Рішення № 39803388, 09.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/4321/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 642/93794/13-ц Лазарєв А.В.

Категорія: про стягнення шкоди Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Гальянової І.Г., Колтунової А.І.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою, в якій просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_4 завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду в сумі 3474,67 грн. і моральну шкоду в сумі 5000 грн., мотивуючи тим, що винним у ДТП являється відповідач.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути матеріальну шкоду в сумі 3474,67 гр. з Моторного /транспортного/ страхового бюро України, оскільки ОСОБА_4 є учасником бойових дій і за законом у такому разі матеріальну шкоду від ДТП за відповідача-2 повинно компенсувати МТСБУ. Моральну шкоду, яку позивач оцінив на суму 1 гр., позивач просив стягнути з відповідача-1, оскільки той винний у ДТП, а судові витрати стягнути з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час слухання справи позивач позовні вимоги підтримав і дав пояснення аналогічні позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник проти задоволення позову не заперечували. У своїх поясненнях вони викладені позивачем факти підтвердили.

Суд, керуючись ст.169 ЦПК України, розглядав справу за відсутності представника МТСБУ, оскільки останнього про слухання справи було повідомлено своєчасно та належним чином.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2014 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Адвокат ОСОБА_2, яка діє в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову до МТСБУ відмовити повністю. Посилаючись на ст.ст.22, 34.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», апелянт вважає, що витрати на експертне дослідження при розгляді адміністративної справи не можуть враховуватись при відшкодуванні шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого або його майну. Інших доводів, щодо відмови в позові, апеляційна скарга не містить.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальні витрати ОСОБА_5, пов'язані з дорожньо-транспортною подією 28 квітня 2013 року, становлять 3474 грн. 67 коп, які складаються з вартості експертного автотехнічного дослідження, проведеного в рамках адміністративної справи 26 червня 2013 року, а також безпосередньо витрат на проведення ремонту автомобіля.

Проте повністю погодитись із таким висновком судова колегія не може.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 28 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Вольво» р. н. НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем «Джелі» р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_7

Згідно постанови судді Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2013 року винним у даному ДТП визнаний ОСОБА_4

Оскільки ОСОБА_4 є учасником бойових дій, то на підставі п.13.1 ст.13 Закону України від 01 липня 2004 р. №1961-1У «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає звільненню від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодування збитків в даному випадку проводить Моторне /транспортне/ страхове бюро України.

Судом також встановлено, що під час розгляду справи позивач провів відновлювальний ремонт свого автомобіля «Джелі» р. н. НОМЕР_2 та надав докази і розрахунок матеріальної шкоди. Так, згідно рахунку-фактури №3404 від 04 червня 2013 року вартість відновлювального ремонту по ремонту кузова та лакофарбу вального покриття автомобіля «Джелі» р. н. НОМЕР_2 становить 1500 грн.

Згідно видаткової накладної № 0 від 22 травня 2013 року позивачем було придбано у ІП «АІС-Харків» відповідні запасні частини на загальну суму 210 грн. 67 коп. Відповідно до акту виконаних робіт від 04 червня 2013 року, складеного ФОП ОСОБА_8, було виконано роботи по відновлювальному ремонту автомобіля «Джелі» р. н. НОМЕР_2 на загальну суму 1500 грн. Отже, відновлювальний ремонт автомобіля «Джелі» р. н. НОМЕР_2 становив 1710 грн. 67 коп.

З приписів до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком районного суду щодо стягнення на користь ОСОБА_3 вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 1710,67 гривень, докази щодо якого надані суду.

Разом із тим, положення ч.3 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказують на те, що відповідач МТСБУ може відшкодовувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) для визначення розміру шкоди, але не при розгляді адміністративного матеріалу, де вирішується питання дотримання учасниками ДТП правил дорожнього руху.

Рахунок № 1584 від 31 травня 2013 року свідчить про те, що Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведене експертне дослідження № 4593 у відношенні ОСОБА_3/ОСОБА_4

За таких обставин судова колегія вважає, що такі витрати не можуть бути включені до відшкодування ОСОБА_9 шкоди, завданої ДТП, а відтак, в цій частині рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з відмовою в позові в цій частині з підстав, що зазначені вище.

Що стосується додаткових доводів апелянта, поданих представником 08 липня 2014 року, стосовно обґрунтування підстав для скасування рішення в частині відшкодування шкоди, то судова колегія зазначає, що у відповідності до ст.300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга, подана 21 травня 2014 року, підстав для скасування судового рішення в цій частині не містила.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2014 року змінити, скасувавши його в частині стягнення вартості експертно-автотехнічного дослідження в сумі 1764 гривні.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -