Ухвала суду № 39797071, 11.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/828/13-к

Номер провадження 11-кп/786/415/14

Категорія ч.1 ст. 190 С.Т. Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М.

Доповідач ап. інст. Ландар О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Рябішина А.О., Харлан Н.М.

при секретарі Козин Н.В.

за участю прокурора Акулової С.М.

захисника ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Решетилівського району та фермерського господарства «Арніка» в особі директора ОСОБА_14. на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гремляче Миргородського району, жителя АДРЕСА_1 Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою світою, одруженого, працюючого заступником директора СТОВ «Хлібороб», не судимого,-

виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, шляхом обману та зловживання довірою придбав право на майновий пай колишнього КСП ім. Енгельса Решетилівського району Полтавської області загальною вартістю 8665 грн., яке належало Фермерському господарству «Арніка», за наступних обставин.

Згідно протоколу №2 зборів уповноважених членів КСП ім. Енгельса Решетилівського району Полтавської області від 26 січня 2000 року зборами було прийняте рішення реорганізувати КСП ім. Енгельса у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (СТОВ «Хлібороб»), доручено кільком членам КСП, у тому числі ОСОБА_5, виступити засновниками СТОВ «Хлібороб», прийнято рішення виділити засновникам товариства належні їм майнові паї в натурі у спільну власність для внесення їх до статутного фонду товариства, визначено конкретне майно для передачі засновникам товариства та його загальну вартість у розмірі 104783 грн., у тому числі:

- трактор Т-70С № 71-19 вартістю 10000 грн.,

- комбайн Е-302 вартістю 12000 грн.

- автомобільний причіп № 44-31 вартістю 3000 грн.,

- молодняк ВРХ в кількості 268 голів загальною вартістю 79783 грн.

05 лютого 2000 року уповноважені зборами члени колгоспу, серед яких був і ОСОБА_5, уклали Установчий договір про створення СТОВ «Хлібороб», відповідно до якого в якості вкладів до статутного фонду товариства вони внесли власні майнові паї в пайовому фонді бувшого КСП ім. Енгельса, а саме - майно, виділене їм зборами від 26 січня 2000 року. При цьому ОСОБА_5 вніс до статутного фонду товариства свій майновий пай на суму 9819 грн., тобто 9,4%.

Статут новоствореного СТОВ «Хлібороб» було зареєстровано 21 лютого 2000 року розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області № 67 .

У подальшому, 3 грудня 2007 року Решетилівською селищною радою ОСОБА_5 було видано свідоцтво ПО № 420072 про право власності на майновий пай члена КСП ім. Енгельса, яким на підставі списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 1.06.2001р., посвідчене його право на частку в пайовому фонді реорганізованого КСП у розмірі 0,18% або 8665 грн.

Таким чином, як указано у обвинувальному акті, Решетилівською селищною радою ОСОБА_5 було видане свідоцтво на право власності на майновий пай члена КСП ім.Єнгельса в порушення ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство»,Указу Президента України «про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Постанови КМУ від 28.02.2001р. №177 «Про порядок визначення майнових паїв колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення» що свідчать про неправомірну їх видачу, оскільки ОСОБА_5 своє право на майновий пай використав при створенні СТОВ «Хлібороб», вклавши його у статутний фонд, тобто права ще раз використовувати він не мав.

Рішенням Решетилівського районного суду від 26.12.2011року свідоцтво на право власності на майновий пай члена КСП серії ПО № 420072 від 3.12.2007р., яким посвідчено право власності ОСОБА_5 на частку в пайовому фонді реорганізованого КСП ім. Енгельса у розмірі 0,18% або 8665 грн. визнано недійсним.

Отже, як підсумовано у обвинувальному акті, своїми умисними діями, що виразилися у шахрайстві, тобто у придбанні права на майно шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.190 КК України.

Потерпілим від цього правопорушення органи слідства визнали ФГ «Арніка», якому на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв, придбаних у 281 співвласника майна реорганізованого КСП ім. Енгельса, 14 січня 2008 року Решетилівською селищною радою видане єдине свідоцтво ПО № 419991 про право власності на майнові паї КСП та посвідчене право на частку в пайовому фонді цього реорганізованого КСП у розмірі 55,75% або 2698643 грн.

Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч.1 ст. 190 КК України суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що сторона обвинувачення не надала жодних доказів того, що ОСОБА_5 сприяв допущенню помилки при видачі йому свідоцтва про право на майновий пай члена КСП, яке було видане Решетилівською селищною радою 03 грудня 2007 року, ще до того, як було видане аналогічне свідоцтво фермерському господарству «Арніка» (14 січня 2008 року).Указане, як визнав суд, свідчить про те, що на момент придбання Хамулою вказаного вище права на майно, потерпілий - ФГ «Арніка», юридично ще не було власником частки майнового фонду КСП ім. Енгельса, а тому указане господарство, не передавало і не мало можливості передати обвинуваченому право на своє майно, яким той нібито заволодів.

Таким чином районний суд прийшов до висновку, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази введення обвинуваченим потерпілого в оману з метою вчинення шахрайства чи зловживання його довірою з цією метою.

У апеляційній скарзі прокурор решетилівського району не погоджуючись із судовим рішенням, ставить вимогу про його скасування та ухвалення нового вироку, яким засудити ОСОБА_5 за ч.1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та на підставі п.1ч.1ст.49 КК України кримінальне провадження по справі закрити у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

На обґрунтування своїх вимог прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_5 у процесі реорганізації колективного сільгосппідприємства ім. Енгельса у січні 2000 року отримав в натурі майно в рахунок майнового паю та вніс його до статутного фонду СТОВ «Хлібороб», а тому відповідно до п.1.2 «Рекомендацій щодо порядку здійснення часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» затверджених наказом Міністерства аграрної політики від 20.05.2008р. не мав права на отримання свідоцтва про право власності на пай колективного сільськогосподарського підприємства серії ПО №420072 від 03.12.2007 року.

Наголошує, що фермерське господарство «Арніка» придбало у 281 бувших членів колгоспу майнові паї на загальну суму 2698643 грн. ( 55,76% пайового фонду), та отримало в установленому порядку свідоцтво про право власності на них, а тому, на думку апелянта, оформлення ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на майновий пай порушує права інших власників майнових паїв і, зокрема, права ФГ «Арніка».

Крім того, апелянт вказує, що районним судом безпідставно відмовлено у приєднані до матеріалів кримінального провадження ряду документів - заяви ОСОБА_5 від 02.02.2009 року до прокуратури Решетилівського району про захист його майнових прав; установчого договору від 05.02.2000 року про створення СТОВ «Хлібороб», де зазначено, що частка ОСОБА_5 а даному товаристві складає 9,4 % з майна, виділеного з КСП ім. Енгельса, який підписаний ОСОБА_5; заяви ОСОБА_5, завіреної нотаріусом, відповідно до якої останній звернувся до загальних зборів СТОВ «Хлібороб» про вихід з учасників товариства і одержання в натурі майна, внесеного до статутного фонду під час його створення; протоколу №2 загальних зборів СТОВ «Хлібороб» від 04.11.2003 р., відповідно до п.2 якого прийнято рішення про виключення ряду учасників товариства, у тому числі і ОСОБА_5 та повернення їм внесків у тій кількості і виду, який був внесений під час створення товариства 05.02.2000 р.

У своїй апеляційній скарзі потерпілий - Фермерське господарство «Арніка» в особі директора ОСОБА_14. також просить скасувати вирок районного суду та постановити обвинувальний вирок. Доводить, що отримуючи у кінці 2007року свідоцтво про право власності на майновий пай члена реорганізованого КСП, ОСОБА_5 не повідомив факт (приховав юридично значимі відомості) виділення колективного майна у січні 2000 року та його внесення до статутного фонду СТОВ «Хлібороб».

На думку апелянта, районний суд безпідставно прийшов до висновку про відсутність у діях Хамули ознак шахрайства, оскільки ФГ «Арніка», придбавши за договорами купівлі-продажу права 281-го пайовика, придбало цим самим і право на захист цих прав від протиправних дій, в тому числі вчинених до придбання права на паї, отже є потерпілою стороною.

У письмових запереченнях на апеляцію прокурора та потерпілого захисник ОСОБА_2 звертає увагу на те, що описані в обвинуваченні події ніяк не свідчать про вчинення його підзахисним кримінального правопорушення. Свідоцтво ОСОБА_5 було видано на підставі рішення зборів уповноважених колишнього КСП ім.Енгельса, куди той взагалі не звертався, а ФГ «Арніка», до того ж, не може бути потерпілим по справі, оскільки ніякої школи йому не завдано. Крім того указує, що прокурор неправомірно посилається у скарзі на наказ Мінагрополітики від 20.05.2008р. №315, так як зазначений акт був виданий після події кримінального правопорушення і не впливає на процесуальні дії кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, виступи прокурора Акуловової С.М., яка підтримувала апеляцію державного обвинувача і просила постановити обвинувальний вирок, представника потерпілого ОСОБА_3 для висловлення доводів апеляції з аналогічною позицією, заслухавши сторону захисту - обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_2, які висловили свої заперечення проти обох апеляцій, вважаючи судове рішення законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав до їх задоволення.

Згідно зі ст. ст.92, 94, 17 КПК України обов'язок доказування обставин злочину, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбаченого пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

При цьому як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути мотивований судом. Відповідно до п.1ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Процесуальний закон також не допускає включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

За змістом ст. 409 КПК України підставами для скасування у апеляційному порядку виправдувального вироку може бути неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (за виключенням істотного порушення прав обвинуваченого) або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, як зазначено у ст. 412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Суд першої інстанції, розглядаючи дане кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 таких порушень закону не допустив.

Як убачається з матеріалів провадження, суд ретельно дослідив усі докази надані сторонами кримінального провадження на підтвердження юридично значимих фактів, у тому числі й ті, на які містяться посилання у апеляційній скарзі прокурора та потерпілого, дав їм належну оцінку у сукупності з іншими доказами, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України в діях ОСОБА_5 внаслідок чого постановив щодо нього виправдувальний вирок на законних підставах, належним чином його вмотивувавши.

Так, даючи показання у суді першої інстанції та виказуючи свої заперечення проти апеляційних скарг сторони обвинувачення у апеляційній інстанції ОСОБА_5, не визнав факт заволодіння чужим майном і вчинення шахрайських дій. Із його свідчень слідує, що у процесі реорганізації колишнього КСП ім.Енгельса за рішенням зборів уповноважених від 26 січня 2000року він дійсно виступив одним із співзасновників СТОВ «Хлібороб», яке є правонаступником бувшого колгоспу. Для заснування товариства із загального пайового фонду була виділена частина майна, яку вони внесли у Статутний фонд.

У 2001році за рішенням майнової комісії селищна рада видала йому Сертифікат, у якому замість частки у майновому фонді КСП ім.Енгельса, помилково було вказано СТОВ «Хлібороб». У грудні 2007року він як і інші співзасновники СТОВ, отримали нові свідоцтва на майновий пай, але згодом за позовом ФГ «Арніка», яке не є правонаступником КСП, лише його свідоцтво було визнано не дійсним, та за цим фактом була порушена кримінальна справа. Ніякого майна він особисто не отримував, з питаннями видачі свідоцтва він ні до кого не звертався, жодних заяв з цього приводу не писав і нікого не обманював.

Показання ОСОБА_5 наданими стороною обвинувачення доказами не спростовані.

Допитані в судовому засіданні бувші члени КСП ім.Енгельса свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розповіли лише про відомі їм обставини реформування КСП у СТОВ, розподілу майна між пайовиками, отримання власних майнових документів, але ніяких фактів про шахрайські дії Хамули не повідомили.

У той же час в судовому засіданні було встановлено, і це узгоджується як із показаннями указаних свідків, так і свідка ОСОБА_14., який є головою ФГ «Арніка» та виступає потерпілою стороною, що внаслідок помилки, допущеної при видачі членам КСП ім.Енгельса первинних майнових сертифікатів, селищною радою у 2007році членам колишнього КСП, серед яких був не тільки ОСОБА_5, а і решта засновників СТОВ «Хлібороб», видавалися повторні свідоцтва на майновий пай, при цьому жодних доказів, що Хамула сприяв допущенню помилки при видачі йому нового свідоцтва, суду надано не було.

Більше того бувший член майнової комісії свідок ОСОБА_11 підтвердив, що ОСОБА_5 до цієї комісії із заявами про видачу йому повторного свідоцтва чи про внесення його до списку членів КСП, які мають право на його отримання не звертався.

За змістом ст.190 КК України, яка поставлена у провину Хамулі, об'єктивна сторона шахрайства, полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Об'єктивна сторона злочину є одним із обов'язкових елементів доказування.

Згідно зі ст.91КПК України окрім події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин) підлягає доказуванню винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчинення.

Стаття 277 КПК України, яка прописує зміст письмового повідомлення про підозру, зобов'язує слідчого або прокурора наводити усі ці відомості у цьому важливому процесуальному документі, який по суті на стадії судового провадження і визначає межі судового розгляду.

Проте висуваючи Хамулі підозру у вчинені шахрайства, орган досудового слідства не виконав вимог ст.91 КПК України та не встановив спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, як і не вказав інші суттєві відомості про конкретне місце і час його вчинення, та кого саме він обманув.

Замість цього у процесуальних документах досудового слідства спочатку у хронологічному порядку описуються обставини, що передували отриманню ним свідоцтва на майно, які ніким не оспорюються, далі констатується, що за судовим рішенням воно визнано недійсним, а зрештою, без прив'язки до конкретних дій Хамули, аргументації їх протиправного характеру, зазначення у чому вони виявилися, робиться висновок про заволодіння ним права на чуже майно шляхом шахрайства, при цьому перелічуються обидва способи його вчинення - шляхом обману та зловживання довірою, без конкретизації який саме із них відноситься даного кримінального провадження.

Істотні недоліки досудового слідства на цьому не обмежуються.

Із поданих стороною письмових документів видно також, що дане кримінальне провадження є продовженням кримінальної справи, порушеної за ч.1ст.190 КК України ще 12 грудня 2011року за зверненням ФГ «Арніка» від 02.09.2011р. за фактом видачі Решетилівською селищною радою невстановленій особі свідоцтва про право власності на майновий пай на ім'я ОСОБА_5

Характерно, що протягом річного терміну розслідування, при тому, що Хамула не приховував, що це свідоцтво він отримав особисто, штучно перенесена у розряд «фактових» кримінальна справа так і не була завершена у визначені попереднім законом строки. З набуттям чинності нового кримінального процесуального кодексу України ці ж таки відомості про невстановлену особу, яка нібито отримала свідоцтво, 26 грудня 2012року були внесені до ЄРДР (а.с.85), і тільки 19.06.2013р. ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру за ч.1ст.190 КК України, із зазначеними вище недоліками, які були перенесені у обвинувальний акт.

У той же час, півторарічний строк досудового слідства, без продовження його у визначений законом спосіб, коли особа, що отримала свідоцтво була насправді відома, указує і на порушення процесуального порядку збирання доказів та ставить під сумнів легітимність деяких із них.

Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним і вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити.

З огляду на те, що свідоцтво на майновий пай ОСОБА_5 отримав раніше, ніж ФГ «Арніка», яке викупило майнові паї у частини бувших членів колгоспу та не є правонаступником КСП ім.Енгельса, висновки суду першої інстанції про неправильність досудового слідства і у плані визначення процесуального статусу ФГ та доводи захисту про те, що воно не може вважатися потерпілою стороною, оскільки не передавало і не могло передати Хамулі ніякого права на їх майно, також є правильними.

Отже, після всебічного, повного та неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки показань і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності, місцевий суд, всупереч тверджень обох апеляцій, прийшов до вірного висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази не викривають ОСОБА_5 як особу, що шляхом шахрайства отримала право на майно - свідоцтво про право власності на пай колективного сільськогосподарського підприємства серії ПО №420072 від 03.12.2007 року, а відтак обґрунтовано виправдав його за цим необґрунтованим обвинуваченням.

Провівши судове слідство та ухвалюючи рішення по справі, суд зазначив у ньому і переконливі мотиви, з яких він відкидає ряд доказів, які намагалась додатково долучити до справи сторона обвинувачення, що були отримані у не процесуальний спосіб або були складені уже після події і не висвітлювали обставин придбання обвинуваченим права на майно. Перелік та зміст цих письмових доказів, що відображені у вироку, не вплинули і могли вплинути на суть судового рішення та встановлення істини, тому доводи прокурора з цього приводу не заслуговують на увагу.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів підстав для скасування вироку суду не знаходить.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Решетилівського району і апеляційну скаргу потерпілого - фермерського господарства «Арніка» залишити без задоволення, а вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2014 року відносно ОСОБА_5 - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

(підпис) (підпис) (підпис)

Рябішин А.О. Ландар О.В. Харлан Н.М.

Згідно з оригіналом

Суддя: Ландар О.В.