Постанова № 39812501, 04.07.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1660/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Голінка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Закарпатського обласного центру зайнятості про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Закарпатського обласного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції - Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, якою просив суд: визнати неправомірними дії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо не зарахування до стажу державної служби періоду проходження ним служби в органах внутрішніх справ при виплаті грошової винагороди; зобов'язати відповідача надати суду завірену належним чином копію наказу щодо виплати позивачу однієї середньомісячної заробітної плати та відповідь Державного центру зайнятості щодо порядку виплати грошової винагороди; зобов'язати Закарпатський обласний центр зайнятості виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат.

27 червня 2014 року позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. Зокрема, просив суд: зобов'язати Закарпатський обласний центр зайнятості виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат станом на грудень 2013 року у сумі 24874,96 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним. На момент звільнення з посади начальника юридичного відділу Закарпатського обласного центру зайнятості його стаж безперервної роботи в органах державної влади з урахуванням ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» складав 37 років 7 місяців 16 днів. У січні 2014 року позивачу була виплачена грошова винагорода у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати за 10 років роботи в органах державної влади. При призначенні та виплаті грошової винагороди відповідачем не був врахований до стажу держаної служби період проходження ним служби в органах внутрішніх справ протягом 1977-2002рр., який дає право позивачу на отримання грошової винагороди у розмірі п'яти середньомісячних заробітних плат. На письмові звернення позивача щодо надання відповідачем пояснень стосовно відмови у виплаті грошової винагороди у розмірі п'яти середньомісячних заробітних плат - відповідь не отримав. На підставі Постанови КМУ №212 від 24.02.2003 року «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків», Постанови КМУ №283 від 3 травня 1994 року «Про порядок обчислення стажу державної служби», ст. 9 Закону України «Про державну службу», ст.. 1167 ЦК України просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі і підтримав даний адміністративний позов у судовому засіданні в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, подавши суду свої письмові заперечення та заперечення на заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовував наступним. Позивачу була виплачена грошова винагорода за сумлінну безперервну працю в органах державної влади від 10 років у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати. Вимоги позивача щодо виплати йому грошової винагороди у розмірі п'яти середньомісячних заробітних плат за 30 років безперервної роботи у органах державної влади вважає безпідставними та такими що не підлягають до задоволення, оскільки, до стажу безперервної роботи не зараховується час служби в органах внутрішніх справ. А тому, у відповідача відсутні підстави для виплати позивачу грошової винагороди у розмірі п'яти середньомісячних заробітних плат. Свої пояснення підтверджує посиланнями на виписки з газети «Праця і зарплата» де надаються роз'яснення щодо виплати грошової винагороди державним службовцям та листом Міністерства соціальної політики України №961/13/8413 від 03.09.2013 року «Про оплату праці». У своїх запереченнях на заяву про збільшення та уточнення позовних вимог представник відповідача вказав наступне. До стажу безперервної роботи, який дає право на виплату грошової винагороди згідно Порядку видачі грошової винагороди №212, чинне законодавство відносить лише періоди роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань. Оскільки позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього та начальницького складу, то його період служби в органах внутрішніх справ з 15.09.1977р. по 30.12.2002 року не може бути зарахований до стажу безперервної роботи (служби), який дає право на виплату грошової винагороди за сумлінну безперервну працю. Таким чином, керівник Закарпатського обласного центру зайнятості прийняв правомірне рішення про виплату позивачу грошової винагороди у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, а тому підстав для задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання Закарпатського обласного центру зайнятості виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат станом на грудень 2013 року у сумі 24874,96 грн. та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки його дії при прийнятті рішення про виплату грошової винагороди були правомірними. У судовому засідання надані письмові пояснення підтримав та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наказу Закарпатського обласного центру зайнятості №78-К від 24.03.2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника юридичного відділу Закарпатського обласного центру зайнятості за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, згідно ст.. 38 КЗпП України. (а.с.9).

Постановою КМУ №212 від 24.02.2003 року «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків» (далі - Порядок ) передбачено, що особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років, видається грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків (далі - грошова винагорода) (п.1 Порядку).

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_2 та довідки Закарпатського обласного центру зайнятості №589-11 від 25.03.2014 року загальний трудовий стаж ОСОБА_2 станом на 25.03.2014 року становить 43 роки 6 місяців 26 днів, з них стаж державної служби - 37 років 7 місяців 16 днів. (а.с. 6-8, 23-24)

У відповідності до наказу Закарпатського обласного центру зайнятості №180 від 20.12.2013 року ОСОБА_2 було виплачено грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, що склало 6218,74 грн. Даний факт також підвернений листом Закарпатського обласного центру зайнятості №1244-13 від 26.06.2014 року та не заперечувався сторонами у судовому засіданні.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача стосовно того, що період служби позивача в органах внутрішніх справ з 15.09.1977р. по 30.12.2002 року не може бути зарахований до стажу безперервної роботи (служби), який дає право на виплату грошової винагороди за сумлінну безперервну працю з наступних підстав.

Відповідно до п.1 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого Постановою КМУ №212 від 24.02.2003 року, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років.

Безперервний стаж роботи в органах державної влади обчислюється на підставі записів у трудовій книжці та документів, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

Порядком визначено вичерпний перелік підстав для не зарахування стажу, який дає право на одержання грошової винагороди, а саме: до стажу, який дає право на одержання грошової винагороди, не зараховується, але й не перериває його, період працевлаштування, протягом якого державному службовцю виплачувалася середньомісячна заробітна плата на період працевлаштування, якщо він звільнений з державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, період перебування на обліку в службі зайнятості, як такого, що шукає роботу, а також строкова військова служба у разі, коли державний службовець після цього повернувся на державну службу.

Оскільки позивача не стосується жодний з перерахованих пунктів та відповідно до ст.. 9 Закону України «Про державну службу» правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України, суд приходить до висновку про необхідність врахування періоду служби позивача в органах внутрішніх справ з 15.09.1977р. по 30.12.2002 року до спеціального стажу державного службовця.

Достовірність даних тверджень також підтверджується Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою КМУ №283 від 03.05.1994 року, зокрема, згідно п. 2 Порядку до стажу державної служби включається, в тому числі, час служби на посадах рядового і начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури структури міністерства внутрішніх справ.

Крім того, позивач звертався до Національного агентства України з питань державної служби та у отриманій ним відповіді на звернення, яка носить інформаційний характер, також зазначено, що періоди роботи в органах внутрішніх справ можуть бути зараховані до стажу безперервної роботи, який дає право на одержання вказаної грошової винагороди, за умови, що підрозділи, в яких працював позивач, входили до апарату органів внутрішніх справ, а не діяли при них.

Згідно листів позивача до директора Закарпатьского ОЦЗ Фущику Ю.І., позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався до відповідача із проханням виплатити належну йому грошову винагороду у повному обсязі. (а.с.14, 15-16, 17), однак доказі про виплату такої та надіслання відповіді позивачу на його звернення відповідачем не надано і в матеріалах справи такі відсутні.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме, довідок УМВС України у Закарпатській області №2/69 від 16.01.2014 року та підтверджено у судовому засіданні, ОСОБА_2 протягом 1977-2002 років працював на посадах у підрозділах, які входили до складу УМВС України у Львівській залізниці та Управлінні внутрішніх справ МВС України в Закарпатській області, а не діяли при них. Даний факт підтверджує наявність безперервного стажу у ОСОБА_2 понад 30 років, що у відповідності до п. 3 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, дає право позивачу на отримання грошової винагороди у розмірі п'яти середньомісячних заробітних плат.

Листом №ДЦ 04-2494/0/6/14 від 17.04.2013 року Державного центру зайнятості було зобов'язано Закарпатський обласний центр зайнятості невідкладно розглянути заяву ОСОБА_2 від 30.12.2013 року прийняти рішення згідно законодавства, зокрема, ст.. 9, 34 Закону України «Про державну службу», Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, беручи до уваги надані ОСОБА_2 роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби та той факт, що заява ОСОБА_2 була подана ним 30.12.2013 року, тобто до прийняття Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості №180 від 20.12.2013 року було встановлено право ОСОБА_2 на одержання грошової винагороди, однак визначення розміру вказаної допомоги являється хибним, оскільки, судом встановлено наявність у відповідача безперервного стажу в органах державної влади понад 30 років, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2, довідками УМВС №2/69 від 16.01.2014 року, довідкою Закарпатського обласного центру зайнятості №589-11 від 25.03.2014 року, а тому на підставі Постанови КМУ №212 від 24.02.2003 року «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків», Постанови КМУ №283 від 3 травня 1994 року «Про порядок обчислення стажу державної служби», ст. 9 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2 має право на одержання грошової винагороди у розмірі п'яти середньомісячних заробітних плат.

Як вбачається з довідки про складові заробітної плати та листа Закарпатського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 було виплачено грошову винагороду у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, а саме 6218,74 грн. Таким чином відповідач зобов'язаний виплатити невиплачену ОСОБА_2 частину невиплаченої грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат, сума якої становила станом на грудень 2013 року 24874,96 грн. (6218,74*4), оскільки у позивача наявний стаж, який дає право на одержання грошової винагороди, а саме від 30 років і більше, як це передбачено і Постановою КМ України № 212 від 24.02.2003 року.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій Закарпатського обласного центру зайнятості щодо не зарахування до стажу державної служби періоду проходження служби в органах внутрішніх справ виплаті грошової винагороди та зобов'язання Закарпатського обласного центру зайнятості виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат станом на грудень 2013 року у сумі 24874,96 грн. підлягають до задоволення.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача надати суду завірену належним чином копію наказу щодо виплати позивачу однієї середньомісячної заробітної плати та відповідь Державного центру зайнятості щодо порядку виплати грошової винагороди, суд констатує виконання даної вимоги під час судового розгляду справи, позивач не наполягав на необхідності її задоволення, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити так як такі добровільно виконанні відповідачем в ході судового розгляду даної адміністративної.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд констатує наступне.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди": "Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб". Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні ділової репутації, у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми". На підтвердження моральної шкоди, позивач пояснив суду, що така полягає в тому, що через неправомірні дії відповідача у вигляді відмови у виплаті йому грошової винагороди, він не мав достатніх фінансових коштів для погашення валютного кредиту та змушений був позичати необхідні кошти.

В ході судового розгляду справи, не здобуто доказів про спричинення позивачу моральної шкоди діями відповідача, а твердження позивача про те, що йому не вистачало коштів для погашення його кредиту не є належним доказом спричинення позивачу моральної шкоди, а тому у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Закарпатського обласного центру зайнятості про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо не зарахування до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ при виплаті грошової винагороди ОСОБА_2 за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.

Зобов'язати Закарпатський обласний центр зайнятості виплатити невиплачену ОСОБА_2 частину грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат, сума якої становила станом на грудень 2013 року 24874,96 грн.(двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні дев'яносто шість копійок).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяC.А. Гебеш