Рішення № 39802269, 16.07.2014, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/1289/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовнір Г. Б.

при секретарі судових засідань Мединській Л.С.

з участю :

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення коштів, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів, позовні вимоги у передбаченому законом порядку змінив та просить винести рішення про солідарне стягнення з відповідачів, за період прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат в розмірі 19323,34 грн. та 3% річних в розмірі 4061,68 грн., а також понесені витрати на оплату правової допомоги в сумі 15000 грн.

Позовні вимоги мотивує, тим, що 9 червня 2010 р. між ним та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого позивач ОСОБА_2 позичив ОСОБА_5 158388 грн. строком до 31 серпня 2010 р. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2013 р. частково задоволено позов ОСОБА_2 та вирішено стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 заборгованості згідно договору позики з врахуванням індексу інфляції в розмірі 173133,92 грн., 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання в розмірі 14228,84 грн., а також понесені по справі судові витрати в розмірі 12332,43 грн. Оскільки на даний момент відповідач ухиляється від виконання вказаного рішення суду, жодних коштів позивачу не повернуто, просить керуючись вимогами ст. 625 ЦК України стягнути з нього та його дружини інфляційних втрати та 3% річних за період з моменту вступу рішення в законну силу, згідно представлених розрахунків. Солідарність вимог до боржника та його дружини мотивує наявністю нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_6 на укладення ОСОБА_5 договору позики, заборгованість по якому підлягає стягненню згідно наведеного рішення суду. Також позивач просить стягнути з відповідачів понесені ним витрати на оплату правової допомоги в сумі 15000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з мотивів наведених у позовній заяві. Позивач підтвердив, що жодних коштів від ОСОБА_5 в порядку виконання вказаного рішення суду, не отримав.

Представник позивача додатково пояснила, що вказані в позові витрати на правову допомогу, були понесені позивачем в зв'язку з оплатою її послуг наданих в ході вжиття заходів для примусового виконання зазначеного рішення суду а, також за участь у судових засіданнях по даній справі, виходячи з розрахунку близько 500 грн. за годину.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Пояснила, що на її думку заявлені позивачем вимоги являються безпідставними, оскільки рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2013 р., на яке посилається позивач, вступило в законну силу, сторони перейшли у стадію виконавчого провадження і відносини між ними регулюються Законом України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим нарахування компенсацій в порядку ст. 625 ЦК України вважає помилковим. Також зазначила, що суду не представлено жодного документального підтвердження понесення позивачем витрат на оплату правової допомоги в сумі 15000 грн. Враховуючи наведене просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідачі в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, про час та місце судового розгляду були повідомленні належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2013 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 заборгованості згідно договору позики з врахуванням індексу інфляції в розмірі 173133,92 грн., 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання в розмірі 14228,84 грн., а також понесені по справі судові витрати в розмірі 12332,43 грн. (а.с. 5-7)

Відповідно до пояснень позивача, а також представлених суду довідок із Залізничного ВДВС (а.с. 12,25) які не заперечувались представником відповідача, станом на момент розгляду справи, відповідач ОСОБА_5 жодних коштів на погашення, визначеної рішенням суду, заборгованості не сплатив.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 598 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом

Зокрема підстави припинення зобов'язання закріпленні у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають припинення зобов'язання в наслідок ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до представлених позивачем розрахунків (а.с. 39,40) здійснених виходячи із суми позики без додаткових нарахувань, за період з моменту вступу рішення суду законну силу його інфляційні втрати становлять 19323,34 грн. та 3% річних дорівнюють 4061,68 грн. Представник відповідача в судовому засіданні жодних заперечень з приводу порядку проведення розрахунків та визначених позивачем сум не висловлювала, в зв'язку з чим такі приймаються судом.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5, інфляційних втрат позивача в розмірі 19323,34 грн. та 3% річних в розмірі 4061,68 грн. Крім цього у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягти в користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вимога позивача про солідарне стягнення боргу з дружини позичальника задоволенню не підлягає, оскільки рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2013 р.2/463/305/13, яке являється підставою даного позову, вимоги ОСОБА_2 задоволенні частково, лише, щодо відповідача ОСОБА_5

Також суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу в розмірі 15000 грн. Оскільки в порушення вимог ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач не представив суду документального підтвердження реального понесення таких витрат та розрахунку вказаної суму. Надані суду акти виконаних робіт не підтверджують сплати позивачем вказаних в них сум. Крім цього представлений суду договір про надання юридичних послуг (а.с. 26-27) не містить дати його складання та терміну дії.

Керуючись ст.ст.10,11, 60,88, 209, 212, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 524, 533-535, 598, 625 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в розмірі 19323,34 грн. та 3% річних в розмірі 4061,68 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання, а також понесені по справі судові витрати в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ч.1 ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: Жовнір Г. Б.