Постанова № 39813002, 23.06.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1094/14-a

"23" червня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Баранюка А.З.

при секретарі судового засідання Дудар М.В.

за участю:

представників позивача - Лукашова Р.С., Ізябської М.Г.;

представників відповідача - Лапунько М.В., Деркача О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Тернопіль-транзит" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тернопіль-транзит" (надалі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (надалі - відповідач) про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення форми Р № 0001072201 від 12.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з платежу податку на прибуток приватних товариств у розмірі 1763757 грн., податкового повідомлення-рішення форми С № 0001052202 від 12.03.2014 року про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 625000 грн. та податкового повідомлення-рішення форми В4 № 0001062201 від 12.03.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 703322 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та пояснили, що податковим органом безпідставно прийнято рішення про збільшення зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1679551 грн. та штрафними санкціями на 84206 грн., оскільки в позивача не виникло безнадійної заборгованості за договором купівлі-продажу транспортних засобів від 24 лютого 2008 року № 8/05. На думку представників позивача податковим органом не взято до уваги додаткову угоду до цього Договору від 26 грудня 2011 року № 08/05/02, яким встановлено строк оплати, а отже податковий орган невірно визначив строк позовної давності, щодо стягнення з позивача коштів за поставлені транспортні засоби.

Представники позивача також пояснили, що відповідачем безпідставно встановлено порушення законодавства стосовно адміністрування податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення суми ПДВ на 703322 грн. Так, податковий орган при прийнятті рішення виходив з того, що позивач неправомірно відобразив у рядку 24 декларації залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту замість рядка 25 суми ПДВ. Представники позивача пояснили, що висновок податкового органу щодо завищення рядка 24 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду з декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013р. всього на суму 703 322,00 грн. є не вірний оскільки попередньо забравши вказану суму із сум завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість попередніми актами перевірки, на даний час знову вказана сума ПДВ повторно подвоюється і уже забирається просто із іншого рядка декларації, хоча попередніми повідомленнями-рішення вона уже виключена із сум бюджетного відшкодування.

Крім того, на думку представників позивача, податковим органом неправомірно застосовано штраф у розмірі 625000 грн. за порушення законодавства з регулювання обігу готівки, оскільки факт порушення не доводиться первинними бухгалтерськими документами.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні. Представники відповідача вважають, що перевірка була проведена правомірно, висновки акту перевірки є обґрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ була проведена позапланова документальна виїзна перевірка приватного підприємства «Тернопіль-транзит» (ЄДРПОУ 32750432) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.10.2013, результати якої оформлено актом перевірки від 27 січня 2014 року №402/22-10/32750432 на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014:

- №0001072201 яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1679551 грн. та застосовано 84206 грн. штрафних санкцій;

- №0001062201 яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 703322 грн.

- №0001052202 , яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 625000 грн. (неоприбуткування/несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів.

Щодо порушення пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1679551 та застосування штрафних санкцій в сумі 84206 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, що ПП «Тернопіль - транзит» укладено контракт №8/05 від 24.02.2008 з фірмою "EASTERN EUROPEAN HAULAGE LTD" (28 Maricrіft ave Heaton Noris, Stockport, SK4 3LZ, England) на імпорт вживаних транспортних засобів та номерних агрегатів. Загальна вартість контракту - 1000000,00 фунтів стерлінгів. Згідно доповнення №08/05/01/01 від 02.12.2009 загальна вартість контракту становить 2000000,00 фунтів стерлінгів. Станом на 01.10.2010 кредиторська заборгованість становила 1017225,00 фунтів стерлінгів та станом на 31.10.2013 кредиторська заборгованість становить 1376175,00 фунтів стерлінгів, що відображено в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 632.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення №0001072201 від 12.03.2014 року відповідачем взято до уваги положення Цивільного кодексу України, якими встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257).

Згідно із статтею 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може с збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмі формі. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди щодо збільшення строку позовної давності.

Перевіркою встановлено, що протягом 2009 - 2013 р ПП «Тернопіль - транзит» укладено з фірмою "EASTERN EUROPEAN HAULAGE LTD" (28 Maricrіft Heaton Norris, Stockport, SK4 3LZ, England) на імпорт вживаних транспортних засобів та номерних агрегатів ряд контрактів: №9/08 від 22.12.2009 (станом на 31.10.2013 кредиторська заборгованість становить 41528 євро); № 1/2/11 від 01.02.2011 (станом на 31.10.2013 кредиторська заборгованість становить 7800 фунтів стерлінгів); №1/3/11 від 04.04.2011 (станом на 31.10.2013 кредиторська заборгованість становить 737260 фунтів стерлінгів); №РВ 13/2013 від 02.01.2013 (станом на 31.10.2013 кредиторська заборгованість становить 521450 фунтів стерлінгів).

При цьому, при проведенні перевірки відповідачем не було взято до уваги Додаток №08/05/02 від 26.12.2011 до Контракту №8/05 від 24.02.2008, укладеного позивачем з фірмою "EASTERN EUROPEAN HAULAGE LTD", згідно з яким кінцевим терміном платежу в сумі 1376175 фунтів вважати дату 31.12.2020 з правом пролонгування.

При проведенні перевірки податковий орган не взяв до уваги зазначений Додаток оскільки в єдиній інформаційній базі Міністерства доходів і зборів України відсутня інформація про перетин директором фірмою "EASTERN EUROPEAN HAULAGE LTD" A.Avtoukhovich державного кордону 26.11.2011 року.

На підставі цього, перевіркою зроблено висновок відсутність фізичної можливості укладання сторонами Додатку №08/05/02 від 26.12.2011 до Контракту №8/05 від 24.02.2008, а тому відсутнє фактичне відтермінування терміну оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Суд бере до уваги те, що Додаток №08/05/02 від 26.12.2011 до Контракту №8/05 від 24.02.2008 вчинений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що Додаток №08/05/02 від 26.12.2011 укладався шляхом надсилання листів.

У відповідності до положень ч.1 та ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 135 вказаного ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходів від операційної діяльності, яка визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань та інші доходи, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1, п.135.4). Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п.135.5.4).

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4).

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість, зокрема, визначається як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За визначенням пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається ст. 159 Податкового кодексу України.

Пунктом 159.3 ст. 159 Кодексу визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо її стягнення до закінчення строків позовної давності.

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Враховуючи наведене суд вважає, що право на стягнення боргу у фірми "EASTERN EUROPEAN HAULAGE LTD" відповідно до Контракту №8/05 від 24.02.2008 виникне у строки передбачені в Додатку №08/05/02 від 26.12.2011 і саме з цієї дати слід вираховувати строк перебігу позовної давності.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання про те, що висновки перевірки про порушення пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо порушення п. 46.1 ст. 46, п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7 та п. 200.8 Податкового кодексу України та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 703322 грн. за жовтень 2013 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Проведеною перевіркою правильності визначення податку на додану вартість на підставі податкової звітності платника (декларацій з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків) матеріалів перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку за жовтень 2009р., лютий, березень, квітень 2010р. та наслідків їх розгляду апеляційною судовою інстанцією, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників рядка «Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду» Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 703322 грн.

Перевіркою встановлено завищено рядок 24 «Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодуванню включається до податкового кредиту наступного звітного періоду» за квітень 2011 року на 713533 грн. за рахунок неправомірного включення до нього сум, які за результатами розгляду судових справ в апеляційній інстанції вирішені на користь Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області по наслідкам проведених перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ ш розрахунковий рахунок платника податку за жовтень 2009 року та лютий, березень, квітень 2010 року;

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений в ст. 200 ПК України.

Згідно з п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ПКУ сума від'ємного значення, яка утворилася у звітному періоді, враховується у зменшення суми податкового боргу за попередній період, якщо такий мав місце, а в разі відсутності податкового боргу (або сума яка залишилася після закриття боргу), зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка лорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за утримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, платник податку має право самостійно вирішувати, як йому використати дану суму - відшкодувати чи зарахувати її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникатимуть протягом наступних звітних періодів. У разі обрання другого варіанта, зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних періодів.

Суд звертає увагу на те, що позивач не декларував бюджетне відшкодування, яке відображається в рядку 24, таким чином, у нього відсутні підстави з якими законодавство пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, зазначені норми закону дають право платнику податку подати заяву тільки у випадку виникнення права на бюджетне відшкодування або переплати, а не при наявності лише залишку від'ємного значення.

Отоже, 1095 денний строк не починає спливати, оскільки не настали підстави з якими закон пов'язує право платника податку подати відповідну заяву. Тобто, зазначений строк застосовується коли платник відображає в рядку 23 декларації суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до Порядку, дана сума відображається в рядку 23 декларації за поточний звітний період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування - чи то на рахунок платника у банку, чи то у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів - така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2 відповідно.

Лише після визначення суми бюджетного відшкодування, або, іншими словами, визначення всього оплаченого від'ємного значення, залишок включається до складу сум, що виносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позивач має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку до повного його погашення або шляхом зарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, до рядка 24 декларації по ПДВ потрапляє лише сума такого від'ємного значення, яка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного періоду та проходить таку ж процедуру підтвердження від'ємного значення в наступному періоді.

Згідно з пп. 4.6.6 п. 4 розділу V Порядку, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, за позивачем зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що позивач не врахував ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 31410/10/104 про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 0000302306/0 в якому визначено завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий, березень та квітень 2010 року на суму 574940,0 грн. та у хвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі № 24475/10/104 про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 січня 2010 року № 0000012306/0/1795 в якому визначено завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 138593.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що відповідачем приймалися податкові повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування на суму 703322,00 грн. із Таким чином, висновок податкового органу щодо завищення рядка 24 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду з декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013р. всього на суму 703 322,00 грн. є невірним. Вказана сума була списана з рядка 24 відповідачем після набрання законної сили ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду Львівського апеляційного адміністративного суду було завищення позивачем бюджетного відшкодування на суму 713533,0 грн., а не зменшення від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 703322 грн.

Суд також звертає увагу на те, що представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що сума 138593 грн. була безпідставно включена до суми завищення від'ємного значення по ПДВ відповідно до повідомлення-рішення форми В4 № 0001062201 від 12.03.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 703322 грн.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання про те, що висновки перевірки про порушення п. 46.1 ст. 46, п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7 та п. 200.8 ПК України є необґрунтованими.

Щодо порушення пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення нори з регулювання обігу готівки" та застосування штрафних санкцій суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіркою дотримання норм з регулювання обігу готівки встановлено, що ПП «Тернопіль - Транзит» в порушення вимог п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» допущено, неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) готівки в касі підприємства в день її фактичного надходження прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книги в загальній сумі 125000,00 грн.

Зокрема, відповідно до прибуткового касового ордера №20 від 04.04.2013 від ОСОБА_5 в сумі 115000,00 грн. готівкові кошти оприбутковані в касу підприємства (засвідчено записом в касовій книзі) 08.04.2013. На розрахунковий рахунок підприємства 24.10.2013 (квитанція №3616 від 24.10.2013) здано готівкові кошти від імені ПП «Тернопіль - транзит» через директора ПП «Тернопіль - транзит» ОСОБА_5 в розмірі 15000,00 грн. Згідно записів в касовій книзі за 24.10.2013 встановлено надходження готівкових коштів в сумі 5000,00 грн., таким чином зроблено висновок про неоприбуткування готівкових коштів в касі підприємства 24.10.2013 з оформленням їх прибутковим касовим ордером та записом в касовій книзі у сумі 10000,00 грн.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320) визначено, що прибуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно з пунктом 2.6 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.. Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Відповідно до пунктів 3.7 та 4.2 - 4.3 Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Представниками позивача долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії прибуткового касового ордеру № 20 від 08 квітня 2013 року про повернення безпроцентної фінансової допомоги від ОСОБА_5 на суму 115000,00 грн. видаткового касового ордеру від 08 квітня 2013 року про здачу в банк 115000,00 грн. копію квитанції філії АТ "Укрексімбанк" № 3480 від 08 квітня 2013 року про перерахування ОСОБА_5 позивачу 115000,00 грн., сторінки № 6 касової книги про одержання позивачем 08 квітня 2013 року від ОСОБА_5 115000,00 грн., а також належним чином завірені копії сторінки № 24 касової книги про одержання від ОСОБА_515000,00 грн. прибуткового касового ордера № 38 від 24 жовтня 2013 року про одержання від ОСОБА_5 безпроцентної фінансової допомоги в сумі 15000 грн., видаткового касового ордеру від 24 жовтня 2013 року про здачу в банк 15000 грн. та квитанції філії АТ "Укрексімбанк" № 3616 від 24 жовтня 2013 року про перерахування ОСОБА_5 позивачу 15000,00 грн.

Представником відповідача до матеріалів справи долучено фотокопії зазначених сторінок касової книги та прибуткових касових ордерів від 04 квітня 2013 року і від 24 жовтня 2013 року.

Проте, копія прибуткового касового ордеру № 38 від 24 жовтня 2013 року містить відомості про одержання від ОСОБА_5 позивачем 5000,00 грн., зазначена сума міститься також і на сторінці сторінки № 24 касової книги. Крім того, в копії прибуткового касового ордеру від 04 квітня 2013 року передбачено, що позивач отримав від ОСОБА_5 115000,00 грн. Ці копії документів відповідають відомостям, що відображені в Акті перевірки.

В судовому засіданні судом було оглянуто касову книгу позивача, зокрема сторінку № 6 про одержання про одержання від ОСОБА_5 позивачем 08 квітня 2013 року 115000,00 грн. та сторінки № 24 касової книги про одержання від ОСОБА_5 15000,00 грн.

Крім цього, судом було допитано як свідка директора Приватного підприємства "Тернопіль-транзит" ОСОБА_5, який пояснив, що він дійсно повертав позивачу фінансову допомогу 08 квітня 2013 року в сумі 115000,00 грн. та 24 жовтня 2013 року в сумі 15000,00 грн. Зазначені кошти були належним чином оприбутковані.

Оприбуткування зазначених коштів у ці дні підтвердила також представник позивача Ізябська М.Г.

Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що під час перевірки посадові особи Приватного підприємства "Тернопіль-транзит" відмовилися надати копії цих документів, тому посадові особи, які проводили перевірку зробили їх фотографії.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 Кодексу передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу ДПС мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Згідно із п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Судом встановлено, що в порушення вказаної норми Податкового кодексу України акт про відмову в наданні копій касових ордерів та копій сторінок касової книги посадовими особами відповідача не складався та відповідно не вчинявся відповідний запис.

Відповідно до ч. 3 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, при проведенні перевірки касових операцій податковий орган діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання про те, що висновки перевірки про порушення пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення нори з регулювання обігу готівки" та застосування штрафних санкцій є необґрунтованими.

Як суд зазначав вище, незважаючи на заперечення проти позову, представниками відповідача належними та допустимими доказами не доведено правомірність оспорюваних податкових повідомленнь-рішеннь.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що вони прийняте в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення форми Р № 0001072201 від 12.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з платежу податку на прибуток приватних товариств у розмірі 1763757 грн., податкове повідомлення-рішення форми С № 0001052202 від 12.03.2014 року про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 625000 грн. та податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0001062201 від 12.03.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 703322 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови підписано 27 червня 2014 року.

Суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.