Рішення № 39797234, 09.07.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 925/990/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Коцюруба С.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: Котьол О.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфактор», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня», с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область,

про стягнення 57934 грн. 41 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветфактор» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» 50159 грн. 65 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки від 04.10.2012 №06/10, 2507 грн. 98 коп. пені, 3379 грн. 41 коп. втрат від інфляції, 1887 грн. 36 коп. трьох відсотків річних, а також 1827 грн. 00 коп. судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у задоволені позову просив відмовити у зв'язку з відсутністю боргу, зазначивши, що загальна сума, сплачена відповідачем позивачу складає 56467 грн., отже той має заборгованість в сумі 3923,75 грн. Заперечив проти поданих позивачем додаткових пояснень, розцінюючи їх як зміну підстави позову.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 08.07.2014 по 09.07.2014.

У судовому засіданні 09.07.2014 згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

04 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТФАКТОР» (ТОВ «ВЕТФАКТОР», позивач у справі, постачальник за договором) та публічним акціонерним товариством «ПТАХОФАБРИКА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (ПАТ «ПТАХОФАБРИКА «ПЕРШЕ ТРАВНЯ», відповідач у справі, покупець за договором) було укладено договір поставки №06/10 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини та іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити отриманий товар не пізніше 30 банківських днів після розвантаження товару (п. 1.1., п. 4.2.).

Відпуск товару здійснюється за видатковими накладними (п. 3.4.).

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання видаткової накладної (п. 3.5.).

Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме Черкаська обл., с. Хутори, вул. Центральна, 2. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом (п. 3.6.).

Позивач виконував свої зобов'язання з поставки товару належним чином та в повному обсязі.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями на відповідальних осіб відповідача за отримання товару:

видаткова накладна №8198 від 13.12.2012 на суму 22671,80 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності №002450 від 13.12.2012;

видаткова накладна №8535 від 27.12.2012 на суму 34029,10 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності №002470 від 27.12.2012;

видаткова накладна №42 від 08.01.2013 на суму 31411,60 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності №002480 від 04.01.2013;

видаткова накладна №525 від 31.01.2013 на суму 8566,80 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності №002514 від 31.01.2013;

видаткова накладна №555 від 01.02.2013 на суму 6853,65 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності №002516 від 01.02.2013;

видаткова накладна № 556 від 01.02.2013 на суму 5711,20 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності №005002514 від 31.01.2013.

Відповідно до п. 4.2. договору відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар не пізніше 30 банківських днів після розвантаження товару. Але в порушення умов договору поставки товару не своєчасно здійснював оплату, в зв'язку з чим, оплата за поставлений товар, зараховувалась позивачем в рахунок погашення заборгованості послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченою накладною.

Таким чином, поставлений товар за накладною №42 від 08.01.2013 був оплачений частково, а саме на суму 2383,60 грн. Борг за цією накладною складає 29028,00 грн.

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар:

17.12.2012 в розмірі 10000,00 грн. згідно рахунку №9263 від 10.12.2012;

21.12.2012 в розмірі 14029,10 грн. згідно рахунку №9220 від 10.12.2012;

30.01.2013 в розмірі 14278,00 грн. згідно рахунку №525 від 28.01.2013;

31.01.2013 в розмірі 20777,40 грн. згідно рахунку №395 від 22.01.2013.

В підтвердження отриманих оплат позивачем надані банківські виписки по рахунку №2600679991432 з ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК».

14 лютого 2014 року відповідачу була надіслана претензія №39 про сплату суми боргу, яка отримана згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0315113164566.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за поставлений товар у розмірі 50159,65 грн.

Відповідно до поданого відповідачем відзиву на позов, той сплатив позивачу:

04.01.2013 21411,60 грн., платіжне доручення №36 призначення платежу «За вакцину Нобіліс зг. рах. №9263 від 10.12.2012, дог. №67/12 від 23.03.2012 в тому числі ПДВ 20% 3568,60»;

31.01.2013 20777,40 грн., платіжне доручення №47 призначення платежу «За вакцину Нобіліс зг. рах. №395 від 22.01.2013, дог. №06/10 від 04.10.2012 в тому числі ПДВ 20% 3462,90»;

29.01.2013 14278,00 грн., платіжне доручення №50 призначення платежу «За вакцину Нобіліс зг. рах. №525 від 28.01.2013, дог. №06/10 від 04.10.2012 в тому числі ПДВ 20% 2379,67».

Таким чином, відповідач стверджує, що загальна сума, сплачена відповідачем позивачу складає 56467 грн., отже має заборгованість в сумі 3923,75.

Позивачем були надані суду додаткові письмові пояснення (які відповідач розцінює як зміну підстави позову), відповідно до яких позивач виклав свої доводи стосовно відзиву відповідача та в підтвердження позовних вимог подав копії:

видаткової накладної №8198 від 13.12.2012 на суму 22671,80 грн.,

довіреності №002450 від 13.12.2012,

рахунку на оплату №9027 від 03.12.2012,

видаткової накладної №8535 від 27.12.2012 на суму 34029,10 грн.,

довіреності №002470 від 27.12.2012,

рахунку на оплату №9220 від 10.12.2012,

банківської виписки по рахунку №2600679991432 з ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК»,

акт звірки розрахунків.

Також, позивач у додаткових поясненнях зазначив, що відповідач при здійсненні оплати 04.01.2013 року за товар па суму в розмірі 21411,60 грн. указав в призначенні платежу «За вакцину Нобіліс зг. рах. №9263 від 10.12.2012, дог. №67/12 від 23.03.2012 в тому числі ПДВ 20% 3568,60». Таким чином враховуючи те, що у відповідача існувала прострочена заборгованість перед позивачем, то останній зарахував здійснену оплату в рахунок заборгованості за договором №67/12 від 23.03.2012. На дату подання додаткових пояснень позивач не отримав жодного листа від відповідача, в якому б зазначалося, що відповідач допустив помилку в призначенні платежу.

Проаналізувавши банківські виписки, позивач дійшов до висновку, що відповідачем не одноразово допускалися помилки в призначеннях платежів, так відповідач здійснюючи оплату за поставку товару згідно договору поставки №06/10 від 04.10.2012 вказував договір №67/12 від 23.03.2012 і навпаки, тому зарахування оплати від 04.01.2013 року в розмірі 21411,60 грн. було здійснено відповідно до вказаного договору.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ним була здійснена оплата 04.01.2013 в розмірі 21411,60 грн. згідно договору поставки №06/10 від 04.10.2012 позивач відхилив та просить стягнути з відповідача борг за договором поставки №06/10 від 04.10.2012 у розмірі 50159,65 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Таким чином, суд вважає, що позивач скористався наданими йому ст. 22 ГПК України процесуальними правами, подавши докази для встановлення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та навівши свої доводи і міркування щодо викладених відповідачем у відзиві заперечень.

За положеннями ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо сплати частини боргу за поставлений за договором товар в сумі 56467 грн., оскільки належних доказів тим не надано.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 50159 грн. 65 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені в договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково оплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення 2507 грн. 98 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Пеня позивачем нарахована в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування, однак невірно застосовано розмір облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу.

З 23.03.2012 - 7.5000% (Постанова НБУ №102 від 21.03.2012), з 10.06.2013 - 7.0000% (Постанова НБУ №209 від 06.06.2013), з 13.08.2013 - 6.5000% (Постанова НБУ №315 від 09.08.2013).

Суд самостійно здійснив розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, з врахуванням визначеного позивачем періоду часу, яка склала 3633,51 грн.

Оскільки сума пені з розрахунку подвійної облікової ставки перевищує суму 5% від суми боргу, то загальна сума пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем становить 2507,98 грн., яку позивач просить стягнути.

Суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 1887 грн. 36 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 3379 грн. 41 коп. - інфляційного донарахування.

Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та вчиненні вірно, тому підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» (вул. Центральна, 2, с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 00851426) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфактор» (вул. Ушинського, 25А літ А, м. Київ, код ЄДРПОУ 35251859): 50159 грн. 65 коп. основного боргу, 2507 грн. 98 коп. пені, 1887 грн. 36 коп. три проценти річних, 3379 грн. 41 коп. інфляційних, 1827 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 14 липня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз