Рішення № 39804752, 17.07.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-4293/14

(№760/12717/14-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 липня 2014 року. Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Шимонович Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 260342,63 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.07.2013 року між ОСОБА_2 та ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» був укладений договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1.

19.07.2013 року на 30 км. + 150 м а/д Київ - Обухів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1

Постановою Головного управління МВС України в Київській області Обухівського районного відділу МВС України від 24.12.2013 року було закрито кримінальне провадження передбачене ч. 1 ст. 286 КК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення та матеріали направлені до ВДАІ Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

В ході досудового слідства вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була доведена у повному обсязі та підтверджується висновками судових експертиз, показами свідків та зібраними матеріалами кримінальної справи в цілому.

25.12.2013 року до позивача звернулась ОСОБА_2 з заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з дорожньо-транспортної пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

26.12.2013 року ТДВ «ВіДі-Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 310342,63 грн., на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку від 22.10.2013 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «АХА Страхування» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7975648 зі строком дії до 24.10.2013 року.

Ліміт відповідальності ПрАТ «СК «АХА Страхування» за шкоду заподіяну майну згідно полісу становить 50000,00 грн.

21.05.2014 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» на користь позивача відповідно до умов полісу було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика (ПрАТ СК «Надійна»), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, сума матеріальної шкоди, завданої позивачу складає 260342,63 грн. (310342,63 грн. - 50000,00 грн. = 260342,63 грн.)

Станом на 12.06.2014 року відповідачем не здійснено відшкодування шкоди, вимога залишена без уваги, по телефону відповідач висловила небажання здійснювати відшкодування завданих збитків.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак про причини неявки суд не повідомила.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у її відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.07.2013 року о 23.00 годин на 30 км. + 150 м. а/д Київ - Обухів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1, який на момент ДТП був застрахований власником ОСОБА_2 у ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування».

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, яка керувала автомобілем «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2.

Відповідно до довідки ВДАІ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області №9234381 матеріали по вказаному ДТП було передано до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області. Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області за вказаною ДТП було розпочато кримінальне провадження №12013100230001222.

В ході досудового слідства були проведені судові експертизи.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи від 03.12.2013 року встановлено, що за даних дорожніх обставин водій автомобіля «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

За даних дорожніх обставин, при заданих вихідних даних, водій автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам.

З технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2, вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації, при заданих вихідних даних, водій автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2, виконував маневр розвороту в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1, який рухався в напрямку м . Обухів. За даних дорожніх обставин технічна можливість уникнення зіткнення з автомобілем «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1, водієм автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2, полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1 ПДР України, зазначених у відповіді на попереднє запитання, тобто при виконанні даних вимог водій автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Toyota Highlander», д.н. НОМЕР_1, на що у нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації, при заданих вихідних даних, водій автомобіля «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2, шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху.

Як встановлено постановою від 24.12.2013 року про закриття кримінального провадження №12013100230001222, проаналізувавши по справі зібрані докази, слідство прийшло до висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доведена по справі доказами - висновками судових експертиз, показами свідків і зібраними матеріалами кримінальної справи. Тому, слід вважати, що дії ОСОБА_1 були виправданими, і тому саме її дії лежать в прямому причинному зв'язку з даною ДТП та наслідками, що настали.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому вона, як особа, що керувала автомобілем «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

25.12.2013 року до ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» звернулась ОСОБА_2 з заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

26.12.2013 року ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 310342,63 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика (ТзДВ «ВіДі-Страхування»), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «АХА Страхування» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7975648. Договором страхування франшиза не передбачена.

Ліміт відповідальності ПрАТ «СК «АХА Страхування» за шкоду заподіяну майну згідно полісу становить 50000,00 грн.

Таким чином, сума матеріальної шкоди, завданої позивачу складає 260342,63 грн. (310342,63 грн. - 50000,00 грн. = 260342,63 грн.)

Встановлено, що станом на 12.06.2014 року відповідачем не здійснено відшкодування шкоди.

Вимоги позивача про відшкодування шкоди залишені без уваги.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не відшкодувала шкоду в добровільному порядку та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі понесених витрат в сумі 260342,63 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору 2603,43 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України; ст.ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», код ЄДРПОУ 35429675, місцезнаходження якого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56 понесені витрати по виплаті страхового відшкодування в сумі 260342,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», код ЄДРПОУ 35429675, місцезнаходження якого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56 судовий збір в сумі 2603,43 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя