Рішення № 39808790, 03.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/4272/14 Головуючий 1-ї інстанції - Скляренко С.О.

Справа №642/2139/14 Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: житлові

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровіна С.Г.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Ленінського РВ у м. Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області, третя особа: ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, виселення, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Ленінського РВ у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області, третьої особи: ОСОБА_5, який у подальшому уточнив і просив: 1. визнати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням; 2. зняти їх з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1; 3. виселити відповідачів з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 14.02.2014року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 згідно якого ОСОБА_3 набув право власності на вищевказану квартиру. Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що квартира, яка передається, повинна бути звільнена від речей належних продавцю чи будь-яким третім особам, повинні бути зняті з реєстрації місця проживання всі зареєстровані особи не пізніше 20.02.2014року. Але, на сьогоднішній день в квартирі зареєстровані та мешкають родичі колишнього власника квартири ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Умовами договору право на збереження реєстрації та проживання відповідачів не передбачено. Оскільки відповідачі відмовляються добровільно звільнити спірне житлове приміщення та знятися з реєстрації позивач змушений звернутися з цим позовом до суду.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заявлені вимоги підтримала і просили їх задовольнити їх в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Третя особа: Ленінський районний відділ у м. Харкові Головного Управління ДМС у Харківській області про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки свого представника суд не повідомили..

Третя особа: ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 проти задоволення позову не заперечували.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та підлягають зняттю з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12 травня 2014 року в задоволенні заяви представнику відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 09.04.2014року відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до положень ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладеним у рішенні, обставинам справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних дій.

У порушенні вимог зазначених вище норм процесуального права суд першої інстанції належним чином не з'ясував фактичні обставини у справі, не перевірив заперечень відповідачів, викладених в заяві про перегляд заочного рішення, і наданим доказам належної оцінки не дав, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.07.2011року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12.09.2012року, квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю колишнього подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Також, цим рішенням за ОСОБА_1 визнано права власності на 1/2частину цієї квартири та визнано частково (в 1/2 частині квартири) недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2005 року, яке видано виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Харкова на ім'я ОСОБА_5 (а.с.39-42).

Вищевказані судові рішення набрали законної сили і є чинними на теперішній час.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 є власником - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх вчинення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.

Але, доводи представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що право власності на 1/2 частину спірної квартири за відповідачкою ОСОБА_1 на підставі вищеназваних судових рішень не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим, на її думку, ОСОБА_5 мав право на відчуження всієї спірної квартири за договором купівлі-продажу від 14.02.2014року, колегією суддів не приймаються, оскільки на час укладання цього правочину йому на праві власності належала лише - 1/2 частина квартири, про що йому було достеменно відомо т.я. безпосередньо ним оскаржувалося в апеляційному порядку рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.07.2011року, згідно з яким він залишився власником тільки 1/2ч. спірної квартири.

Оскільки нормами діючого законодавства не передбачено визнання власника нерухомого майна таким, що втратив право користування належним йому на праві власності житловим приміщенням (в даному випадку - 1/2ч. спірної квартири), тому у суду не було законних підстав для задоволення таких вимог відносно ОСОБА_1 Більш того, у позовній заяві відсутнє посилання на підстави, а саме норми права - ст.ст.71,72, 107 ЖК та ст.405 ЦК України, якими врегульовано такі правовідносини. Тобто, з яких підстав відповідача ОСОБА_4, як члена сім'ї власника частини квартири ОСОБА_1, визнано втративши право користування житлом, оскаржуване рішення не містить.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом (ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не позбавлена права власності на 1/2ч. спірної квартири в установленому законом порядку, тому відсутні підстави для її виселення. Відповідач ОСОБА_4 проживає на житловій площі, частина якої належить його матері ОСОБА_1 на праві власності, і оскільки він у встановленому законом порядку зареєстрований за цією адресою, є членом її сім'ї, тому підстав для його виселення та зняття з реєстраційного обліку немає.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення - про відмову ОСОБА_3 в позові.

Згідно п.п.1),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.1),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2014 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Ленінського РВ у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області, третя особа: ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, виселення - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -