Рішення № 39798918, 17.07.2014, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1298/14

Справа № 235/3031/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Гужеля А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про повернення банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 21.05.2014 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про повернення банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, вказавши на підтвердження своїх вимог, що між ним та відповідачем у відділенні № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк» 11.04.2013 року було укладено договір банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» № 651148/2013 (в доларах США) на суму 16859 доларів США, строком на 13 місяців з процентною ставкою 9% річних.

Згідно п. 1.7 договору датою вимоги вкладником вкладу встановлено 11.05.2014 року.

11.05.2014 року було неробочим днем (неділя), а 12, 13 та 14 травня відділення № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк» не працювало. Як пояснили позивачу на «гарячій лінії» відповідача за номером 0 800 300830, робота відділення була призупинена у зв»язку з нестабільною обстановкою у м.Красноармійську.

15.05.2014 року позивач письмово звернувся до відділення № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк» з метою повернення внесених коштів, однак відповідач свої зобов»язання не виконав, кошти йому не повернув.

Як пояснила позивачу начальник відділення № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк», його вклад було автоматично пролонговано банком (м.Київ) без його згоди і відділення не може йому його віддати. Позивача примусили написати заяву про дострокове розірвання договору банківського вкладу і роз»яснили, що вклад можливо буде перерахований на його поточний рахунок, але не раніше 14.06.2014 року, з утриманням комісії за дострокове розірвання договору в розмірі 3% від суми вкладу. Крім того, у банку відсутня валюта, тому вклад він зможе отримати лише в гривні за офіційним курсом НБУ, і не в повній сумі, а в межах ліміту видачі готівки, який встановлений з березня 2014 року в сумі не більше 1000 грн. в день. Однак готівка в національній валюті у відділенні також відсутня, тому фактично свій вклад отримати позивач не зможе навіть таким чином.

Своїми неправомірними діями відповідач порушує умови укладеного договору та його право власності на грошові кошти.

У відповідності до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Керуючись положеннями ст.. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються ст..ст. 15, 16, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1061, 1066, 1074 ЦК України, відповідно до яких договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Договір є обов»язковим для виконання сторонами. За договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту відсотки. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.. 1066 ЦК України, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Оскільки стороною договору банківського вкладу є фізична особа, то відповідач не міг відмовити у видачі вкладу. Закон (ст.. 1074 ЦК України) не допускає обмежень прав клієнта щодо розпорядження банківським рахунком. Такі обмеження можливі лише у випадках, передбачених законом і на підставі судового рішення.

Отже дії відповідача направлені на ухилення від повернення позивачу вкладу є протиправними.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Змістом ч.1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Таким чином, відповідно до вищенаведених нормативних актів, відповідач зобов»язаний виконати укладений між сторонами договір належним чином і виплатити позивачу вклад в сумі 16859 доларів США та нараховані на нього за період з 11.04.2013 р. по 10.05.2014 р. відсотки в сумі 1650,33 долари США. Сума вкладу та нарахованих і не виплачених процентів підтверджується випискою відповідача з вкладного (депозитного) рахунку за період з 11.04.2013р. по 10.05.2014р.

Крім того, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов»язань щодо повернення вкладу позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача щодо позивача - невиконанням своїх зобов»язань за договором (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Несвоєчасне повернення відповідачем вкладу спричинило позивачу значні моральні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Неправомірні дії відповідача порушили нормальні життєві зв»язки позивача, потребували додаткових зусиль для організації його життя, оскільки він змушений неодноразово ходити до відділення банку, витрачати свій час стояти у великій черзі, а також в умовах існуючої фінансової кризи шукати додаткових джерел фінансування витрат сімейного бюджету, оскільки сума вкладу є для позивача дуже значною і являє собою всі його заощадження.

Моральну шкоду позивача оцінює в розмірі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача ПАТ «ВіЕйБі Банк» у судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, про день слухання справи повідомлена належним чином, у справі є розписки, тому, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вимоги позивача обгрунтовані і підлягають задоволенню частково за наступними підставами.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем у відділенні № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк» 11.04.2013 року було укладено договір банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» № 651148/2013 (в доларах США) на суму 16859 доларів США, строком на 13 місяців з процентною ставкою 9% річних (а.с.4).

Згідно п. 1.7 договору датою вимоги вкладником вкладу встановлено 11.05.2014 року.

11.05.2014 року було неробочим днем (неділя), а 12, 13 та 14 травня відділення № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк» не працювало. Як пояснили позивачу на «гарячій лінії» відповідача за номером 0 800 300830, робота відділення була призупинена у зв»язку з нестабільною обстановкою у м.Красноармійську.

15.05.2014 року позивач письмово звернувся до відділення № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк» з метою повернення внесених коштів, однак відповідач свої зобов»язання не виконав, кошти йому не повернув (а.с.7).

Як пояснила позивачу начальник відділення № 104 ПАТ «ВіЕйБі Банк», його вклад було автоматично пролонговано банком (м.Київ) без його згоди і відділення не може йому його віддати. Позивача примусили написати заяву про дострокове розірвання договору банківського вкладу і роз»яснили, що вклад можливо буде перерахований на його поточний рахунок, але не раніше 14.06.2014 року, з утриманням комісії за дострокове розірвання договору в розмірі 3% від суми вкладу. Крім того, у банку відсутня валюта, тому вклад він зможе отримати лише в гривні за офіційним курсом НБУ, і не в повній сумі, а в межах ліміту видачі готівки, який встановлений з березня 2014 року в сумі не більше 1000 грн. в день. Однак готівка в національній валюті у відділенні також відсутня, тому фактично свій вклад отримати позивач не зможе навіть таким чином.

Своїми неправомірними діями відповідач порушує умови укладеного договору та його право власності на грошові кошти.

У відповідності до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Керуючись положеннями ст.. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються ст..ст. 15, 16, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1061, 1066, 1074 ЦК України, відповідно до яких договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Договір є обов»язковим для виконання сторонами. За договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту відсотки. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.. 1066 ЦК України, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Оскільки стороною договору банківського вкладу є фізична особа, то відповідач не міг відмовити у видачі вкладу. Закон (ст.. 1074 ЦК України) не допускає обмежень прав клієнта щодо розпорядження банківським рахунком. Такі обмеження можливі лише у випадках, передбачених законом і на підставі судового рішення.

Отже дії відповідача направлені на ухилення від повернення позивачу вкладу є протиправними.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Змістом ч.1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Таким чином, відповідно до вищенаведених нормативних актів, відповідач зобов»язаний виконати укладений між сторонами договір належним чином і виплатити позивачу вклад в сумі 16859 доларів США та нараховані на нього за період з 11.04.2013 р. по 10.05.2014 р. відсотки в сумі 1650,33 долари США. Сума вкладу та нарахованих і не виплачених процентів підтверджується випискою відповідача з вкладного (депозитного) рахунку за період з 11.04.2013р. по 10.05.2014р.

Крім того, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов»язань щодо повернення вкладу позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача щодо позивача - невиконанням своїх зобов»язань за договором (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Несвоєчасне повернення відповідачем вкладу спричинило позивачу значні моральні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Неправомірні дії відповідача порушили нормальні життєві зв»язки позивача, потребували додаткових зусиль для організації його життя, оскільки він змушений неодноразово ходити до відділення банку, витрачати свій час стояти у великій черзі, а також в умовах існуючої фінансової кризи шукати додаткових джерел фінансування витрат сімейного бюджету, оскільки сума вкладу є для позивача дуже значною і являє собою всі його заощадження.

Моральну шкоду позивача оцінює в розмірі 5000 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить обмеження підстав для відшкодування моральної шкоди, що зазначені у ст. 4 Закону, і лише констатує, що суд при розгляді справи про захист прав споживачів одночасно вирішує питання і про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» право на відшкодування моральної шкоди виникає у споживачів лише за умови, що така шкода їм завдана небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів щодо заподіяння діями відповідача моральної шкоди за умови, що така шкода йому завдана небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією.

Також з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2168,58 грн.

На підставі викладенного, керуючись ст. 22, 23, 625, 633, 1058, 1060, 1066, 1074 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 118-120 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (м.Київ, вул..Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 банківський вклад в сумі 16859,00 доларів США, що еквівалентно 197522,52 грн. за офіційним курсом НБУ на дату подання позову та відсотки за вкладом в сумі 1650,33 доларів США, що еквівалентно 19335,51 грн. за офіційним курсом НБУ на дату подання позову.

Стягнути з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (м.Київ, вул..Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) на користь держави судові витрати в розмірі 2168 грн. 58 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

17.07.2014