Ухвала суду № 39798504, 15.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 614/439/14-к Головуючий 1 інстанції: Гуляєва Г.М.

Провадження № 11-кп/790/824/14 Доповідач: Очеретний С.С.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Очеретного С.С.,

суддів Алексєєва О.О., Савенко М.Є.,

при секретарі Корецькій М.І.,

за участю прокурора Криворучко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Борівського районного суду Харківської області від 23.05.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Борова, Борівського району, Харківської області, українець, громадянин України, не працюючий, розлучений, з середньою технічною освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від відбування призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальний збиток в сумі 4931,20 гривень та моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Як встановив суд, ОСОБА_1 23 липня 2013 року, приблизно о 20.00 год., керуючи технічно-справним автомобілем GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив Правила дорожнього руху, п.2.9, де вказано: «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольною сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних або токсичних речовин», спільно з пасажиром переднього сидіння неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та пасажиром заднього сидіння неповнолітнім ОСОБА_4, рухався по асфальтованій автомобільній дорозі, яка змінює напрямок то праворуч, то ліворуч, та яка проходить по вул. Радянській с. Підлиман, Борівського р-ну, Харківської обл. у напрямку смт. Борова, Борівського р-ну, Харківської обл. зі швидкістю 80 км/год., тим самим перевищив допустиму швидкість руху у населеному пункті, чим порушив Правила дорожнього руху України, а саме: п.12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год».

Під час руху на автомобілі, ОСОБА_1 із перевищенням швидкості автомобіля, на ділянці дороги, яка змінює напрямки руху, невірно вибравши тактику швидкості, прийоми управління автомобілем, що не давало можливості постійно проконтролювати рух автомобілем та безпечно ним керувати, порушив Правила дорожнього руху України, а саме: п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», а також п.12.1 «При виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та внаслідок чого, під час зустрічного роз'їзду з невстановленим в ході слідства автомобілем «Джип», змінив напрямок руху автомобіля вправо, не переконавшись в безпеці виконуваних ним дій та небезпеці пасажирів автомобіля, виїхав на узбіччя дороги та допустив занос керованого ним автомобіля GEELY, після чого втратив контроль над керуванням автомобіля, виїхав на зустрічне узбіччя дороги, допустив зіткнення з деревами та подальше перекидання автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яку допустив ОСОБА_1 та яка знаходиться у причинному зв'язку з настанням наслідків, а саме: травмуванні пасажирів неповнолітнього ОСОБА_2 та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді закритого трійного двостороннього перелому нижньої щелепи на рівні 3 зуба з правої сторони у області підборіддя, у області суглобних відростків, які згідно висновку судової-медичної експертизи ІЗ/14 від 30.01.2014 року є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості, які завдали тривалий розлад здоров'я; неповнолітнього ОСОБА_4 та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому лівої ключиці, які згідно висновку судової-медичної експертизи №51-ІЗ/14 від 30.01.2014 року є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості які завдали тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити вирок суду першої інстанції в частині стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що, на його думку, матеріальна та моральна шкода повинна бути стягнута зі страхової компанії, оскільки він не являється належним відповідачем по справі. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суд необґрунтовано визначив вартість проїзду потерпілого на лікування до міста.

У запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_5, яка є представником потерпілого ОСОБА_5 просить залишити вирок першої інстанції без змін, зазначаючи, що вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки, обвинувачений перекладає відповідальність за скоєний ним злочин в частині відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди на страхову компанію, з якою він немає ніяких стосунків.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги і заперечення представника потерпілого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Статтею 195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, придбання ліків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 - автомобіль GEELY належить на праві власності приватній особі, ОСОБА_3.

Як видно з Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 року, довіреність на автомобіль виключено з переліку документів, що дають право на управління автомобілем.

У зв'язку з чим ОСОБА_1 правомірно володів транспортним засобом, маючи на момент скоєння ДТП посвідчення водія з відповідною категорією та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Тому ОСОБА_1 самостійно несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яким він керував під час дорожньо-транспортної пригоди, а отже є належним цивільним відповідачем.

Таким чином суд першої інстанції правомірно задовольнив цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неналежність цивільного відповідача не можуть бути визнаними обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обвинувачений скоїв дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.

Як передбачено ст.21 Закону України «Про страхування» одним із обов'язків страхувальника є повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Згідно зі ст.25 даного закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком. Проте в матеріалах справи відсутні дані щодо повідомлення обвинуваченим ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 страховика про настання страхового випадку.

Що стосується посилань обвинуваченого на необґрунтованість висновку суду першої інстанції при визначенні матеріальних збитків, а саме вартості проїзду потерпілого на лікування до міста, колегія суддів зазначає що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно проходив лікування в обласній дитячій клінічній лікарні №1, що знаходиться у м. Харкові, у зв'язку з чим потерпілий зазнав матеріальних збитків при його транспортуванні до вищезазначеного медичного закладу в період його лікування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Борівського районного суду Харківської області від 23 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: