Рішення № 39801769, 18.06.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1542/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 21 Гончарук В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівГончар Н. І. , Вишні Н. В. при секретаріАнкудінов О.І. представника позивача ОСОБА_6

відповідача ОСОБА_7

представника відповідачів ОСОБА_8

представників третьої особи ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, третя особа без самостійних вимог: ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» про визнання недійсними договорів дарування та продажу цінних паперів та їх витребування з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_21 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, третя особа без самостійних вимог: ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» про визнання недійсними договорів дарування та продажу цінних паперів та їх витребування з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачкою ОСОБА_7 він перебуває в зареєстрованому шлюбі з 1965 р. За час спільного проживання вони здобули у власність акції ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», що складало 50,3908% статутного капіталу та по суті було контрольним пакетом акцій їхнього підприємства.

Наприкінці 2012 р. ОСОБА_7 радилась з позивачем про необхідність залучення підтримки зі сторони політиків у зв'язку з намаганнями рейдерським шляхом захопити їхнє підприємство ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» та повідомила, що кандидат в народні депутати України ОСОБА_17 погодився допомогти захистити підприємство, але за умови, що до цього на нього перепишуть 0,3908% акцій від статутного капіталу.

За твердженням позивач він на прохання ОСОБА_17 надав свою заяву про погодження дарунку йому частини акцій.

В липні 2013 р. ОСОБА_21 отримавши пакет документів з господарського суду, дізнався, що його дружина подарувала ОСОБА_17 не 0,3908% акцій, а 13,3183% акцій, фактично віддавши контрольний пакет акцій цілого підприємства ОСОБА_17 без його згоди.

Просив суд визнати недійсним договір дарування цінних паперів у статутному фонді ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» від 03.12.2012 р., що укладений між дарувальником ОСОБА_7 та ОСОБА_17 з моменту укладення. Витребувати з чужого незаконного володіння - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 акції ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» в кількості 145317 штук номінальною вартістю 145317 грн., що складає 13, 3183 % статутного фонду ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб».

12.09.2013 р. позивач подав до суду позов про визнання договорів недійсними та просив суд визнати недійсним договір дарування цінних паперів у статутному фонді ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» від 18.06.2013 р., що укладений між дарувальником ОСОБА_17 та обдарованим ОСОБА_16 з моменту укладення. Визнати недійсним з моменту укладення договора купівлі - продажу між ОСОБА_16 та ОСОБА_18 від 19.06.2013 р. та купівлі - продажу між ОСОБА_16 та ОСОБА_19 від 19.06.2013 р. Витребувати з чужого незаконного володіння - володіння ОСОБА_20 акції ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» в кількості 45317 штук номінальною вартістю 45317 грн.

29.10.2013 р. ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області позовні вимоги об'єднано в одне провадження.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року позов ОСОБА_21 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування цінних паперів у статутному фонді ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» від 03.12.2012 р., що укладений між дарувальником ОСОБА_7 та ОСОБА_17 з моменту укладення. Визнано недійсним договір дарування цінних паперів у статутному фонді ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» від 18.06.2013 р., що укладений між ОСОБА_17 та ОСОБА_16 з моменту укладення. Визнано недійсним договір купівлі - продажу цінних паперів: простих іменних акцій, у статутному фонді ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» від 19.06.2013 р. укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_19 з моменту укладення. Витребувано з чужого незаконного володіння - ОСОБА_18 акції ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» в кількості 100000 штук номінальною вартістю 100000 гривень та витребувано з чужого незаконного володіння - ОСОБА_20 акції ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» в кількості 45317 штук номінальною вартістю 45317 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_21 про витребування з чужого незаконного володіння - ОСОБА_22 акцій ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року, вважаючи, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_21 повністю.

ОСОБА_16 та ОСОБА_17 також в свою чергу не погоджуючись з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 р. вважаючи, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_21 повністю.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_21 до ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, третя особа без самостійних вимог: ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» про визнання недійсними договорів дарування та продажу цінних паперів та їх витребування з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Дійшовши висновку, що договір дарування акцій ОСОБА_17 не відповідав волі позивача, суд першої інстанції частково задоволив позовні вимоги ОСОБА_21

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не є можливим.

Встановлено, що позивач ОСОБА_21 та відповідач ОСОБА_7 з січня 1965 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання вони придбали у власність акції ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» в кількості 50,3908% статутного капіталу.

За твердження ОСОБА_21, наприкінці 2012 р. відповідач ОСОБА_7 радилась з ним про необхідність залучення підтримки зі сторони політиків у зв'язку з намаганнями рейдерським шляхом захопити їхнє підприємство ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» та повідомила, що кандидат в народні депутати України ОСОБА_17 погодився допомогти захистити підприємство, але за умови, що до цього на нього перепишуть 0,3908% акцій від статутного капіталу.

29 листопада 2012 року ОСОБА_21 надав свою заяву про погодження дарунку дружиною ОСОБА_23 акцій ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» ОСОБА_17 Зазначена заява посвідчена приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_24 (т. 1 а.с. 10).

03 грудня 2012 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_17 прийняв в дар безплатно цінні папери (прості іменні акції) ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» (в подальшому акціонерне товариство) в кількості 145317 шт. (сто сорок п'ять тисяч триста сімнадцять штук), що становить 13,3183 % частки у статутному фонді Акціонерного товариства. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_25 (т.1 а.с. 9).

Позивач ОСОБА_21 оспорює даний договір та просить витребувати майно (акції) з чужого незаконного володіння з підстав, визначених ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, посилаючись на те, що дарування такої кількості акції дружиною, відповідачкою по справі ОСОБА_7 було вчинено проти його волі, так як від надавав дозвіл на дарування лише 0,3908% акцій, а відповідачка подарувала 13,3183% акцій без його згоди.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч. ч. 2, 3 ст. 65 СК України).

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Глави 1 Інструкції «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 визначено, що при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.

Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.

Дані вимоги закону було дотримано подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_21 при вирішенні питання про відчуження акцій ОСОБА_17 та отримано нотаріально посвідчену згоду іншого подружжя.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину ( статті 205-210,640 ЦК України тощо).

Відповідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (Дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (Дарувальнику) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі - що передбачено у ст.718 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 25 листопада 1993 року N 365 з послідуючими змінами "валютними цінностями" є платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Частиною 5 ст. 719 ЦК України передбачено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Оспорюваний договір дарування укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_21, виходив із того, що позивачем доведено, що під час укладення оспорюваного договору дарування мала місце помилка стосовно правової природи правочину та наявності обставин, які зумовлюють визнання договору дарування акцій недійсним. Але обставини справи свідчать про те, що укладаючи спірний договір, ОСОБА_7 усвідомлювала умови правочину і його правові наслідки. Також надаючи нотаріально посвідчену згоду на вчинення даного правочину ОСОБА_21 . усвідомлював умови наданої ним згоди і її правові наслідки, обумовивши що такий право чин відповідає інтересам їх сім'ї та надавши згоду щоб умови договору дарування визначались його дружиною, ОСОБА_7, самостійно.

Відповідно до Глави 6 Інструкції «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

При посвідченні згоди ОСОБА_21 своїй дружині ОСОБА_7 на відчуження акцій ОСОБА_17 приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_24 було встановлено волевиявлення ОСОБА_21, про що свідчить його заява про те, що дарування акцій ОСОБА_17 відповідає їхнім інтересам та погодився з тим, аби умови договору дарування визначались його дружиною, ОСОБА_7, самостійно. Зазначена заява підписана особисто позивачем ОСОБА_21(т. 1 а.с. 10).

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

З роз'яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Із змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_21, за якою він надавав згоду своїй дружині ОСОБА_7 на дарування та укладення відповідного договору дарування належний її акцій ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» не обмежено предмет дарування, кількості акцій які можливо подарувати та надано право дарувальнику умови договору дарування визначати самостійно.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 4 ст. 60, ст. ст. 57, 212 ЦПК України про те, що рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд не дав оцінку запереченям на позов відповідача ОСОБА_17 та наявній нотаріально посвідченій заяві позивача, в якій він підтвердив, що вільно володіючи українською мовою, діючи добровільно при складанні даного документу, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного; перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам'яті, усвідомлює значення своїх дій та здатність керувати ними склав та підписав заяву, за якою він надав згоду дружині на дарування належних її акцій, не обмежуючи їх кількість.

Ухваливши рішення на припущеннях, які прямо суперечать змісту заяви про надання згоди ОСОБА_21 своїй дружині ОСОБА_7 на відчуження акцій, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання недійсним договору дарування цінних паперів (простих іменних акцій) у статутному фонді ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», за яким ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_17 отримав в дар 145317 шт. (сто сорок п'ять тисяч триста сімнадцять штук) акцій, що становить 13,3183 % частки у статутному фонді Акціонерного товариства.

Отримані в дар акції ОСОБА_17 18.06.2013 р. подарував ОСОБА_16 ОСОБА_16 19.06.2013 р. за договором купівлі-продажу продав 100000 штук акцій неомінальною вартістю ОСОБА_18 та 45317 штук акцій номінальною вартістю 45317 гривень ОСОБА_20

Позивач ОСОБА_21 також просив визнати зазначені договори дарування та купівлі-продажу недійсними та витребувати своє майно (акції) з чужого незаконного користування.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Так як позовні вимоги ОСОБА_21 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування цінних паперів (простих іменних акцій) у статутному фонді ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», за яким ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_17 отримав в дар 145317 шт. (сто сорок п'ять тисяч триста сімнадцять штук) акцій, що становить 13,3183 % частки у статутному фонді Акціонерного товариства, то позивач не має правових підстав для витребування акцій від їх власників, набутих за наступними правочинами щодо їх відчуження, які були вчинені після правочину, який оспорювався.

Безпідставними є твердження позивача ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в порушення вимог статті 64 Закону України «Про акціонерні товариства» придбали більше 10% простих іменних акції товариства без попереднього повідомлення товариства не пізніш ніж за 30 днів до дати придбання про свої наміри придбати такий пакет простих іменних акцій більше 10% відсотків є безпідставними, так як придбання передбачається за відплатним правочином ( купівля-продаж, міна та інші). ОСОБА_17 та ОСОБА_16 отримали акції за договорами дарування, за невідплатним правочином ( дарування, заповіт та інші), а тому ст. 64 зазначеного закону не застосовується до правочинів, за якими акції отримуються, а не придбуваються, за невідплатними правочинами.

ОСОБА_18 являючись акціонером даного товариства за договором купівлі продажу придбав 100000 простих іменних акцій ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», що становить 9,16% в статутному фонді товариства. ОСОБА_20 також являючись акціонером даного товариства утримує 45317 простих іменних акцій ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», що становить 4,15% в статутному фонді товариства. Так як зазначені особи придбали не більше 10% акцій в статутному фонді товариства, то вимоги ст. 64 Закону України «Про акціонерні товариства» на них не розповсюджуються.

Позивач ОСОБА_21 не являється акціонером ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», а тому при відмові в задоволенні позову про визнання договору дарування спільного майна подружжя (акцій) недійсними, його права наступними правочинами про відчуження акцій не порушуються.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Не являючись акціонером ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», ОСОБА_21 не має права на оспорення правочинів, вчинених на відчуження акцій між іншими акціонерами чи акціонером та іншою особою, так як він не має корпоративних прав на утримання чи користування акціями.

Але судом першої інстанції було зроблено невідповідність висновків обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування, з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_21 до ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, третя особа без самостійних вимог: ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» про визнання недійсними договорів дарування та продажу цінних паперів та їх витребування з чужого незаконного володіння необхідно відмовить.

Так як в задоволенні позову відмовляється, то відповідно до п. 8 ч. 1 статті 214 ЦПК України колегія суддів також приходить до висновку про необхідність скасування засобів забезпечення позову, встановлених ухвалами суду першої інстанції від 09 серпня 2013 року, від 21 серпня 2013 року, від 06 вересня 2013 року, від 12 вересня 2013 року та від 18 вересня 2013 року.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року задоволити, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_21 до ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, третя особа без самостійних вимог: ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» про визнання недійсними договорів дарування та продажу цінних паперів та їх витребування з чужого незаконного володіння,- відмовити.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалами Уманського міськрайонного суду від 09 серпня 2013 року, від 21 серпня 2013 року, від 06 вересня 2013 року, від 12 вересня 2013 року, від 18 вересня 2013 року - скасувать.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу його проголошення.

Головуючий :

Судді :