Постанова № 39797247, 16.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 910/5377/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року

у справі №910/5377/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Юніфуд Інтернешнл», м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Ренесанс Капітал Інвест», м. Київ,

про стягнення 178507,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ТОВ «Юніфуд Інтернешнл» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» (далі - відповідач) про стягнення 178507,00 грн., з яких 165000,00 грн. основного боргу, 10818,47 грн. пені та 2688,88 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості за договором поставки №91 від 24.07.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5377/14 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» на користь ТОВ «Юніфуд Інтернешнл» 165000,00 грн. основного боргу, 10647,52 грн. пені, 2554,51 грн. 3% річних та 3564,04 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених до стягнення розмірів пені та 3% річних в бік зменшення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5377/14 та відмовити у задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції позбавив його права на участь в судових засіданнях при розгляді даної справи. Також, скаржник вважає, що позивачем не доведено факту поставки товару.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року у справі №910/5377/14 апеляційну скаргу ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5377/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 16.07.2014 року.

В судове засідання 16.07.2014 року представники сторін не з'явились, сторони про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень. Приймаючи до уваги обізнаність сторін про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.07.2013 року між ТОВ «Юніфуд Інтернешнл» (постачальник) і ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» (покупець) був укладений договір поставки №91 (далі - договір, а.с. 10-14), згідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити партіями продукцію (сировину для харчової промисловості), а продавець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.1 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються сторонами згідно видаткових накладних в межах строку дії даного договору.

У відповідності до п. 2.3 договору датою поставки товару вважається дата передачі продукції відповідачу, яка зазначена у видатковій накладній підписаній обома сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі разом з необхідними супровідними документам та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває права власності на продукцію.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 180000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №190 від 30.07.2013 року на суму 60000,00 грн., №191 від 08.08.2013 року на суму 60000,00 грн. та №228 від 23.08.2013 року на суму 60000,00 грн. (а.с. 15-17).

Вказані видаткові накладні не містять зауважень або застережень щодо кількості, асортименту, якості товару, з боку відповідача підписані однією особою, містять відтиски печаток сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до п. 3.6 договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію, відповідно до п. 3.2 договору. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 15000,00 грн., що вбачається з банківської виписки з рахунку позивача (а.с. 18). При цьому, в призначенні платежу відповідачем зазначено: «Оплата сировини - яєчний порошок згідно накл. №190 від 30.07.2013 року».

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт отримання товару за вказаними накладними.

Відтак, борг відповідача складає 165000,00 грн. (180000,00 грн. - 15000,00 грн.).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 165000,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

також, позивач просив суд стягнути з відповідача 10818,47 грн. пені та 2688,88 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням оплати товару за договором поставки №91 від 24.07.2013 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.7 договору сторони погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 10647,52 грн. пені та 2554,51 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції позбавив його права на участь в судових засіданнях при розгляді даної справи колегія суддів відхиляє.

Так, згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та необґрунтованість належним чином причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, з 31.03.2014 року (дата порушення провадження у справі №910/5377/14) по 19.05.2013 року (дата прийняття рішення у справі №910/5377/14) відповідач мав достатньо часу для забезпечення участі свого представника в засіданнях суду або надання іншій особі права представництва юридичної особи відповідача у господарському суді.

При цьому, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2014 року розгляд справи №910/5377/14 відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань у суду першої інстанції у справі №910/5377/14, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, а також положення ст. 69 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу у відсутності представників відповідача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5377/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі №910/5377/14 залишити без змін.

3. Справу №910/5377/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз