробництва кормів для годівлі тварин: ТріАМІНО® L-Тріонін кормовий 98,5% у кількості 20.544 кг. (гросс), після необхідних досліджень у ветеринарній лабораторії (ДНДІЛДВСЕ), та отримання необхідних дозволів та сертифікатів, 16.12.2013р. до відділу «Київ Центральний» КММ надано МД для оформлення у митному режимі ІМ-40 ТН - МД від 16.12.2013р. №100270002/2013/284534.

Так до вказаної митної декларації позивачем були подані: - Специфікація №5 від 09.12.2013р.; - Контракт №00018 від 12.06.2013р.; Ветеринарне свідоцтво Щ-30№226157 від 16.12.2013р.; - довідка про відсутність валютних коштів за кордоном 26088831 ДПІ у Печерському районі м. Києва 616/2; - Декларація якості №131116К2А від 10.12.2013р.; - Ветеринарний сертифікат №НU321-326/151/Т./2013 від 10.12.2013 - Реєстраційне посвідчення АА-01770-04-12 від 16.10.2012р.; Сертифікат відповідності №543193 від 09.12.2013р.; - Заява на проведення дослідження 568/26.2-42 від 16.12.2013р.; - Експортна МRN 13НU711000200F6D23 від 10.12.2013р.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що Інспектором митниці було прийнято рішення на відбір зразків товару позивача та направлення їх до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів (СЛПЕДМ) на проведення дослідження відповідність товару згідно заявленого коду УКТЗЕД.

20 грудня 2013 року митним органом було отримано Висновок №142001001-0241 від 20.12.2013 року відповідно до якого лабораторія підтвердила, що продукт ТhreАМІNО®, є L-треоніном кормовим з вмістом діючої речовини мін 98,5%.

Встановлено, що позивачем 16.01.2014 року було подано МД №100270002/2014/295758 від 16.01.2014р. з дорученням наступних документів: - Рахунок-фактура №6000011186 від 10.12.2013р.; - Специфікація №5 від 09.12.2013р.; - Контракт №00018 від 12.06.2013р.; - Ветеринарне свідоцтво Щ-30№226157 від 16.12.2013р.; - Довідка про відсутність валютних коштів за кордоном 26088831 ДПІ у Печерському районі м. Києва 616/2: - Декларація якості №131116К2Авід 10.12.2013р.; - Ветеринарний сертифікат № НU321-326/151/Т./2013 від 10.12.2013р.; - Реєстраційне посвідчення АА-01770-04-12 від 16.10.2012р.; - Сертифікат відповідності №543193 від 09.12.2013р.; - Заява на проведення дослідження 568/26.2-42 від 16.12.2013о.; - Експортна МRN 13НU711000200F6D23 від 10.12.2013р.

За наслідком розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема: - документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; платіжних та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товару; прас-листів виробників товару; - копію митної декларації країни відправлення товарів; - висновку про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованою експертною організацією;- виписки з бухгалтерської документації.

Письмовими поясненнями позивач повідомив відповідача про те, що документи, які підтверджують митну вартість було надано у електронній копії МД, а саме: - Зовнішньоекономічний контракт №00018 від 12.06.2013р. з виробником товару (прямий контракт); - Рахунок-фактура 6000011186 від 10.12.2013р.; - Специфікація №5 від 09.12.2013; - Транспортна накладна СМR №36876050 від 11.12.2013р.; - Страховий поліс №8894801556 від 11.12.2013р.; - Заказ наряд №2000002426 від 07.10.2013р.

Разом з тим позивачем були подані витребовувані додаткові документи, а саме: - Експортна МД країни продавця №13НU711000200F6D23 від 10.12.2013р.; - Біржова котіровка від 28.11.2013р.; - Каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи №10-13-7 від 28.10.2013р.) виробника товару; - Висновок про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованою експертною організацією Держзовнішінформ №11/1231 від 04.12.2013р.; - Декларація (паспорт) якості виробника №131116К2А від 10.12.2013р.; - Прайс лист виробника та копія каталогу №10-13-7 від 28.10.2013р.; - Документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості страховий поліс №8894801556 від 11.12.2013р. в якому вказана сума страховки а інші документи не можуть бути надані, так як умовами контракту СІР-Гайсин , в ціну товару усі складові, що можуть визначати митну вартість включені; - Платіжні та бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товару; повідомлено про неможливість подачі інших у зв'язку з тим, що товар який заявлений у митний режим ІМ-40 ДТ буде використовуватись для власних потреб і виробництва кормів для тварин, а не для продажу. На підтвердження цього надано паспорт якості заводу позивача які містять в собі заявлений товар у митний режим ІМ40 ДТ; - Виписку з бухгалтерської документації: надано копію міжнародного SWIFТ-переказу на оформлені раніше дві партії товару по МД №100270002/2014/295566 та №100270002/2014/295570 від 10.01.2014р. який підтверджує вартість товарів та містить реквізити для ідентифікації товару. Також відповідача повідомлено про те, що зв'язку з тим, що зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу передбачає відстрочку платежу в 45 днів, оплата на цю партію товару не може бути проведена так, як банк не приймає тимчасову декларацію для проведення коштів за кордон і компанія порушить термін оплати у зв'язку з тим, що час на поставку та митне оформлення перевищить більш ніж 60 днів.

За результатами розгляду додаткових документів відповідач 24.01.2014р. прийняв Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270002/2014/30053 та виніс рішення про коригування заявленої митної вартості 100270002/2014/000047/2 від 24.01.2014р.

Позивач категорично не погоджуючись з правомірністю вищевказаних рішень, вважаючи їх такими, що порушують норми чинного законодавства та завдають шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, оскаржив їх до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Як свідчать матеріали справи, різниця між заявленою сумою позивачем та сума, яку самостійно визначила митниця складає 7200 євро на кількості 20.000 кг.

Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості та письмових заперечень відповідача проти позову, коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МКУ у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності: п.4.4 контракту обумовлені умови оплати - відстрочка 45 днів від дати рахунка. В інвойсах зазначено - до 24.01.2014. Наданий банківський платіжний документ від 15.01.2014 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки в графі 70 «деталі платежу» відсутнє посилання на рахунок-фактуру або інвойс, відповідно до якого була здійснена оплата. Сума, зазначена у платіжному документі, становить 86400 євро, в той час як загальна вартість інвойсу - 32000 євро).

В результаті митного контролю відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містить всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та органі доходів і зборів. Відповідно до ст. 33 МКУ органи доходів і зборів використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопчені в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документах. Наявна у органі доходів і зборів інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій, декларанта відповідно до вимог ст. 53 МКУ, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи, а саме: 1) Документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 2) Платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товару; 3) Прайс-листи виробників товару; 4) Копію митної декларації країни відправлення товарів; 5) Висновок про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованою експертною організацією; 6) Виписку з бухгалтерської документації.

Проте як зазначає відповідач, декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п.2 ст. 58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу 2 відповідно до ст. 59 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, ідентичного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД 100270001/2013/188280 від 23.12.2013р.

Проте такі доводи відповідача як підтвердження правомірності спірних рішень не носять правового підґрунтя з огляду про наступне.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів. Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Визначення митної вартості - це сукупність дій щодо встановлення саме кількісного значення вартості імпортованого товару з метою митного обкладення. Регламентується тільки нормами статей 267-273 МК України.

Декларування митної вартості - це сукупність дій щодо заявлення декларантом митному органу вже визначеної митної вартості імпортованого товару. Регламентується нормами ст. 262 МК України та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, включаючи накази Держмитслужби України, основний із яких - Порядок декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За приписами статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України обумовлюється висновок про те, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками подання позивачем МД №100270002/2014/295758 від 16.01.2014р. Київською мідрегіональною митницею витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару.

Суд звертає увагу, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Також, суд наголошує на тому, що подання митному органу для митного оформлення товару додатково витребуваних документів (зазначених вище) відповідно Митного кодексу України не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2014/000047/2 від 24.01.2014 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270002/2014/30053 від 24.01.2014р. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2014/000047/2 від 24.01.2014 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270002/2014/30053 від 24.01.2014 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 487,20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур