Ухвала суду № 39803606, 17.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1-4/12 Головуючий у І інстанції Кічинська О.Ф.Провадження № 11/780/298/14 Доповідач у 2 інстанції ГриненкоКатегорія 2 17.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

17 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.

суддів - Капічон О.М., Костенко І.В.

за участю:

прокурора - Ляшенко Р.О.

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілих - ОСОБА_4

виправданого - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Зазим'я, Броварського району, Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого юрисконсультом Комунального закладу Київської обласної ради «Фонд комунального майна», не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

- виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України. Крім того, даним вироком суду заявлений цивільний позов потерпілих залишено без розгляду та вирішено питання щодо речових доказів, -

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у вбивстві ОСОБА_7, вчиненому через необережність, за наступних обставин.

12 серпня 2006 року приблизно о 22 годині, на майданчик перед літньою палаткою кафе «Сільмаг», розташованого по вул. Київській, 55, в селі Зазим'я, Броварського району, Київської області, де знаходились місцевий мешканець ОСОБА_5 зі своїми знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також інші особи, прибули ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 з метою з'ясування обставин побиття їх знайомого ОСОБА_13, яке мало місце в літній палатці кафе «Сільмаг» приблизно о 21 годині 30 хвилин - 21 годині 45 хвилин того ж вечора. Між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих під час з'ясування обставин особистих неприязних стосунків сталася бійка, в ході якої ОСОБА_5, діючи умисно, кулаком правої руки зі стиснутим у ньому тупим предметом з виступаючою поверхнею, що не був установлений досудовим слідством, наніс у ліву частину обличчя ОСОБА_7 сильний удар, спричинивши останньому рану в ділянці носо-губного трикутника зліва, яка має ознаки легких тілесних ушкоджень. При завданні удару ОСОБА_7 ОСОБА_5 як місцевий житель, достеменно знав обстановку на місці події, зокрема наявність біля кафе бетонної тротуарної плитки, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своїх дій у вигляді падіння ОСОБА_7 з подальшим ударом головою об бетонну тротуарну плитку та отримання внаслідок цього небезпечних для життя тяжких тілесних ушкоджень, але легковажно розраховував на їх відвернення, чим проявив злочинну самовпевненість. Від нанесеного ОСОБА_5 удару ОСОБА_7 впав, ударившись правою скронево - тім'яною ділянкою голови об бетонну тротуарну плитку, внаслідок чого отримав черепно-мозкову травму, яка складалася з наступного комплексу тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя: крововиливу у м'які тканини правої скронево-тім'яно-потиличної ділянки голови, перелому правої тім'яної кістки склепіння черепа, субдуральної гематоми (біля 60 смі згортків крові під твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку), обмежено-діфузних субарахноїдальних крововиливів під м'яку оболонку, крововиливів у речовину головного мозку (випуклої поверхні правої скронево - тім'яної області, стволового відділу). Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, а ОСОБА_7 о 22 годині 20 хвилин 12.08.06 був доставлений до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2, не приходячи до свідомості, помер.

Згідно висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи №281 від 12.11.09, смерть ОСОБА_7 настала від комплексу ушкоджень в області голови, які були складовими черепно-мозкової травми, а саме: крововиливу у м'які тканини правої скронево - тім'яно - потиличної ділянки голови, перелому правої тім'яної кістки склепіння черепа, субдуральної гематоми (біля 60 смі згортків крові під твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку), обмежено-діфузних субарахноїдальних крововиливів під м'яку оболонку, крововиливів у речовину головного мозку (випукла поверхня правої скронево - тім'яної області, стволового відділу головного мозку). Між вищевказаними тілесними ушкодженнями та настанням смерті потерпілого є причинний зв'язок.

Постановляючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_5 під час конфлікту з ОСОБА_7 перебував у стані необхідної оборони. Захищаючись від суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого вчинив дії, а саме наніс один удар з метою відвернення та припинення посягання, не перевищивши при цьому межі необхідної оборони.

Обґрунтовуючи зазначений висновок суд першої інстанції послався на покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, які в ході судового слідства підтвердили нанесення потерпілим ОСОБА_7 декількох ударів рукою в область голови ОСОБА_5, на що останній у відповідь наніс один удар в голову потерпілому, що призвело до падіння з ударом потерпілим головою об бетонну тротуарну плиту. Крім того, зазначені свідки пояснили, що саме ОСОБА_7 зі своїм другом були ініціаторами конфлікту 12 серпня 2006 року близько 22 години на майданчику перед літньою палаткою кафе «Сільмаг», розташованого по вул. Київській, 55, в селі Зазим'я Броварського району Київської області.

Показання зазначених свідків суд першої інстанції вважає достовірними, які об'єктивно узгоджуються з незмінними з першого допиту та послідовними показаннями ОСОБА_5 й іншими здобутими доказами.

Спростовуючи обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст.119 КК України суд першої інстанції зазначив, що не взяв до уваги показання потерпілих, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо фактичних обставин події, що сталася 12 серпня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, вважаючи їх алогічними, недостовірними та надуманими з метою введення в оману органи досудового слідства та суду та виправдання хуліганських дій потерпілого ОСОБА_7

Також, на думку суду, орган досудового слідства необґрунтовано, без надання належної оцінки зібраним у справі доказам дійшов до переконання про виникнення у потерпілого ОСОБА_7 в ділянці носо-губного трикутника зліва трипроменевої форми рани з довжиною променів по 1 см кожний в результаті використання ОСОБА_5 невстановленого тупого предмету.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2012 року, постановлений відносно ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору на додаткове розслідування. Підставою для скасування вироку апелянт зазначає невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, однобічність судового слідства та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Як вважає прокурор, є надуманою мотивація суду щодо наявності суперечностей в показаннях потерпілих та свідків обвинувачення з протоколами очних ставок, відтворення обстановки і обставин події з потерпілими і свідками, огляду місця події, висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи №281 від 12.11.09. Однобічність та неповнота судового слідства, на думку прокурора, полягає у не з'ясуванні судом всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо місця та знаряддя вчинення злочину. Зокрема, апелянт вказує, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спочатку надали показання про те, що ОСОБА_5 наніс удар ОСОБА_7 у приміщенні палатки, а потім стверджували, що за її межами, згідно акту судово-медичного дослідження №413/3 від 21.09.06 на обличчі ОСОБА_7 в області носо-губного трикутника зліва наявна трипроменевої форми рана довжиною променів по 1 сантиметру, згідно показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а також потерпілого ОСОБА_10 при нанесенні удару в руці ОСОБА_5 знаходився металевий предмет, схожий на кастет. Також, на думку апелянта, при постановленні вироку суд не вказує, якими саме об'єктивними доказами спростовується виникнення забійної рани у ОСОБА_7, при цьому, місцевим судом не досліджені обставини виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7, які встановлені висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи №281 від 12.11.09. На переконання прокурора, для з'ясування вищезазначених обставин кримінальну справу необхідно повернути для проведення додаткового розслідування.

В своїй апеляції та доповненнях до неї потерпіла ОСОБА_3 просить вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2012 року скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору на додаткове розслідування. Підставами для скасування вироку суду першої інстанції апелянт зазначає невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог апелянт стверджує про те, що в основу обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст.119 КК України, органом досудового слідства покладені неправдиві показання ОСОБА_5 та свідків зі сторони виправданого в частині наявності тентованої палатки, на яку він ніби-то обперся при нанесенні удару потерпілому, яким суд не дав належної оцінки. На думку потерпілої, дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за п.7 ч.2 ст.115 КК України як вбивство, вчинене з хуліганських мотивів, оскільки при нанесенні удару кастетом ОСОБА_5 не міг не усвідомлювати наслідків, до яких може призвести такий удар, а також за ч.2 ст.263 КК України, оскільки нанести такий сильний удар від якого її син втратив свідомість, ще не впавши на тротуар, можна було лише із застосуванням кастету. На думку апелянта, висновок суду про визнання показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 алогічними не відповідає дійсності. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у проведенні експертизи для встановлення наявності чи відсутності монтажу на відеозаписах, наданих захисником ОСОБА_5, в яких відображено існування тентованої палатки біля кафе «Сільмаг». Як зазначає апелянт, висновок суду про наявність алкоголю в крові потерпілого не відповідає дійсності, оскільки аналіз крові брався 12.08.06, а висновок експертизи датований 13.08.06. Крім того, потерпіла вказує на зникнення з матеріалів справи процесуальних документів та на фальсифікацію адвокатом ОСОБА_6 та слідчим ОСОБА_33 даних про місце події.

На зазначені апеляції виправданий ОСОБА_5, а також його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_23 подали заперечення, в яких вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили залишити його без зміни, а апеляції прокурора та потерпілої - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який повністю підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцію потерпілої ОСОБА_3, потерпілих та їх представника, які підтримали свою апеляцію та апеляцію прокурора, пояснення виправданого та його захисника, які заперечували проти поданих апеляцій, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово виправданого, перевіривши матеріали кримінальної справи, та обговоривши доводи викладені в апеляціях колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 399 КПК України (в редакції 1960 року), вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Відповідно до статті 323 КПК України (в редакції 1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, у відповідності до статті 334 КПК України (в редакції 1960 року), мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Однак, суд першої інстанції при постановленні вироку відносно ОСОБА_5 зазначених норм процесуального закону в повній мірі не дотримався, що вплинуло на його законність та обґрунтованість.

При постановленні виправдувального вироку відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.119 КК України, суд взяв до уваги одні докази, при цьому залишив поза увагою інші докази, які могли істотно вплинути на його висновки щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Постановляючи виправдувальний вирок суд дійшов до висновку, що ОСОБА_5 під час інкримінованих йому дій перебував в стані необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій потерпілого ОСОБА_7, який разом з іншими особами були ініціаторами конфлікту між ним та жителями села Зазим'я, серед яких був і ОСОБА_5 і, напавши на ОСОБА_5 та жителів вказаного села, почали наносити їм удари. Отримавши від ОСОБА_7 два удари кулаком в обличчя, під час чергового замаху ОСОБА_5, захищаючись від дій потерпілого, наніс йому лише один удар кулаком в обличчя, від чого останній впав, і вдарившись об тротуарну плиту, отримав травму голови, від якої ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в лікарні. Обґрунтовуючи зазначені обставини, суд посилається на показання самого ОСОБА_5, а також свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_15, визнає їх правдивими, послідовними та такими, що узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, так як суд першої інстанції залишив поза увагою численні суперечності в показаннях зазначених свідків щодо обставин події, що мала місце 12 серпня 2006 року, не усунув ці суперечності та не надав їм належної оцінки у вироку суду.

В ході досудового слідства свідок ОСОБА_20 надавав показання про те, що ОСОБА_7 нікого не бив, а його падіння трапилося внаслідок того, що він сам послизнувся на порожній пляшці (а.с. 162, т.1).

Свідок ОСОБА_24 при допиті його слідчим Баришівської прокуратури вказував на те, що не знає, чи наносив ОСОБА_7 удари ОСОБА_5 і, крім того, спростував факти побиття ОСОБА_7 друзів ОСОБА_5 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 181, т.1). В подальшому, при послідуючому допиті свідок ОСОБА_24 вже вказує на те, що він бачив, як ОСОБА_7 розмахував руками, але не знав, чи досягли удари голови ОСОБА_5 (а.с. 185, т.1; а.с. 28, т.6). При проведенні очної ставки з ОСОБА_10, ОСОБА_24 підтвердив, що потерпілий ОСОБА_5 не бив (а.с. 39, т.6).

Свідок ОСОБА_18 на досудовому слідстві надавала показання про те, що не бачила чи наносив ОСОБА_7 удари ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 197, 200-201, т.1).

Аналогічні показання в ході досудового слідства давала і свідок ОСОБА_19 (а.с. 15, 18, т.2). В подальшому, в ході судового слідства ОСОБА_19 змінила свої показання, вказуючи на те, що ОСОБА_7 ударив ОСОБА_5 в праве плече (а.с. 178, т.12).

Свідок ОСОБА_15, на показання якої суд першої інстанції посилається як на доказ невинуватості ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що під час конфлікту 12 серпня 2006 року ОСОБА_7 лише штовхнув ОСОБА_5, а не наносив йому удари, як викладено її показання у вироку (а.с. 169, т.12).

Таким чином, наявність суперечностей та протиріч у показаннях зазначених свідків, які не усунуті судом першої інстанції в ході судового слідства, ставить під сумнів висновки суду щодо перебування ОСОБА_5 в стані необхідної оборони від протиправного нападу потерпілого ОСОБА_7 Крім того, суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_22 (а.с. 26, т.8) та ОСОБА_8 (а.с. 57, т.8) про відсутність у ОСОБА_5 після конфлікту з ОСОБА_7 в області обличчя будь-яких тілесних ушкоджень. Зазначені показання свідків, а також звернення ОСОБА_5 до лікувального закладу на предмет виявлення в нього тілесних ушкоджень та ступеню їх тяжкості зі спливом значного періоду часу після події 12 серпня 2006 року ставлять під сумнів висновки суду першої інстанції про виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, зафіксованих у висновку СМЕ №129/430 від 15 вересня 2006 року саме в результаті удару ОСОБА_7

Суд першої інстанції в порушення вимог статті 334 КПК України (в редакції 1960 року) не навів переконливих мотивів, з яких він не приймає до уваги докази обвинувачення.

Суд зазначає у вироку, що показання потерпілих, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами є алогічними, недостовірними та надуманими, вказує на наявність змови між вказаними особами повідомляти певні обставини й ввести в оману органи досудового слідства і суд відносно фактичних обставин справи, та визнає їх завідомо неправдивими. При цьому, суд зазначає, що свідчення вказаних осіб неодноразово суттєво змінювались протягом досудового слідства й судового розгляду, є вкрай суперечливими між собою і не кореспондуються з матеріалами кримінальної справи стосовно кількості вжитих ОСОБА_7 12 серпня 2006 року алкогольних напоїв та їх видів, зовнішнього вигляду кафе «Сільмаг», одягу ОСОБА_5 і металевого предмету, який той використовував під час конфлікту, місця й способу нанесення удару ОСОБА_5

Однак, такі категоричні висновки суду першої інстанції щодо неправдивості показань потерпілих та свідків сторони обвинувачення не ґрунтуються на досліджених матеріалах кримінальної справи. В справі відсутні будь-які докази наявності змови між потерпілими та свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 повідомляти певні обставини і ввести в оману органи досудового слідства та суду, як зазначено у вироку.

Навпаки, свідок ОСОБА_21 на досудовому слідстві (а.с. 168, т.1), свідок ОСОБА_18 на досудовому слідстві та в суді (а.с. 198, т.1; а.с. 163, т.12) надавали показання про те, що у вересні 2006 року брат ОСОБА_5 своїм автотранспортом відвозив їх в Броварський РВ ГУМВС України в Київській області для надання показань по обставинах події, що мала місце 12 серпня 2006 року біля кафе «Сільмаг» в селі Зазим'я без відповідного виклику слідчого. Більше того, свідок ОСОБА_18 пояснила в ході судового слідства, що коли вона зайшла в кабінет слідчого Броварського РВ ГУМВС України в Київській області, там же знаходився і брат ОСОБА_5 - ОСОБА_25. Зазначені обставини дають підстави поставити під сумнів об'єктивність та правдивість якраз показань свідків сторони захисту, але суд показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_21, а також свідка ОСОБА_26 в цій частині залишив поза увагою.

Однією з підстав неправдивості показань потерпілих та свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11 і ОСОБА_13, суд зазначає неможливість їх вказати на форму палатки кафе «Сільмаг», яку та мала станом на 12 серпня 2006 року, вважаючи правдивими показання свідків сторони захисту про те, що палатка була затентована з фасадної сторони. Проте суд не дав ніякої оцінки показанням свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 (а.с. 206-210, т.12), жителів села Зазим'я, які фактично підтвердили показання потерпілих та свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11 і ОСОБА_13 щодо форми палатки кафе «Сільмаг».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 в місці носо-губного трикутника, що має суттєве значення. Зокрема, не дана оцінка обставинам, викладеним у висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи №281 від 12 листопада 2009 року, а також наданим в судовому засіданні показанням експерта ОСОБА_30 щодо природи виникнення зазначеного тілесного ушкодження у потерпілого.

Таким чином, враховуючи не усунення місцевим судом зазначених вище протиріч, однозначний висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, є сумнівним та передчасним.

Отже, під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено невідповідність оскаржуваного вироку фактичним обставинам справи, яка полягає в тому, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що могло вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого та невинуватість виправданого, а також на правильність застосування кримінального закону, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції під час постановлення вироку відносно ОСОБА_5 порушення вимог кримінально-процесуального закону, є істотними, оскільки перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а тому оскаржуваний вирок підлягає скасуванню на підставі частини 2 статті 374 КПК України (в редакції 1960 року) з поверненням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При цьому, колегією суддів не встановлено однобічності чи неповноти досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, а також інших підстав повернення справи на досудове розслідування, передбачених частиною 1 статті 374 КПК України (в редакції 1960 року), а тому подані апеляції підлягають частковому задоволенню.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином у передбачений законом спосіб з'ясувати і перевірити зазначені обставини, усунути протиріччя в показаннях потерпілих, свідків, в тому числі і наданих під час досудового слідства, та інших доказах по справі, перевірити доводи апеляцій прокурора та потерпілої, в залежності від встановленого дати всім обставинам належну оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2012 року, постановлений відносно ОСОБА_5 - скасувати, а кримінальну справу повернути у той самий міськрайонний суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Судді

_____ _______ ___

Гриненко О.І. Капічон О.М. Костенко І.В.