Ухвала суду № 39797501, 07.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Справа № 4979/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Матковська З.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

позивача Мацепура В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Система Оптимум» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року у справі № 2а-8186/12/1370 за позовом Приватного підприємства «Система Оптимум» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправним наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ПП «Система Оптимум» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та визнання протиправним наказу № 518 від 04.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступне. Оскаржуваний наказ № 518 від 04.09.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки виданий з порушенням норм законодавства, оскільки в наказі не вказано підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, а посилання на службовий допис посадової особи відповідача не є законною підставою для проведення перевірки. Відповідачем були направлені на адресу позивача листи про надання документів до перевірки, на які позивачем у термін, визначений Податковим кодексом України, надано відповідь. Вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки, а його наказ на проведення перевірки та дії щодо проведення перевірки є протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо видачі наказу та проведення перевірки на його підставі відповідають вимогам податкового законодавства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з п. п. 20.1.4. та п. п. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 62.1.3. п. 62.1. ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідачем долучено до матеріалів справи Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року. Відповідно до автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТзОВ «Київбудмонтаж» був контрагентом приватного підприємства «Система Оптимум», що стало підставою для звернення до позивача із запитом про надання інформації і первинних документів, що підтверджують господарські операції із ТзОВ «Київбудмонтаж», оскільки остання може містити відомості про можливі порушення податкового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що на запит відповідача про надання інформації та її документального підтвердження від 31.07.2012 року позивачем надано інформацію та документи на її підтвердження, однак інформацію та документи надано не у повному обсязі, а саме не надано відомостей про наявність у підприємства складських, орендованих приміщень, договорів на збереження продукції, стан взаєморозрахунків між підприємствами, установчі та дозвільні документи, вантажно-супровідні документи на придбану продукцію тощо. З огляду на наведене суд дійшов висновку про неналежне виконання позивачем вимог п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України.

Згідно п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5. ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Вказана норма регламентує умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, відповідно до п. 81.1. ст.81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, з наведеної норми випливає, що якщо платник податку вважає, що наказ та направлення оформлені з порушенням вимог в частині, зокрема, підстав для проведення перевірки, які зазначаються у наказі, законодавство надає право недопуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Разом з тим, обставини справи свідчать про те, що позивач отримавши наказ та направлення, допустив посадових осіб відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, які, як пояснив представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду оскаржені Підприємством в судовому порядку.

Отже, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорюваний наказ вичерпав свою дію шляхом його виконання, а тому оспорювані дії та наказ не є такими, що порушують права позивача. Сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. У свою чергу нарахування і стягнення податкових зобов'язань регулюється нормами Податкового кодексу України, якими передбачено окрему процедуру узгодження грошових зобов'язань.

У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки, яке може бути предметом спору.

Самі по собі процедурні порушення податкового органу, навіть якщо такі і мали місце, можуть мати правове значення лише у тому випадку, коли такі порушення призвели до прийняття податковим органом протиправного рішення.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Система Оптимум» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2013 року у справі № 2а-8186/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Матковська З.М.