Постанова № 39813415, 14.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 липня 2014 року 08:00 № 826/8569/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області

про

визнання дій протиправними, скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (надалі – позивач/ТОВ «Дієса») до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (надалі – відповідач/ІПЗПС у Дніпропетровській області), в якому просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду;

2. Визнати дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м. Дніпропетровськ, бульв. Театральний 2, протиправними;

3. Скасувати Постанову про накладення штрафних санкцій №272 від 05.05.2014 р.;

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р. було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про те, що при проведенні позапланової перевірки відповідачем було допущено грубе порушення норм законодавства, внаслідок чого було складено необґрунтований акт перевірки на підставі якого було винесено незаконну Постанову про накладення стягнень від 05.05.2014 р. №272 (надалі-Постанова №272), що підлягає скасуванню.

В судове засідання відповідач не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв. Водночас через відділ документального обігу та контролю суду подав письмові заперечення.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення присутніх сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 02.12.2013 р. по 06.12.2013 р. ІПЗПС у Дніпропетровській області на підставі наказу №114-до від 02.12.2013 р., згоди Держспоживінспекції України №03/7-11088-2013 від 26.11.2013 р. та направлення №2097/14/1877 від 02.12.2013 р. було проведено позапланову перевірку магазину «Ельдорадо» ТОВ «Дієса» за адресою: м. Дніпропетровськ, бульв. Театральний, 2.

За результатами проведеної позапланової перевірки, відповідачем було складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №002988 від 02.12.2013 р. (надалі-Акт №002988), в якому були зафіксовані виявлені під час проведення перевірки порушення, зокрема: під час перевірки встановлено реалізацію позивачем продукції без необхідної, достовірної інформації для споживачів про продукцію та відсутність документів, що засвідчують якість продукції, загалом 13 найменувань продукції.

Так, на підставі Акту №002988 ІПЗПС у Дніпропетровській області було винесено Постанову №272 .

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення повапленої перевірки, та як наслідок винесеної Постанови №272, вважаючи її такою, що порушує права позивача, ТОВ «Дієса» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877 (далі - Закон №877) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №877 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Згідно ч.1 ст.7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою (ч.2 ст.7 Закону №877).

Частиною 6 ст.7 Закону №877 встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень проведено перевірку ТОВ «Дієса».

Водночас, суд критично ставиться до доводів позивача, на рахунок того, що лист Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва від 26.11.2013 р. №405/01-01 підписаний не уповноваженою особою, що на думку останнього свідчить про незаконність підстави для проведення перевірки, так як доказів, що підтверджували вищезазначене позивачем до суду не надано. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно було допущено ІПЗПС у Дніпропетровській області до проведення перевірки.

В той же час, суд не приймає до уваги, посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 р. по справі №826/18856/13-а, яким було скасовано як незаконні направлення на перевірку та згоди Держспоживінспекції України на проведення позапланової перевірки, так як саме направлення на проведення перевірки №2097/14/1877 від 02.12.2013 р. та згода на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю №03/7-11088-2013 від 26.11.2013 р. при вирішенні адміністративної справи №826/18856/13-а не досліджувались.

Крім того, відповідно до даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18856/13-а від 18.03.2014 р. було скасовано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги чинного законодавства при проведенні позапланової перевірки ТОВ «Дієса» відповідачем було дотримано, як наслідок позовні вимоги в частині визнання дій посадових осіб ІПЗПС у Дніпропетровській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» задоволенню не підлягають.

Водночас, нормативно правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України « Про захист прав споживачів» (надалі-Закон №1023).

Відповідно до ст.4 Закону №1023 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів (ч.2 ст.4 Закону №1023).

Згідно ст.5 Закону №1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Водночас, відповідно до ст.15 Закону №1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити, зокрема: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Частиною 2 ст.23 Закону №1023 передбачено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час, відповідно до п.13 ч.1 ст.26 Закону №1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені ст.23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України визначає Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів (надалі-Порядок №833).

Статтею 16 Порядку №833 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що працівники суб'єкта господарювання зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.

В той же час, п.1 ст.21 Порядку №833 визначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність винесення ІПЗПС у Дніпропетровській області Постанови №272 за реалізацію позивачем продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в судовому засіданні, представником позивача самостійно було зазначено про те, що товар, який був виставлений на вітрину не був призначений для продажу та не містив всієї необхідної інформації.

Водночас, суд не приймає до уваги в якості належних доказів, надані позивачем роздруківки фотографій, так як, у суду відсутня можливість ідентифікувати місце, де саме зроблені дані фото.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області – відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (адреса: 03045, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45, код ЄДРПОУ 36483471) решту суми судового збору у розмірі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 10 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у м. Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/8569/14.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін