Постанова № 39796122, 17.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 910/18971/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.05.2014у справі№ 910/18971/13 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"дорегіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву, треті особи1) Державне підприємство "Завод 410 Цивільної авіації", 2) Міністерство промислової політики України, за участюКиївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері центрального регіону України про визнання договору оренди № 4475 від 30.09.2009 таким, що діє до 30.09.2016 та внесення змін до п. 2 договору № 4476/01 про внесення змін до договору № 4476 від 30.09.2009 за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Гармашова Б.С., дов. від 05.03.2014

від третьої особи-1: Демський А.Л., дов. від 27.12.2013

від третьої особи-2: Рижих С.В., від 09.10.2013

від прокуратури (ГПУ): Яговдік С.М.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" звернулося до господарського суду з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову № 157/1 від 13.11.2013, просило визнати укладений між ними договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 4476 від 30.09.2009 таким, що діє до 30.09.2016 та внести зміни до п. 2 договору № 4476/01 від 24.10.2011 про внесення змін до договору № 4476 від 30.09.2009 щодо терміну дії договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю приведення договору оренди у відповідність до умов чинного законодавства, зокрема п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VІ від 15.12.2009 та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами, внесеними Законом № 1759-VІ від 15.12.2009, якими встановлено мінімальний п'ятирічний термін договорів оренди державного та комунального майна. Крім того, за твердження позивача, він належним чином виконує свої обов'язки орендаря за договором оренди № 4475 від 30.09.2009, має значну переплату по орендній платі, виконав ремонт орендованих приміщень, надав фінансову допомогу для благоустрою території, використовує приміщення за призначенням - для розміщення єдиного в Україні тренажеру літака МD-83, що використовується для професійної підготовки та підтвердження кваліфікації пілотів авіакомпаній, зупинка роботи якого може призвести до значних матеріальних втрат. Натомість ДП "Завод 410 ЦА", який виявив намір використовувати орендоване позивачем нерухоме майно, не є власником такого майна, є лише його балансоутримувачем та не має жодної технічної можливості використовувати дане приміщення для власних потреб.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2014 (колегія суддів у складі: Підченко Ю.О. - головуючий, судді: Капцова Т.П., Івченко А.М.) в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для внесення змін до договору оренди відсутні, оскільки по-перше, згідно умов укладеного між сторонами у справі договору № 4476/02 від 01.11.2012 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 останній припинив свою дію 30.09.2013, а доказів надання відповідачем та третьою особою-1 позивачу згоди на продовження строку дії договору оренди матеріали справи не містять. По-друге, мотив відповідача та третьої особи-1 щодо використання орендованого майна для власних потреб не має юридичного значення та не підлягає з'ясуванню, оскільки за умовами договору оренди відповідач та третя особа-1 не зобов'язані доводити позивачу необхідність використання орендованих приміщень для власних потреб. По-третє, норма п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VІ від 15.12.2009 стосується саме суб'єктів малого підприємництва, однак, доказів того, що позивач є суб'єктом малого підприємництва в розумінні ч. 3 ст. 55 ГК України та ст. 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" матеріали справи не містять. Крім того, за висновком суду, позовна вимога про визнання укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 4476 від 30.09.2009 таким, що діє до 30.09.2016, не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (колегія суддів у складі: Чорна Л.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Смирнова Л.Г.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009, укладений між ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, таким, що діє до 30.09.2016. Внесено зміни до п. 2 договору №4476/01 від 24.10.2011 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009, укладеного між ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву шляхом викладення п. 2 Договору №4476/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 в новій редакції: "Договір оренди № 4476 від 30.09.2009 р. діє з 30 вересня 2011 року до 30 вересня включно".

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки положення п. 5 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", який набрав чинності 30.12.2009, тобто після укладення сторонами спірного договору, передбачають право орендаря, яким є позивач, продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років шляхом внесення змін до договору, а позивач, звернувшись з позовом у даній справі до припинення дії договору оренди, реалізував тим самим передбачене вказаною нормою закону право на продовження терміну договору оренди. За висновком суду, факт укладення між сторонами у справі додаткових угод до договору оренди №4476 від 30.09.2009 про пролонгацію строку дії оренди жодним чином не свідчить про надання згоди позивачем на визначення меншого строку договору оренди, а наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання орендаря за договором оренди, використовував орендовані приміщення у відповідності до передбаченої договором оренди мети їх використання; натомість докази, які б свідчили про однозначний намір балансоутримувача використовувати спірне приміщення для власних потреб, в матеріалах справи відсутні.

В касаційній скарзі Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача, третіх осіб та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 30.09.2009 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (орендар, позивач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4476, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 506,10 кв.м., розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" (балансоутримувач, третя особа-1), вартість якого згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 становить 1 942 980,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру.

Пунктом 2.2 договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами п.п. 10.1., 10.4. договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2009 до 30.09.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Згідно пп. 10.6.1. п. 10.6. договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

24.10.2011 між позивачем та відповідачем укладено Договір №4476/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4476 від 30.09.2009, згідно п. 2 якого сторони погодили продовжити дію Договору оренди №4476 від 30.09.2009 на 365 днів, а саме з: 30.09.2011 до 30.09.2012 включно.

01.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено Договір №4476/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4476 від 30.09.2009, згідно п. 1 якого сторони погодили продовжити дію Договору оренди №4476 від 30.09.2009 на 1 рік, а саме з: 30.09.2012 до 30.09.2013 включно.

06.03.2013 Державне підприємство "Завод 410 Цивільної авіації" звернулося до Міністерства промислової політики України та Агентства держмайна України з листом №48-752, в якому просило підготувати та направити на адресу РВ ФДМУ по м. Києву письмове попередження про намір ДП "Завод 410 Цивільної авіації" після закінчення терміну дії Договору оренди №4476 від 30.09.2009 використовувати передане на його підставі ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" державне майно для власних потреб.

Листом №10/2-3-561 від 09.04.2013 Агентство держмайна України, як уповноважений орган управління майном, попередило ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" та РВ ФДМУ по м. Києву про те, що після закінчення дії Договору оренди №4476 від 30.09.2009 орендоване майно буде використовуватись Державним підприємством "Завод 410 Цивільної авіації" для власних потреб.

01.07.2013 регіональне відділення ФДМУ по м. Києву надіслало на адресу ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" лист №30-06/7204, в якому повідомило останнього про неможливість продовження дії Договору оренди №4476 від 30.09.2009 (після 30.09.2013) на наступний строк, у зв'язку із відповідним зверненням власника - уповноваженого органу управління державним майном, яке було підготовлене за зверненням балансоутримувача.

23.07.2013 позивач звернувся до регіонального відділення ФДМУ по м. Києву з листом № 2027, в якому просив надати дозвіл на продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 4476 від 30.09.2009 на новий більш тривалий термін.

Однак, 12.09.2013 регіональне відділення ФДМУ по м. Києву листом №30-06/9911 повідомило ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" про неможливість продовження Договору оренди №4476 від 30.09.2009 та зазначило, що вказаний договір буде вважатись припиненим після закінчення терміну його дії - з 30.09.2013. Відмова відповідача у подовженні терміну дії договору оренди і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктами 10.3., 9.3. договору оренди № 4476 від 30.09.2009 визначено, що зміни до умов цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Пунктами 10.1., 10.4. договору оренди № 4476 від 30.09.2009 визначено, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2009 до 30.09.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30.12.2009 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VІ від 15.12.2009 (надалі за текстом - Закон № 1759-VІ від 15.12.2009), пунктом 5 Перехідних положень якого унормовано, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Підпунктом 2 пункту 3 вказаного Закону № 1759-VІ від 15.12.2009 внесено зміни до ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої, з урахуванням внесених змін, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відтак, мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності Законом № 1759-VІ від 15.12.2009 (до 30.12.2009), в тому числі і спірного договору оренди від № 4476 від 30.09.2009, є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись положень цього Закону.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, норма пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1759-VІ від 15.12.2009 надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років шляхом внесення до договору відповідних змін в частині визначення конкретного терміну, на який продовжується строк договору, у зв'язку з чим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону в будь-який час до припинення дії договору оренди (п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013).

Відтак, позивач, звернувшись згідно відбитку поштового штемпелю на конверті, в якому надіслано позовну заяву до господарського суду міста Києва 27.09.2013 з позовом у даній справі до припинення дії договору оренди - (до 30.09.2013), реалізував тим самим передбачене вказаною нормою закону право орендаря на продовження терміну договору оренди.

При цьому, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем, як орендарем, згоди на визначення меншого строку договору оренди. Разом з цим, факт укладення між сторонами у справі договорів № 4476/01 від 24.10.2011 та № 4476/02 від 01.11.2012 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 в частині подовження терміну його дії на менший, ніж передбаченого пунктом 5 Перехідних положень Закону № 1759-VІ від 15.12.2009 та частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк, не свідчить про те, що укладення таких договорів відбулось внаслідок пропозиції саме позивача подовжити дію договору оренди на менший строк.

Крім того, саме по собі укладення сторонами вказаних договорів № 4476/01 від 24.10.2011 та № 4476/02 від 01.11.2012 на менший термін, ніж визначено Законом № 1759-VІ від 15.12.2009, після набрання ним чинності, не позбавляє орендаря права вимагати внесення змін до договору оренди в цій частині в межах законодавчо встановленого мінімального терміну - п'ять років з дня укладення, оскільки Законом № 1759-VІ від 15.12.2009 не визначено способу продовження дії договорів оренди, укладених до набрання ним чинності.

Разом з тим, частина перша статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами, внесеними Законом № 1759-VІ від 15.12.2009, у відповідність до якої позивач просить привести договір оренди, не пов'язує встановлення мінімального п'ятирічного терміну дії договору оренди лише з суб'єктами малого підприємництва, а є загальною для всіх договорів оренди державного та комунального майна нормою.

Однак, наведеного вище не враховано місцевим господарським судом при винесення рішення у даній справі, у зв'язку з чим суд дійшов передчасних висновків щодо відсутності підстав для внесення змін до договору № 4476/01 від 24.10.2011 в частині продовження строку дії договору оренди № 4476 від 30.09.2009.

Крім того, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не враховано, що положення наведених вище норм чинного законодавства передбачають продовження терміну дії договору оренди до п'яти років саме з дня його укладення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано, що укладені між сторонами договори № 4476/01 від 24.10.2011 та № 4476/02 від 01.11.2012 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 фактично стосуються зміни строку дії договору, однак, дата укладення договору оренди є незмінною - 30.09.2009. У зв'язку з цим поза увагою судів залишилось питання правомірності вимог позивача про внесення змін до п. 2 договору № 4476/01 від 24.10.2011 щодо подовження терміну дії договору оренди № 4476 від 30.09.2009 саме до 30.09.2016.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 у справі № 910/18971/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк