Постанова № 39813045, 17.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 р. справа №820/10471/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", Ректора ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І. про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", Ректора ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І., у якому просить суд:

- визнати протиправними дії ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", що полягали у відмові у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України";

- визнати протиправними дії ректора, голови приймальної комісії ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І., що полягали у відмові у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

У обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання", ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" він є запитувачем інформації та має право у порядку, визначеному Законом, одержувати публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розрядників публічної інформації, яким є відповідач.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду надав клопотання про слухання справи без його участі.

Відповідачі про час, дату та місце судового засідання повідомлені у відповідності до приписів ст.35 КАС України.

Через канцелярію суду від відповідача, Ректора ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І., надійшла заява про визнання адміністративного позову, у якій також зазначено, що відповідач не заперечує проти розгляду справи без його участі.

Представник відповідача, ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне.

Всеукраїнською громадською організацією "Комітет конституційно-правового контролю України" за підписом голови І.С. Марієна на адресу відповідача, ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", був направлений засобами поштового зв'язку на адресу відповідачів запит на інформацію від 25.11.2013 року за вих. № 1043/4-13, в якому позивач просив надіслати запитувачу належним чином завірені копії документів:

- статут ВНЗ;

- свідоцтво про реєстрацію ВНЗ;

- довідку про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ з додатками;

- ліцензію ВНЗ та додатки до них;

- витяг ВНЗ з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- правила прийому до ВНЗ у 2014 року;

- положення про приймальну комісію ВНЗ;

- наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ.

У якості мети, з якою вимагається надати документи, запитувач зазначив те, що зазначена публічна інформація становить публічний інтерес.

На вказаний запит позивачем отримано лист від 10.12.2013 року №01-06/223 за підписом Президента ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І., у якому відповідач обґрунтовує свою відмову на задоволення вказаного запиту посиланням на приписи ст. ст. 13, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ст. 1 Закону України "Про вищу освіту", відповідно до яких вищий навчальний заклад приватної форми власності не є суб'єктом владних повноважень або юридичною особою, якій такі повноваження можуть бути делеговані, а тому приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації" не розповсюджуються на ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет".

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.06.2014 року вбачається, що "Харківський економіко-правовий університет" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 24332652) зареєстрований як юридична особа з 21.04.1999 року, керівник юридичної особи - Орлов Павло Іванович, засновниками юридичної особи є ТОВ інформаційно-консалтінгове підприємство "Сузір'я" та ТОВ "Сяйво осені", основний вид діяльності - вища освіта.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не надання відповіді на інформаційний запит позивача, а також юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу оскаржуваної відповіді, суд дійшов висновку про наступне.

Суд зазначає, що правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання інформації, врегульовані Конституцією України, Законами України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними законами.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону України інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Отже, Закон України "Про доступ до публічної інформації" гарантує кожній особі її право у відкритості, доступності інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, шляхом вільного її отримання (зокрема, через запит на інформацію) для забезпечення своїх потреб і законних інтересів.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом ( ст.3 Закону).

При цьому розпорядники інформації визначені у статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якими визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

З положень ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" вбачається, що вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам).

Виходячи з вищевикладених норм, суд приходить до висновку, що той факт, чи виступає відповідач як суб'єкт владних повноважень, не може бути визначальним при вирішенні питання щодо віднесення його до суб'єктів, є розпорядниками інформації, визначеними у статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 21 вищевказаного Закону України власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (ч. 1 ст. 32 ЗУ "Про вищу освіту").

Виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач є розпорядником публічної інформації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Згідно ч. 1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідь на інформаційний запит була надана позивачеві 10.12.2013 року. Суд зазначає, що сторонами не надано до суду будь-яких доказів чи пояснень на підтвердження того, коли саме було отримано запит.

З листа від 10.12.2013 року №01-06/223 на письмовий інформаційний запит позивача, вбачається, що відповіді на запитувану інформацію у ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Всеукраїнській громадській організації "Комітет конституційно-правового контролю України" не містить, що є порушенням вищенаведених норм чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача у відповіді на запит на наявність запитуваної інформації на сайті університету, суд заначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що доступ до інформації забезпечується двома шляхами: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію. Тому виконання розпорядником обов'язку щодо оприлюднення судових рішень не звільняє від обов'язку надати публічну інформацію на запит.

Суд зазначає, що повідомлення відповідачем запитувача інформації про можливість ознайомитися із запитуваною інформацією на сайті розпорядника публічної інформації суперечить частині другій статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, вважається протиправною відмовою в наданні інформації, оскільки офіційний сайт є загальнодоступним джерелом.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Посилання представника відповідача, ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", у судовому засіданні на брак коштів на рахунку університету, що унеможливлювало надання інформації на запит позивача та надана на підтвердження цієї обставини довідка вих.№52-3-45/65 від 04.07.2014 року за підписом начальника відділення №529 АТ "Укрсиббанк" Івлєва Є.П. судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Так, у відповіді на запит позивача від 10.12.2013 року №01-06/223 така обставина як брак коштів для виготовлення копій запитуваних документів не зазначена, так само як і не вказано позивачу на приписи ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (не запропоновано сплатити кошти за копіювання та друк тощо). Окрім того, у наданій представником відповідача довідці із відділення №529 АТ "Укрсиббанк" зазначено, що залишок грошових коштів на рахунку №26006036437703 станом на 03.12.2013 року складає 20402,91 грн. Відповідачем не надано до суду доказів того, що університет не має розрахункових рахунків у інших банківських установах, або коштів на таких рахунках, не надано інформації з відповідним документальним підтвердженням щодо використання залишку коштів на вказаному рахунку на інші потреби (виплату заробітної плати, сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тощо).

Суд звертає увагу, що у своєму запиті позивач, як запитувач інформації, зобов'язувався виконати всі зобов'язання, покладені на запитувача інформації у відповідності до вимог ч. 3 ст. 14 ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до приписів ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 89 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, враховуючи надані представниками сторін докази та приписи норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", що полягали у відмові у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Відповідно до приписів ст. 136 КАС України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Так, ч. з ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, Ректором ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І. визнано заявлені до нього вимоги адміністративного позову (заява від 15.07.2014 року вх.№01-23/39629).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ректора, голови приймальної комісії ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І., що полягали у відмові у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 41, 69, 71, 94, 112, 128, 136, 159, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", Ректора ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І. про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет", що полягали у відмові у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Визнати протиправними дії ректора, голови приймальної комісії ПВНЗ "Харківський економіко-правовий університет" Орлова П.І., що полягали у відмові у задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, код ЄДРПОУ 35416341) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Котеньов О.Г.