Рішення № 39805895, 17.07.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17439/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1645/2014

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: представника ТОВ«Станіславська теплоенергетична компанія» -Стельмах Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2014 року позов ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» вартість безпідставно набутої теплової енергії для потреб на опалення в сумі 1993 грн. 35 коп. та 229 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_1. У 2012 року в квартирі було розпочато ремонтні роботи, при цьому виникла необхідність у тимчасовому відключенні квартири від централізованої мережі теплопостачання. При цьому у встановленому законом порядку, про проведення ремонту і не проживання у квартирі двічі повідомляв позивача, що підтверджується копіями заяв в матеріалах справи. Вважає вимоги позивача про оплату теплової енергії, яка фактично ним не використовувалася безпідставними.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції не повинен був брати до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, адже за відсутності між сторонами укладеного договору про надання/споживання послуг з теплопостачання, який би фіксував обсяги, та вартість наданих послуг, методика розрахунку заборгованості є неналежним доказом.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Представник ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» доводи апеляційної скарги не визнала, просила залишити рішення суду першої інстанції без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2012 року позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.07.2012 року №508, позивач набув права виконавця послуг з централізованого опалення та підігріву води для населення, яке обслуговується від котельні по вул. Індустріальна, 34 в м. Івано-Франківську. Багатоквартирний будинок, в якому знаходиться квартира відповідача знаходиться на території діяльності позивача, а отже і забезпечується тепловою енергією від котельні, що знаходиться по вул. Індустріальна, 34 в м. Івано-Франківську.

Задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_3 вартість безпідставно набутої теплової енергії для потреб на опалення в сумі 1993 грн. 35 коп., суд першої інстанції, прийшов до висновку, що за бездоговірний період з 01.08.2012 року по 30.04.2012 року відповідач безпідставно отримував та користувався тепловою енергією для обігріву квартири.

Однак погодитись повністю з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може, виходячи з наступного.

Відповідно Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений ст. 20 Закону України від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги». Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

Таким чином, згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Плата за надані послуги у разі відсутності засобів обліку теплової енергії справляється відповідно до вимог п. 21 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005року №630, тобто згідно із встановленими нормативами (нормами) споживання.

Таким чином, доводи ОСОБА_3 в частині відсутності між сторонами належно укладеного договору про надання послуг з теплопостачання, а відтак і невірно проведеного розрахунку заборгованості за надані послуги, не приймаються судом до уваги.

Разом з тим, відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Правилами встановлено право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їхню відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 двічі повідомляв позивача, про тимчасову відсутність проживаючих у квартирі АДРЕСА_1, та у зв'язку з проведенням ремонтних робіт про відключення (призупинення) системи теплопостачання на цей період. Вказаний факт підтверджується копіями заяв від 22.10.2013 року; 23.01.2013 року та актом від 20.02.2014 року, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 66-67,73).

Таким чином, зважаючи на те, що заяву від 22.10.2012 року було направлено відповідачем у встановленому законом порядку і така була отримана позивачем, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме внаслідок неналежного розгляду заяви ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія», ОСОБА_3, як споживач послуг не зміг скористатися правом на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності, як це передбачено ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Що ж до доводів позивача стосовно роз'яснень наданих у листі Державної житлово-комунальної інспекції від 2.11.2010 року з приводу оплати послуг теплопостачання незалежно від наявності мешканців в квартирі, то слід зазначити що цей лист не пройшов реєстрації у Міністерстві юстиції. В той же час Закон України «Про житлово-комунальні послуги» будь-яких застережень стосовно оплати окремих видів комунальних послуг не містить.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги у зв'язку із неповним з'ясуванням судом першої інстанції фактичних обставин, що мають значення для справи. Тому рішення в частині стягнення судом розміру заборгованості, слід скасувати, стягнувши з відповідача суму заборгованості по жовтень 2012 року включно.

На підставі наведеного та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2014 року частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» заборгованості змінити, зменшивши суму заборгованості до 273 грн. 17 коп.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський