Постанова № 39812225, 19.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р. Справа № 804/6562/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузякова Рината Муратовича про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області від 17 квітня 2014 року № 018876.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не здійснює господарську діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, на момент складання акту посадовими особами відповідача, не здійснювала керування транспортним засобом як водій, а тому законодавства про автомобільний транспорт не порушувала. Таким чим вважає дії відповідача щодо застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі Закону України "Про автомобільний транспорт" неправомірними та просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17 квітня 2014 року № 018876.

Позивач, у судове засідання не з'явився, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надавши письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, та зазначив що дії відповідача щодо прийняття постанови є законними і ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ОСОБА_2 винесена на підставі акту № 036346 від 07.03.2014 року та пояснень свідків. Вважає, що доводи позивача про порушення відповідачем норм чинного законодавства України при винесенні постанови про застосування фінансових санкцій є хибними.

Відповідно до 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене суд ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області на підставі завдання на перевірку від 03.03.2014 року № 026818 була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в ході якої інспекторами був зупинений транспортний засіб Форд "Транзит", номерний знак НОМЕР_1, документ, що посвідчує особу водія, особа, що керувала транспортним засобом пред'являти відмовилась. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 07.03.2014 року № 036346, місце перевірки : м. Дніпропетровськ, вул. Заводська Набережна, 4, дата і час перевірки - 08 год. 10 хв., 07.03.2014 р.

Зі змісту вказаного акту транспортний засіб Форд "Транзит", номерний знак НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_2.

У зазначеному акті державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області зафіксовані порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без оформлення документів, передбачених ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлена ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, чим порушено вимоги ст.ст 39, 40 Закону України "Про автомобільний транспорт".

17 квітня 2014 року Начальником управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузяковим Р.М. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ОСОБА_2 винесено постанову № 018876 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає, що застосування до неї адміністративно-господарського штрафу є неправомірним та просить скасувати вищевказану постанову у зв'язку з тим, що вона не є автомобільним перевізником та на момент зупинки 07.03.2014 року о 08 год. 10 хв. державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області автомобіля Форд "Транзит", номерний знак НОМЕР_1, вона за кермом даного автомобіля не перебувала та в даний час знаходилась у м. Синельникове.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, згідно п.2 п.3, 4 якого передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Згідно пунктів 12, 13, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Укртрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.

Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

За приписами п. 15 вказаного вище Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону України" Про автомобільний транспорт" визначений перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту перевірки від 07.03.2014 року № 036346, під час перевірки посадовими особами управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області було зафіксовано факт надання послуг з перевезення пасажирів транспортним засобом Форд "Транзит", номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2. Особа, яка керувала транспортним засобом відмовилась пред'являти документ, що посвідчує особу водія.

Досліджуючи питання щодо наявності факту надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення саме позивачем як автомобільним перевізником, суд виходять з наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Так, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, особу, що керувала транспортним засобом Форд "Транзит", номерний знак НОМЕР_1 посадовими особами управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області, під час проведення перевірки, не встановлено. Особу водія даного автомобіля не вказано ані в аті перевірки, ані зазначено в поясненнях свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Відповідачем, не надано жодних належних доказів щодо надання саме позивачем послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.

Отже посилання відповідача на порушення ОСОБА_2 вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та винесення відносно неї постанови від 17 квітня 2014 року про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі акту № 036346 від 07.03.2014 року є протиправним.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржене рішення прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, тоді як судом встановлено, що позивач не надавала послуги з перевезення вантажів, що свідчить про відсутність з її боку порушень вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, а за приписами ч. 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних правах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії відповідача та обґрунтованість і законність прийняття оскарженої постанови з урахуванням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що, приймаючи оскаржену постанову, відповідач діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією № 54-22165 від 07.05.2014 року та № 44817.1005.5 від 29.05.2014 року.

Таким чином, зазначені судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача з урахуванням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області № 018876 від 17 квітня 2014 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Б. Ляшко