Вирок № 39808547, 18.07.2014, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/410/14-к

провадження №1-кп/166/18/14

категорія: 34

ВИРОК

іменем України

18 липня 2014 року смт.Ратне

Ратнівський суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М.,

за участю секретаря - Заєць Н.П.,

прокурора - Хилюка В.В., Кошелюк Я.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013020170000621, внесене до ЄРДР 13 грудня 2013 року, про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, 2000 року народження, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 13 грудня 2013 року близько 17 години 10 хв, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген ЛТ 28», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння в смт.Заболоття Ратнівського району Волинської області, рухаючись по проїзній частині вулиці Шевченка в напрямку с.Тур Ратнівського району, в порушення вимог п.п.2.3б, 2.9а, 11.13, 12.3 Правил дорожнього руху України проявив безпечність та неуважність, не прослідкував за безпекою руху і не простежив за дорожньою обстановкою, виїхав на праве узбіччя, по якому в попутному напрямку йшла ОСОБА_4, рухаючись по узбіччі своєчасно не виявив вказаного пішохода, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на останню.

Під час даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, які стали причиною її смерті.

ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину не визнав. Показав, що 13 грудня 2013 року в післяобідню пору, уже будучи в стані сп'яніння, на запрошення ОСОБА_5 приїхав власним мікроавтобусом марки «Фольксваген ЛТ» до бару «Надія», що в смт.Заболоття, де уже знаходилися автомобіль «Фольксваген Гольф» ОСОБА_5 та автомобіль «ВАЗ 2108» ОСОБА_6, а їх власники перебували у барі. Троє вживали спиртні напої. Приблизно через одну годину, сильно сп'янівши, пішов у власний автомобіль, де на передньому сидінні за кермом заснув. ОСОБА_7 того дня він взагалі не бачив.

Прокинувся від того, що його розбудив ОСОБА_5, уже після ДТП. Оглянувшись, побачив, що автомобіль стоїть на вул.Шевченка справа по ходу руху в напрямку с.Тур біля будинку ОСОБА_8 з увімкненими двигуном та обома фарами. При цьому, він сам знаходився на середньому сидінні спереду, а ОСОБА_5 - справа від нього. Із слів ОСОБА_5 йому стало відомо, що той вчинив ДТП і зник з місця події. Пересівши за кермо, він разом із ОСОБА_5 повернулися до місця ДТП, що знаходилося за 500-700 м від місця зупинки автомобіля. Підійшовши до місця ДТП побачив дівчину, яка лежала на землі, біля неї стояла її мати - потерпіла та ОСОБА_9. Зазначив, що допомоги не надавав, ні з ким не розмовляв, швидку не викликав. Повернувся до автомобіля, де все ще знаходився ОСОБА_5, та відвіз його до бару «Надія». Автомобіля ОСОБА_6 біля бару уже не було. Забрали автомобіль ОСОБА_5 та поїхали з ним до нього (ОСОБА_3) додому. Хто яким автомобілем керував, не пам'ятає. Ушкоджень на своєму автомобілі не бачив. ОСОБА_5 залишив свій автомобіль у нього на подвір'ї, а він пішов у будинок. Про те, чи знав він куди поїхав ОСОБА_5 його автомобілем «Фольксваген ЛТ» категорично не відповів, спочатку зазначив, що сказав ОСОБА_5 їхати на місце пригоди, згодом ствердив, що про це нічого не пам'ятає. З дому він зателефонував своєму товаришеві ОСОБА_10, який працює в Ратнівському ВДАІ, та повідомив, що ОСОБА_11 його автомобілем вчинив ДТП, при цьому, запитував поради про подальші свої дії. ОСОБА_10 сказав, щоб ОСОБА_11 їхав на місце ДТП. Після цього він ліг спати.

Через деякий час вдома був затриманий працівниками міліції і доставлений в лікарню на освідування для встановлення ступеня сп'яніння. Після цього у райвідділі міліції зустрів брата ОСОБА_11 - ОСОБА_12, який просив не звинувачувати ОСОБА_11 у вчиненні ДТП, оскільки у їх матері хворе серце.

У райвідділі між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 виникла розмова з приводу ДТП, яку, як з`ясувалося пізніше, ОСОБА_5 записав на диктофон свого телефона, та у ході якої він (ОСОБА_3) визнав, що саме він вчинив ДТП і пропонував ОСОБА_11 взяти вину на себе. При цьому, жоден протокол не вівся, прав йому не роз'яснювали. Ствердив, що записана на диктофон розмова містить його слова.

У кабінеті слідчого на його заперечення своєї причетності до ДТП працівник міліції Бучинський жорстоко його побив, погрожував, нецензурно висловлювався. 19 грудня 2013 року він звернувся у Волинську обласну лікарню з метою обстеження та фіксування побоїв. У Ратнівську ЦРЛ не звернувся через недовіру до її лікарів. За його клопотанням, де він зазначав про його побиття працівниками РВ, 20 грудня 2013 року слідчим ОСОБА_41 була призначена судово-медична експертиза.

У ході розмови близько 03 години 14 грудня 2014 року із захисником за призначенням ОСОБА_14 він за порадою останнього вирішив визнати вину у вчиненому, щоб уникнути застосування щодо нього запобіжного заходу у виді взяття під варту. Його визнавальні показання писалися ним під диктовку слідчого та інших працівників райвідділу в присутності захисника ОСОБА_14

Зазначив, що начальник карного розшуку Ратнівського РВ ОСОБА_15 їздив до свідків, залякував їх, примушував давати неправдиві показання щодо нього.

Показав, що із слів інших осіб, зокрема ОСОБА_8, йому стало відомо, що з його автомобіля біля будинку ОСОБА_8 виходили ОСОБА_16 та ОСОБА_6.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини, його вина у вчиненні злочину доведена зібраними у справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 показала, що 13 грудня 2013 року близько 17 години 10 чи 15 хвилин разом із дочкою ОСОБА_4 поверталися додому зі школи по обочині з правої сторони дороги, яка добре освітлювалася. У якийсь момент дочка залишилася позаду неї, тоді ж вона почула звук битого скла, побачила, як не зупиняючись, проїхав синій мікроавтобус ОСОБА_3 на великій швидкості, при цьому, автомобіль усіма чотирма колесами знаходився на грунтовій обочині, не торкаючись асфальтового покриття дороги. Обернувшись, побачила дочку, яка лежала на землі, присіла біля неї. Десь через одну хвилину з протилежної сторони дороги до них підбіг ОСОБА_9, поміряв пульс. Біля них автомобілем проїжджав ОСОБА_15, який також надавав допомогу. У цей час вона, піднявши голову, побачила ОСОБА_3, що стояв біля них, нічого не сказав, нічим не допоміг. Від моменту ДТП до появи ОСОБА_3 пройшло близько 2 хвилин. Дочку автомобілем ОСОБА_15 завезли у Заболоттівську лікарню, звідти - у Ратнівську ЦРЛ.

Коли дочці стало трохи краще, ОСОБА_3 приходив у лікарню, вона заводила його в палату до дочки й казала, показувавши на дитину, що це результат його керування авто в стані сп'яніння. ОСОБА_3, при цьому, мовчав, ніяк не відреагувавши.

ОСОБА_3 матеріально не допомагав. Його дружина принесла в лікарню 400 доларів США, які вона взяла від неї, крім цього, після смерті дочки остання приносила кошти на виготовлення пам'ятника, однак від їх отримання вона відмовилася.

Допитані у суді свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_9 показали, що 13 грудня 2013 року надавали допомогу ОСОБА_4, яку, зі слів її матері, збив автомобіль. До місця ДТП під'їхав у напрямку до центру смт.Заболоття автомобіль темно-синього кольору. До них підійшов ОСОБА_3, якому ОСОБА_15 запропонував завести дитину автомобілем обвинуваченого в лікарню, однак останній промовчав та пішов з місця події. Автомобілем ОСОБА_15 ОСОБА_17 завезли у лікарню смт.Заболоття.

Згідно із протоколом огляду місця події від 13.12.13 (т.1 а.с.33-38) на правому узбіччі та правому боці проїжджої частини автодороги Гута-Тур, зокрема на вулиці Шевченка у смт.Заболоття поблизу будинку №92, виявлено уламки скла, лакофарбового покриття та лампочку.

Відповідно до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.24-28) від 13 грудня 2013 року у с.Здомишель Ратнівського району на автомобілі марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 синього кольору, наявні пошкодження правої передньої фари, правого покажчика повороту, пошкодження лакофарбового покриття з правої сторони та правого переднього крила, деформація капоту та переднього бампера з правої сторони, пошкодження лобового скла з правої нижньої сторони у вигляді вм'ятини. При цьому, із доданих до протоколу фототаблиць вбачається, що обидві фари автомобіля працюють.

Як вбачається із протоколу огляду належного обвинуваченому автомобіля марки «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1, від 23.01.14 (т.1 а.с.105-109), на передньому правому покажчику повороту авто відсутня колба лампочки.

Згідно із висновком експерта від 22.01.14 №17 (т.1 а.с.56-62) частина із виявлених у ході огляду місця події 13 грудня 2013 року уламків полімерного матеріалу складали собою єдине ціле з правим крилом, частина - з розсіювачем світла показника правого повороту, частина - з розсіювачем світла правої фари автомобіля «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1.

Відповідно до висновку експерта від 31.01.14 №12 (т.1 а.с.67-74) на час проведення експертизи технічного стану автомобіля «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1, робоча гальмова система, система рульового керування та ходова частина вказаного автомобіля знаходилися у працездатному стані.

Висновком експерта від 22.01.14 №13 (т.1 а.с.79-82) стверджено, що наїзд автомобіля «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1, на ОСОБА_4 відбувся на правому узбіччі в напрямку с.Тур Ратнівського району в області першого залишку лакофарбового покриття.

Згідно із листом Заболоттівської районної лікарні №2 від 07.02.14 №24 (т.1 а.с.123) повідомлення про травмування в ході ДТП ОСОБА_4 надійшло о 17 год 19 хв. Потерпілу на станцію екстреної медичної допомоги Заболоттівської лікарні було доставлено о 17 год 20 хв.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть від 20.12.13 НОМЕР_2 (т.1 а.с.49).

Відповідно до висновку експерта №222 від 20 січня 2014 року (т.1 а.с.50-52) при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під м'якою мозковою оболонкою, забій головного мозку, крововиливи в м'які тканини голови, садно на голові, в лівій потиличній ділянці, крововиливи під капсулу лівої нирки, садна та синці в ділянці верхніх та нижніх кінцівок.

Згідно із цим же висновком дані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від контактів з виступаючими частинами легкового автомобіля, що рухався, з наступним падінням на шляхове покриття. При цьому, в момент первинного контакту з автомобілем ОСОБА_4 могла знаходитися в положенні близькому до вертикального, а первинний контакт виступаючих частин автомобіля міг відбутися з лівою задньо-боковою поверхнею тіла дівчини. Установлено, що дія травмуючої сили була спрямована ззаду зліва.

Відповідно до вказаного висновку безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 стала закрита черепно-мозкова травма.

Установлені вказаними доказами локалізація та характер тілесних ушкоджень потерпілої, локалізація ушкоджень на автомобілі, місце знаходження належних цьому транспортному засобу уламків полімерних матеріалів, свідчать про те, що ДТП 13 грудня 2013 року близько 17 год 10 хв, в ході якої була заподіяна смерть ОСОБА_4, сталася внаслідок наїзду на останню автомобілем марки «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію (т.2 а.с.148) належить обвинуваченому.

Вчинення згаданої ДТП саме ОСОБА_3 доводиться наступними доказами.

Так, про перебування обвинуваченого 13 грудня 2013 року в післяобідню пору в барі «Надія» у смт.Заболоття ствердили як сам ОСОБА_3, так і свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 показали, що того дня разом із обвинуваченим вживали спиртні напої у барі «Надія» з нагоди Дня ОСОБА_11. До бару всі троє приїхали власними автомобілями: ОСОБА_5 - автомобілем «Гольф», ОСОБА_3 - мікроавтобусом «Фольксваген ЛТ», ОСОБА_6- автомобілем «ВАЗ 2108». Вони ж зазначили, що близько 17 години ОСОБА_3 поїхав з бару, нічого не сказавши. Трохи згодом з бару вийшли і вони, при цьому, автомобіля обвинуваченого уже не було.

ОСОБА_5, крім цього, показав, що до нього у барі дзвонив ОСОБА_21, син обвинуваченого, цікавився, чи не бачив він батька, на що той відповів, що ні, оскільки ОСОБА_3 уже не було. Відвезти обвинуваченого додому ОСОБА_21 не пропонував, він цього йому не обіцяв. ОСОБА_5 показав, що ключів від авто ОСОБА_3 у нього не було, ні ключів, ні телефону останнього він не бачив. Зазначив, що ОСОБА_6 поїхав своїм автомобілем за дружиною на роботу. Він же, перебуваючи у автомобілі біля бару, близько 17 год 30 хв подзвонив до ОСОБА_22, якій запропонував зустрітися, однак та відмовилася. Згодом він передзвонив до обвинуваченого, щоб з'ясувати, як він доїхав додому, оскільки перед тим мав телефонну розмову з його сином. Сеанси вихідних дзвінків від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 підтверджено листом дзвінків ПАТ «Київстар» (о 17:32:15 тривалістю 262 с, о 17:37:19 тривалістю 74 с).

ОСОБА_5 ствердив, що у ході розмови з обвинуваченим останній повідомив, що у нього проблеми, він «на щось наїхав, чи щось збив», просив приїхати до нього та відвезти мікроавтобус у смт.Ратне для заміни пошкодженого лобового скла. Він одразу ж поїхав до ОСОБА_3 у с.Заліси. У с.Заліси, сівши за кермо мікроавтобуса «Фольксваген ЛТ», вирушив у смт.Ратне, однак по дорозі біля с.Здомишель його почав переслідувати невідомий йому автомобіль. Не знаючи, як себе поводити, зателефонував до свого знайомого ОСОБА_23 за порадою, на що останній відповів, що якщо це працівники міліції, то краще зупинитися.

Такі показання ОСОБА_5 підтверджуються :

-показаннями свідка ОСОБА_23, який, крім цього, зазначив, що в телефонній розмові ОСОБА_5 повідомляв його про те, що той їде у смт.Ратне на прохання ОСОБА_3 замінити лобове скло; при особистій зустрічі наступного дня ОСОБА_5 свою причетність до ДТП заперечував;

-повідомленням ПАТ «Київстар» (т.1 а.с.144), де о 17:44:33, 17:48:48 зафіксовано вихідні дзвінки від ОСОБА_5 до ОСОБА_23 (НОМЕР_3), а також вхідний дзвінок ОСОБА_23 до ОСОБА_5 о 17:51:01.

Свідок ОСОБА_5 показав, що у с.Здомишель його наздогнали працівники міліції, затримали й доставили до райвідділу. Біля приміщення РВ, а також у кабінеті ОСОБА_13, ОСОБА_3 переконував його взяти вину на себе, обіцяючи допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності. На його запитання, чому той не сказав про ДТП, коли просив відвезти машину, останній відповів, що у такому разі він, ОСОБА_5, машини не взяв би.

Свідок ОСОБА_12, брат ОСОБА_5, показав, що 13 грудня 2013 року близько 17 години до нього дзвонив ОСОБА_10, в.о.начальника ВДАІ смт.Ратне і району, та питав про те, де він та чи не перебував разом із ОСОБА_3, бо той вчинив ДТП - «когось збив», а із телефонної розмови з останнім більше нічого не зрозуміло, оскільки той перебуває у стані сп'яніння. Уже знаходячись в приміщенні райвідділу міліції ОСОБА_3 пропонував братові ОСОБА_11 взяти вину у ДТП на себе, обіцяючи посприяти уникненню покарання.

Свідок ОСОБА_10, в.о.начальника ВДАІ з обслуговування смт.Ратне і району, показав, що 13 грудня 2013 року до нього телефонували підлеглі інспектори ДАІ, які повідомили про ДТП у смт.Заболоття та автомобіль обвинуваченого, який вони переслідують. Знаючи про його дружні відносини із ОСОБА_3, інспектори просили подзвонити йому, аби той зупинився. Показав, що із телефонної розмови із обвинуваченим йому стало відомо, що за кермом автомобіля знаходиться ОСОБА_11, а сам ОСОБА_3 перебуває вдома. При цьому, із розмови він зрозумів, що обвинувачений в стані алкогольного сп'яніння. Згодом він передзвонив ОСОБА_12, аби той зв'язався із своїм братом ОСОБА_11 та з'ясував його причетність до ДТП.

Зазначив, що зміст численних телефонних розмов між ним і ОСОБА_3, а також його сином він не пам'ятає. Такі показання свідка ОСОБА_10 суд розцінює як неправдиві. Так, відповідно до роздруківки ПАТ «Київстар» (т.1 а.с.143) одразу ж після ДТП саме ОСОБА_3 телефонував до ОСОБА_10, а не навпаки (17:45 - 96 с), згодом ОСОБА_10 - до обвинуваченого (17:47 - 50 с, 17:54 - 145 с, 17:58 - 81 с). Багато телефонних розмов зафіксовано між ОСОБА_10 та сином обвинуваченого ОСОБА_24 уже після затримання ОСОБА_3, коли останній не мав можливості спілкуватися по телефону (т.1 а.с.176-177) (13.12.13 о 19:55 - 21 с, 21:11- 48 с, 21:15 - 17 с, 21:19 - 101 с; 14.12.13 о 14:36, 15:47, 16:36).

Свідок ОСОБА_25, щодо якого застосовано заходи безпеки у виді зміни анкетних даних, показав, що з 13 грудня 2013 року три доби перебував у одній камері ІТТ Ратнівського райвідділу міліції разом із обвинуваченим. Даний факт підтвердив сам обвинувачений у судовому засіданні. ОСОБА_25 зазначив, що у ході розмови в камері ОСОБА_3 розповідав йому, що у стані сильного алкогольного сп'яніння той автомобілем збив людину, жаліє, що не викликав швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_6 показав, що ще перебуваючи у барі, до нього близько 17 години телефонувала його дружина ОСОБА_26 з проханням забрати її автомобілем з роботи. Після другого дзвінка дружини, що мав місце приблизно через 10 хв, він, вийшовши з бару разом із ОСОБА_5, власним автомобілем поїхав до залізничного вокзалу, де працює його дружина ОСОБА_27 ОСОБА_5 ще залишався біля бару.

ОСОБА_27 у судовому засіданні підтвердила, що дійсно кілька разів телефонувала до чоловіка після 17 год, пізніше він забрав її з роботи автомобілем, після чого обоє поїхали додому. Того вечора приблизно о 20 год чоловік відлучався з дому.

Із повідомлення ПАТ «Київстар» (т.1 а.с.148) вбачається, що 13 грудня 2013 року о 17:02 та 17:08 до ОСОБА_6 телефонував абонент з НОМЕР_4, яким, як установлено судом, є його дружина.

Показання свідків - подружжя ОСОБА_6 про те, що вони біля залізничного вокзалу бачили автомобіль ОСОБА_5 суд до уваги не бере, оскільки такі показання є суперечливими між собою щодо часу та місця знаходження автомобіля ОСОБА_6 у момент, коди вони, нібито, бачили автомобіль ОСОБА_5 Так, ОСОБА_6 показав, що автомобіль ОСОБА_5 бачив, коли дружина була ще на роботі, а він її чекав у непрацюючому автомобілі біля вокзалу, ОСОБА_27 - коли разом із чоловіком від'їхали від залізничного вокзалу по дорозі додому по вул.1 Травня.

Відповідно до протоколу огляду мобільного телефона марки «Нокіа Х202» від 06.02.14 (т.1 а.с.111-116) у папці «Аудіозаписи» вказаного телефона наявний файл із назвою «Голос003.аmr», створений 13.12.13 о 22 год 50 хв, де зафіксована розмова трьох осіб.

Із показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_5 установлено, що дійсно між ними відбулася дослівно вказана розмова.

Оцінюючи зміст розмови згідно із протоколом огляду телефона від 06.02.14 та аудіозапису, суд вважає доведеною пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_5 взяти вину в ДТП на себе, обіцяючи йому сприяння у звільненні від кримінальної відповідальності. Враховуючи визнання обвинуваченим факту такої розмови, на думку суду, показання останнього про непричетність до ДТП та обіцянку сприяння ОСОБА_5 в звільненні від покарання за скоєне виключно з дружніх намірів допомогти товаришу, є намаганням ОСОБА_3 уникнути викриття себе у вчиненні злочину.

Твердження сторони захисту про недопустимість даного доказу суд вважає безпідставним, оскільки як вбачається із показань ОСОБА_5 та його розписки він телефон із записом розмови видав слідчому добровільно, тому винесення ухвали про тимчасовий доступ до речей, як про це наполягав захисник, не є необхідним.

Із показань ОСОБА_13, начальника СКР Ратнівського РВ УМВС, вбачається, що розмова між ним, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 носила вільний позапроцесуальний характер, не фіксувалася протокольно, про її запис на диктофон мобільного телефону ОСОБА_5 йому нічого не було відомо.

Допитана свідок ОСОБА_28 показала, що 13 грудня 2013 року близько 17-18 години, перебуваючи біля перукарні, що навпроти бару «Надія» у смт.Заболоття, бачила, як у мікроавтобус синього кольору сів за кермо ОСОБА_3, якого впізнала в обличчя, та поїхав у бік залізничного вокзалу. У автомобіль більше ніхто не сідав. Показала, що бачила на подвір'ї біля бару ще один легковий автомобіль та декількох людей, яких не впізнала.

Установлено із наданого стороною захисту відео- та аудіо запису, показань свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30, що ОСОБА_28 після судового засідання 03 липня 2014 року, де вона дала вказані вище показання, приходила до будинку обвинуваченого і просила вибачення у його сім'ї за те, що вона давала такі показання, пояснюючи погрозами працівників міліції позбавити її батьківських прав щодо дітей. Однак твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_28 вибачалася саме за неправдиві свої показання, а не за сам факт дачі показань у суді, є безпідставними, оскільки таких даних судом не здобуто. Не містять таких відомостей і аудіо-, відеозапис вказаної розмови. Свідок захисту ОСОБА_31 також не навів таких даних.

Згідно із листом прокуратури Ратнівського району від 16.07.14 ОСОБА_28 із заявами про тиск щодо неї та примушування до дачі неправдивих показань не зверталася.

Із показань ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_32 вбачається, що 13 грудня біля 20 години вони зустрілися біля інтернату, розмовляли про ДТП. Зі слів ОСОБА_9 їм стало відомо, що він бачив автомобіль ОСОБА_3, яким було вчинено ДТП, однак хто керував автомобілем ОСОБА_9 не казав. Вони ж показали, що ОСОБА_8 стверджував про те, що перебуваючи вдома, через вікно бачив, як з мікроавтобуса хтось вибігав у сторону церкви.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 13 грудня 2013 року у підвечірню пору доби навпроти його будинку, що на вул.Шевченка у смт.Заболоття на протилежній стороні дороги у напрямку з центру в с.Тур зупинився мікроавтобус синього кольору, який належить ОСОБА_3 Із передніх пасажирських дверей вийшло дві особи: чоловік у шапці з довгим козирком у темній спортивній куртці та штанах і жінка у темній лаковій куртці, які пішли у сторону церкви. Даних осіб він не впізнав, вони не оберталися один до одного. З автомобіля більше ніхто не виходив. Після цього автомобіль розвернувся і поїхав у зворотньому напрямку.

Проте досудовим слідством, як і судом, не встановлено хто саме виходив із автомобіля біля будинку ОСОБА_8 Версія обвинуваченого, а також свідків захисту ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про те, що цими особами були ОСОБА_16 та ОСОБА_6, шо, як вони самі ствердили, побудована на поведінці ОСОБА_6 біля інтернату, який перебував у схвильованому стані, цікавився станом дівчини та особою водія автомобіля-винуватця ДТП, свого підтвердження під час судового розгляду не знайшла.

Так, присутність ОСОБА_16 у автомобілі «Фольксваген ЛТ» одразу ж після ДТП спростовуються:

- показаннями самої ОСОБА_16, яка ствердила, що того дня о 16 годині виїхала із смт.Заболоття у м.Ковель, звідти - у м.Луцьк до дочки на батьківські збори, що мали відбутися наступного дня;

- показаннями свідка ОСОБА_33 про те, що 13 грудня 2013 року в обідню пору вона робила зачіску ОСОБА_16, яка збиралася їхати на збори до своєї дочки в м.Луцьк.

- роздруківками телефонних дзвінків ПАТ «Київстар» (т.1 а.с.187, 188), де починаючи з 17:15:32 зафіксовано дзвінки із/на номер телефона, що належить ОСОБА_16, які здійснювалися у зоні дії базових станцій у с.Замшани, пізніше - м.Ковель (18:11), с.Голоби (18:47), с.Переспа (18:58), м.Луцьк(19:40).

Версія захисту про те, що із автомобіля «Фольксваген ЛТ» біля будинку ОСОБА_8 разом із особою жіночої статі вибігав ОСОБА_6 спростовується показаннями самого ОСОБА_6, його дружини про перебування його у той час біля залізничного вокзалу. Крім цього, показання ОСОБА_15 щодо одягу особи, яка вийшла із автомобіля, а саме темна куртка і шапка з довгим козирком, різняться із показаннями свідка ОСОБА_9 про одягнену на ОСОБА_6 під час зустрічі біля інтернату шапку із коротеньким козирком та показаннями самого ОСОБА_6 про сіру куртку на ньому в той день.

Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що 13 грудня 2013 року, повертаючись додому із вечірньої пробіжки в напрямку центру смт.Заболоття, зустрів автомобіль ОСОБА_3, який рухався йому назустріч, проїхавши за 4 метри від нього. За кермом автомобіля він упізнав ОСОБА_11, а поруч на двох пасажирських сидіннях побачив обриси ще двох осіб, яких не впізнав. При цьому, авто рухалося з невеликою швидкістю близько 40-60 км/год. Саме місце ДТП, а також жінку та дитину на дорозі побачив через 30-40 секунд після того, як зустрів на дорозі автомобіль.

Про непослідовність показань ОСОБА_9 щодо перебування ОСОБА_5 за кермом автомобіля свідчать установлені судом обставини.

Так, із показань ОСОБА_32, ОСОБА_8, ОСОБА_6 вбачається, що при зустрічі біля інтернату ОСОБА_9 про особу - водія автомобіля «Фольксваген ЛТ» нічого не казав.

Свідок ОСОБА_34 показала, що її син ОСОБА_9 13 грудня 2013 року, прийшовши додому після вечірньої пробіжки, повідомив її про ДТП, у ході якої збили дівчинку. На її запитання, хто вчинив ДТП, він сказав, що це автомобіль ОСОБА_3 , однак хто був за кермом автомобіля він не бачив. Пізніше вона неодноразово запитувала сина, чи бачив він водія авто, на що той ствердно і категорично відповідав, що не бачив. Зазначила, що син у січні 2014 року поїхав на сезонні роботи у Російську Федерацію, де планував перебувати три місяці, проте повернувся через 20 днів, аби дати показання у даній справі. Ствердила, що працівниками міліції про обставини ДТП син уже був допитаний до виїзду на заробітки.

Із показань ОСОБА_9 вбачається, що про перебування ОСОБА_5 за кермом він вперше розказав дочці обвинуваченого - ОСОБА_30, яка телефонувала до нього у той час, коли він був на заробітках в Російській Федерації, і просила приїхати дати про це показання.

Сама ж ОСОБА_30, будучи допитаною як свідок, показала, що десь у січні-лютому 2014 року вона з її ж ініціативи зустрілася із ОСОБА_9, який повідомив, що у день ДТП в автомобілі ОСОБА_3 бачив 4 осіб - ОСОБА_5, самого обвинуваченого, ОСОБА_6 та ОСОБА_16 Проте ствердила, що не пам'ятає, чи вказував ОСОБА_9 на ОСОБА_5 як водія мікроавтобуса. Факт дзвінка до ОСОБА_9 у Російську Федерацію з проханням приїхати дати свідчення заперечила.

Такі показання ОСОБА_30 суперечать показанням самого ОСОБА_9, який, як і будь-хто з інших учасників процесу, про чотирьох осіб у автомобілі не повідомляв.

Факт відсутності у автомобілі ОСОБА_16 та ОСОБА_6 доведено вищедослідженими доказами.

Показання ОСОБА_5 про те, що він не перебував у автомобілі «Фольксваген ЛТ» підтверджуються показаннями допитаної у суді свідка ОСОБА_22 (№ тел.НОМЕР_5) та повідомленням ПАТ «Київстар» (т.1 а.с.144), де о 17:28:17, уже після ДТП, зафіксовано розмову між ними тривалістю 128 с (більше двох хвилин), в ході якої ОСОБА_5 пропонував їй зустрітися, на що остання не погодилася. Зі слів ОСОБА_22, під час телефонної розмови ОСОБА_5 був спокійний, врівноважений, жодного хвилювання в його голосі вона не почула.

Із роздруківки телефонних дзвінків ПАТ «Київстар» (т.2 а.с.144) вбачається, що ОСОБА_5 з 17:32 до 17:37 мав дві розмови із ОСОБА_3 Сам ОСОБА_5 ствердив, що телефонував обвинуваченому, коли знаходився біля бару «Надія».

На підставі даних, отриманих в ході проведеного за участю ОСОБА_9 психологічного дослідження із використанням поліграфа про неправдивість показань останнього щодо перебування ОСОБА_5 за кермом (т.2 а.с.46, 47), які хоч і не є доказом у вітчизняному кримінально-процесуальному праві, однак оцінюючи їх у сукупності з іншими доказами суд приходить до висновку про неправдивість показань ОСОБА_9 про те, що за кермом автомобіля «Фольксваген ЛТ» той бачив ОСОБА_5

З урахуванням досліджених доказів, у тому числі показань свідка ОСОБА_8 про те, що з передніх пасажирських дверей мікроавтобуса біля його будинку вийшло в сторону церкви дві особи, більше з автомобіля ніхто не виходив, враховуючи показання обвинуваченого про його знаходження у автомобілі після того, як він проснувся біля будинку ОСОБА_8, з огляду на те, що доказів перебування на трьохмісному передньому сидінні (одне водійське та два пасажирських) чотирьох осіб не здобуто, суд вважає доведеною ту обставину, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_3

З цих же підстав суд вважає надуманою версію ОСОБА_3 про перебування ОСОБА_5 в автомобілі після повернення на місце ДТП та повернення разом із ним у цьому ж автомобілі до кафе «Надія», щоб забрати автомобіль ОСОБА_5

Не знайшла свого підтвердження і версія сторони захисту про те, що ОСОБА_5 перебував за кермом автомобіля «Фольксваген ЛТ28», що ґрунтується на підставі свідчень ОСОБА_7 Останній показав про те, що 13 грудня 2013 року близько 17 год (16 год 50 хв) він, повертаючись із дочкою із дитячого садка, біля бару "Поліський вечір" (колишня назва «Надія») бачив ОСОБА_3, який спав п'яним на сидінні водія власного автомобіля. Відкривши автомобіль, обвинувачений проснувся, почав шукати ключі, на його пропозицію завезти його додому - той відмовився, сказав, що у нього немає ключів від машини. Тоді ж він у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 запитав, чи не у них ключі від автомобіля ОСОБА_3, на що ОСОБА_5 відповів, що ключі у нього, він сам завезе обвинуваченого додому. Після цього він разом із дочкою пішов у сторону інтернату, перебуваючи за 50-100 м від автомобіля подзвонив синові обвинуваченого - ОСОБА_35, аби той забрав батька, на що останній відповів, що він не вдома, та на питання ОСОБА_35 повідомив, що біля бару є ОСОБА_5 Пізніше ОСОБА_21 подзвонив до нього і сказав, що батька відвезе ОСОБА_5 Ішовши додому бачив, що обвинувачений сидів спереду на середньому пасажирському сидінні, ОСОБА_6 сідав поруч на пасажирське сидіння, а ОСОБА_5 підходив до автомобіля. Зазначив, що того дня один раз до нього ввечері передзвонив ОСОБА_21, від якого він і дізнався про ДТП, він же до ОСОБА_21 не телефонував. Наступного дня з ОСОБА_21 він не спілкувався.

Свідок ОСОБА_21 (моб.НОМЕР_6), син обвинуваченого, показав, що до нього телефонував ОСОБА_7 і пропонував відвезти п'яного ОСОБА_3 додому. Оскільки зробити цього він не міг, бо їхав додому із м.Луцька, то попросив ОСОБА_7, аби він завіз батька додому, на що останній сказав, що немає ключів від автомобіля, та відповів, що біля бару знаходяться ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_21 показав, що одразу ж подзвонив до ОСОБА_5, який на його запитання відповів, що ключі у нього, ОСОБА_7 він їх не віддасть, а сам відвезе ОСОБА_3 додому. Одразу ж подзвонив ОСОБА_7 повідомити про те, що батька завезе ОСОБА_5, тому він, ОСОБА_7, може йти додому. Потім дзвонив до ОСОБА_5, однак той не відповідав. Категорично ствердив, що того дня і наступного дня до ОСОБА_7 не дзвонив.

Показання вказаних свідків про те, що ОСОБА_5 мав у себе ключі від автомобіля та обіцяв завезти обвинуваченого додому суд вважає недостовірними з наступних міркувань. Сумнівними є показання ОСОБА_7 про те, що він, не будучи знайомим із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ще до дзвінка до ОСОБА_21 з'ясовує у ОСОБА_11, чи не у нього ключі від автомобіля, та пропонує віддати їх йому. Самому ж ОСОБА_21 ОСОБА_7 про те, що ключі, як він, нібито, з'ясував, знаходяться у ОСОБА_5, нічого не сказав, а лише на запитання ОСОБА_21 повідомив, що бачив ОСОБА_5 і ОСОБА_6 біля бару. І ОСОБА_7, і ОСОБА_21 показали, що після телефонної розмови між ними (о 16:45:04), ОСОБА_21 телефонував до ОСОБА_7 повідомити, щоб той ішов додому, бо батька завезе ОСОБА_11, однак сам ОСОБА_7 ще під час першої розмови біля бару уже не був, а друга розмова, про яку стверджують свідки, у роздруківці ПАТ «Київстар» не зафіксована.

Так, із показань ОСОБА_7 випливає, що здійснюючи дзвінок до ОСОБА_21 (о 16:45:04), він разом із дочкою уже заходився від автомобіля ОСОБА_3 за 50-100 м у напрямку інтернату, що свідчить про відсутність у останнього наміру отримати ключі та завезти обвинуваченого додому.

Більш того, ОСОБА_21 мав телефонну розмову із обвинуваченим о 16:22:53 тривалістю 44 с. (т.1 а.с.174), однак після того до батька не дзвонив, місце його перебування не з'ясовував, хоча мав можливість це зробити.

Згідно із роздруківками дзвінків між ОСОБА_21 і ОСОБА_7 мали місце декілька тривалих телефонних розмов того ж дня (21:16 - 90 с, 21:33 - 130 с, 21:36 - 54 с) і наступного дня (12:18 - 171с, 16:08 - 57 с, 16:55 - 103 с). Цими доказами спростовуються показання обидвох свідків про те, що між ними телефонних розмов не було (за винятком, однієї, під час якої ОСОБА_21 зателефонував до ОСОБА_7 повідомити про ДТП).

За встановлених обставин суд вважає достовірними показання ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_21 дзвонив до нього, коли він перебував у барі, про місце знаходження його батька йому не було відомо, відвезти ОСОБА_3 додому ОСОБА_21 не пропонував, він цього йому не обіцяв. Такими ж на думку суду є показання свідка ОСОБА_6 про те, що у той вечір біля бару він бачив ОСОБА_7, однак не чув, щоб хтось пропонував відвезти обвинуваченого додому. Жодного разу протягом 13.12.2013 в автомобіль ОСОБА_3 не сідав, оскільки був у своєму авто. Не бачив, щоб і ОСОБА_5 сідав у бус ОСОБА_3

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він нічого не пам'ятає з моменту, коли заснув у бусі, і до того, як після ДТП його, нібито, розбудили біля будинку ОСОБА_8, суд оцінює критично. Так, із роздруківок телефонних дзвінків ОСОБА_3 (номер НОМЕР_7) вбачається, що останній з 15:55 до 16:22, тобто до ДТП мав 4 телефонні розмови, після ДТП з 17:32 до 18:38 - 11 розмов..

Його твердження про те, що можливо по телефону розмовляла його дружина спростовуються показаннями самої ОСОБА_29, яка ствердила, що після відвідання церкви знаходилася у своїй кімнаті, ні з ким, крім дочки ОСОБА_37, не розмовляла.

Цими ж доказами спростовуються показання обвинувачено і його дружини про те, що ОСОБА_3 після приїзду додому і до затримання його працівниками міліції спав, ні з ким не розмовляв, ніхто у будинок до них не приходив.

Свідок ОСОБА_38 показав, що у день, коли сталося ДТП, близько 19 години був у будинку обвинуваченого, бо заїжджав до його дочки за нотним зошитом. До нього вийшли ОСОБА_3, його дружина та дочка ОСОБА_37. При цьому, обвинувачений перебував у адекватному стані. Працівників міліції у будинку не було.

Про перебування свідка ОСОБА_38 у будинку обвинуваченого ствердив і свідок ОСОБА_39.

Відповідно до протоколу медичного огляду №586 (т.1 а.с.47) ОСОБА_3 на час проведення огляду о 20 год 10 хв 13 грудня 2013 року перебував у стані алкогольного сп'яніння (3,7 промілле). Однак пояснити, чому черговому лікарю він сказав, що спиртного не вживав, як про це зазначено у протоколі, не зміг.

Актом наркологічної експертизи №55 від 06.02.14 встановлено, що ОСОБА_3 страждає хронічним алкоголізмом ІІ ступеня, потребує примусового протиалкогольного лікування.

ОСОБА_3 зазначив, що після ДТП від односельчан, які під погрозами ОСОБА_13 - начальника СКР райвідділу міліції бояться давати такі показання, чув розмови про те, що він був у барі настільки п'яним, що спав за столом, його під руки виводили із бару. Однак хто саме це казав, пояснити не зміг. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_18 показали протилежне, зазначивши, що дійсно обвинувачений разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6 вживали спиртні напої, однак поводили себе адекватно, стояли біля барної стійки, трималися на ногах, за столом ніхто не спав.

Те, що обвинувачений чітко відтворюючи напрямок руху автомобіля після ДТП, вказуючи на осіб, які були присутні на місці ДТП після повернення його туди, однак не бачить очевидного ушкодження лобового скла в автомобілі (т.1 а.с.27, 28) та не пам'ятає, хто за кермом якого автомобіля поїхав від бару «Надія» у с.Заліси і з якою метою ОСОБА_5 їхав, минаючи місце ДТП, до нього, ОСОБА_3, додому, свідчить про непослідовність його позиції та намір ухилитися від відповідальності.

Твердження обвинуваченого про те, що першопочаткові визнавальні показання він давав під тиском працівників міліції, які застосовували щодо нього насильство, суд оцінює критично. Так, як вбачається із протоколу допиту та відеозапису допиту ОСОБА_3 така процесуальна дія проводилася у присутності захисника за призначенням ОСОБА_14

Із показань допитаного за клопотанням та з дозволу обвинуваченого на розкриття адвокатської таємниці захисника ОСОБА_14 вбачається, що визнавальні показання ОСОБА_3 давав за його порадою з метою уникнення застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту, а перед допитом усі учасники попередньо погоджували версії події, що у подальшому була відтворена обвинуваченим у його показаннях. Таку поведінку адвоката суд розцінює як непрофесійну.

Показання обвинуваченого про факти звернення до прокуратури Волинської області із скаргами на неправомірні дії працівників міліції під час допиту спростовуються відповіддю прокуратури області від 30.04.14 №06/1-384вих14, згідно з якою таких звернень обвинуваченого зафіксовано не було. За результатами розгляду ухвали Ратнівського районного суду від 03.06.14 про інформування прокуратури Ратнівського району про виявлені у судовому засіданні вказані вище факти прокурором 24 червня 2014 року повідомлено про відмову ОСОБА_3 від дачі пояснень з цього приводу та від написання заяви про вчинення щодо нього злочину працівниками Ратнівського РВ УМВС.

Є безпідставним і твердження сторони захисту про те, що слідчим залишено без відповіді клопотання захисника обвинуваченого від 06.02.14, у якому йдеться про застосування щодо ОСОБА_3 насильства. Так, як вбачається із вказаного клопотання (т.2 а.с.116), його ініціатор просив витребувати з ВОКЛ медичну картку ОСОБА_3 та призначити судово-медичну експертизу. Вказані вимоги слідчим ОСОБА_40 було виконано, про що свідчить постанова про призначення судово-медичної експертизи від 14.02.14, до якої додана витребувана амбулаторна картка ОСОБА_3

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Враховуючи вчинення підсудним необережного тяжкого злочину, його наслідки - смерть дитини, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, з огляду на керування автомобілем у стані сильного алкогольного сп'яніння, як обтяжуючу відповідальність обставину, дані про його особу, який за місцем проживання характеризуються добре, раніше злочинів не вчиняв, має на утриманні одну неповнолітню дитину, беручи до уваги думку потерпілої про застосування покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що виправлення підсудного можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

До стягнення з обвинуваченого підлягають судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 1956 грн (391,20 грн+586,80 грн+978 грн) (т.1 а.с.55, 66, 78).

Прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 у Ратнівській ЦРЛ.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Із довідки Ратнівської ЦРЛ від 19.03.14 №286/01.08/2-14 вбачається, що на лікування протягом 7 ліжко-днів ОСОБА_4 було затрачено 2712 грн, які на даний час не відшкодовано.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545 «Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування) або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Установлено, що Ратнівська центральна районна лікарня фінансується з місцевого бюджету, розпорядником якого є управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації.

За встановлених обставин до стягнення з ОСОБА_3 підлягають витрати Ратнівської ЦРЛ на лікування потерпілої ОСОБА_4

Запобіжний захід на час вступу вироку в законну силу суд залишає незмінний - домашній арешт.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавленні волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 13 грудня 2013 року по 16 грудня 2013 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній - домашній арешт.

Речові докази:

-автомобіль «Фолькваген ЛТ 28», реєстраційний номер НОМЕР_1, що зберігається на штрафмайданчику Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області, повернути дружині обвинуваченого - ОСОБА_29,

-уламки скла, полімерного матеріалу, лакофарбового покриття, колбу від лампочки, які зберігаються у камері схову речових доказів Ратнівського райвідділу міліції, - знищити,

-мобільний телефон марки «Нокіа Х202», імеі 1 НОМЕР_8, імеі 2 НОМЕР_9, сім-картку «Діджус» НОМЕР_10, карту пам'яті, що знаходяться при матеріалах провадження, - повернути ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 1956 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень судових витрат, пов'язаних із проведенням експертиз.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави в особі управління фінансів Ратнівської районного державної адміністрації 2712 (дві тисячі сімсот дванадцять) гривень витрат на лікування потерпілої (р/р 31410544700320, отримувач УДКСУ у Ратнівському районі, МФО 803014, ЗКПО 37821937, код платежу 24060300).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом Волинської області.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з моменту його проголошення апеляцій до Ратнівського районного суду.

Головуючий - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун