Постанова № 39796046, 15.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 905/593/14 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" розглянув касаційну скаргу Горячева А.Г. товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.05.2014 рокуу справі№ 905/593/14 господарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ"Доприватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"Простягнення заборгованості у розмірі 89906,11 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2014 р. (суддя Мирошниченко Я.С.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м.Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ", м.Дніпропетровськ суму основного боргу у розмірі 48495,54 грн., 3% річних в сумі 733,41 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати грошових коштів за договором поставки № 275 від 29.12.2012 р., тому задовольнив вимоги в частині стягнення суми 48495,54 грн основного боргу, а також 733, 41 грн річних за період 21.08.2012 р. - 20.02.2014 р..

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. (судді: Ломовцева Н.В., Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. скасовано частково.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ", м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м.Маріуполь Донецької області про стягнення основної заборгованості у розмірі 48495,54грн., 3% річних в сумі 733,41 грн., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00грн. та судового збору в сумі 1200,66 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з тих мотивів, що правовідносини сторін за договором від 29.12.2012 р. тривають, сторонами визнано факт постачання та отримання товару на загальну суму 493928,07 грн., відповідачем сплачено на користь позивача 544000 грн, місцевим судом безпідставно не взято до уваги сплату відповідачем 90000 грн, оскільки їх сплачено в березні 2013 р. як передоплата за поставку товару в квітні 2013 р., тому висновки місцевого господарського суду про наявність у відповідача заборгованості неправомірні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Скаржник доводить, що між сторонами відсутній спір щодо загального обсягу поставленого товару в період 03.04.2013 р. - 20.08.2013 р., натомість спірним є оплата цього товару, оспорюючи висновки суду апеляційної інстанції в частині віднесення коштів в сумі 90000 грн сплачених за період 06.03.2013 р. - 20.03.2013 р. до передоплати за товар, який постачався після 03.04.2013 р., вважає, що ці кошти не можна вважати передоплатою, одночасно стверджуючи, що відповідні кошти не мають відношення до поставок товару по яких виникла заборгованість, та вважає висновок суду першої інстанції в цій частині правильним та обгрунтованим.

Скаржник вважає, що нарахування 3% річних за видатковими накладними має здійснюватися з 23 серпня 2013 року за видатковою накладною № РН-011 149 від 20.08.2013 р. та за видатковою накладною № РН-01 1201 від 20.08.2013 р., а не як помилково зазначив суд першої інстанції - з 21.08.2013 р. Нарахування 3% річних за видатковою накладною № РН-006843 від 24.05.2013 р. позивач також здійснив відповідно до вимог суду.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 грудня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКТ", м. Дніпропетровськ (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь", м.Маріуполь (покупець), було укладено договір поставки №275 АЭС сн (далі-Договір).

Сторонами укладено протокол розбіжностей від 29.12.2012р. до договору №275 АЭСсн від 29.12.2012р. відповідно до якого п.7.1 рахунок - фактуру замінено на рахунок на оплату.

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець прийняти та сплатити товар у асортименті, кількості відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW- м. Дніпропетровськ, відповідно до "Инкотермс 2000". Постачальник зобов'язаний надати Покупцю до початку прийому товару (партії Товару), але не пізніше 36-ти годин з моменту відвантаження оригінали документів: товаротранспортну накладну або декларацію зі служби доставки; сертифікат або паспорт якості виробника; оригінал рахунка - фактури; видаткову накладну; податкову накладну. (п.п. 4.1,4.2 договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що за згодою сторін допускається дострокова поставка товару, а також поставка погодженими партіями.

Відповідно до п. 6.2 договору загальна сума договору складає: 1310369,89 коп., у тому числі ПДВ 20% -218394,98 грн.

Оплата за товар проводиться у національній валюті України протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату. Умови оплати - 100% передплата. За згодою сторін можливі інші форми розрахунку, які не суперечать діючому законодавству (розділ 7 договору).

Договір вступає в силу з моменту укладення його обома сторонами та діє до 31.12.2013р. Договір може бути пролонгований на наступний строк за згодою сторін. (п.п. 12.1,12.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013р. строк дії договору було пролонговано до 31.12.2014р.

Сторонами до договору було підписано специфікацію №1, якою визначено, що постачанню відповідачу підлягає круг ф70мм, ст..38 ХС, ГОСТ 2590-88, б/отж.,н/дл; круг ф90мм, ст..38 ХС, ГОСТ 2590-88, б/отж.,н/дл; круг ф110мм, ст.38 ХС, ГОСТ 2590-88, б/отж.,н/дл., сума специфікації 1310369,89 коп, у тому числі ПДВ 20% -218394,98 грн.

Суд касаційної інстанції визнає правильним правовий висновок апеляційної інстанції, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується скаржником на виконання умов договору від 29.12.2012р. №275 АЭСсн було поставлено відповідачу товар на загальну суму 395 416,54грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-00446 від 03.04.2013р., №00447 від 03.04.2013р., №Рн-004604 від 05.04.2013р., №РН-004710 від 09.04.2013р., №РН-004757 від 09.04.2013р., №РН-004814 від 10.04.2013р., №РН-004898 від 11.04.2013р., №РН-004969 від 12.04.2013р., №РН-005097 від 16.04.2013р., №РН-006084 від 13.05.2013р., №РН-006238 від 15.05.2013р., №РН-006621 від 21.05.2013р., №РН-006843 від 24.05.2013р., №РН-011149 від 20.08.2013р., №РН-011201 від 20.08.2013р.

Судом також встановлено, що не заперечується сторонами, факт отримання товару від позивача в повному обсязі за вищезазначеними видатковими накладними за договором поставки від 29.12.2012р. №275 АЭСсн, що є підставою позову.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем до подання позову поставлений товар було сплачено в повному обсязі та перераховано кошти у загальній сумі 430000грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №4862 від 20.03.2013р. на суму 30000грн., №5991 від 12.04.2013р. на суму 30000грн., №12815 від 20.08.2013р. на суму 80000грн., №5867 від 10.04.2013р. 120000грн., №5716 від 05.04.2013р. на суму 50000грн., №6174 від 15.04.2013р. на суму 20000грн. №4093 від 06.03.2013р. на суму 20000грн., №7250 від 15.05.2013р. на суму 40000грн., №4272 від 11.03.2013р. на суму 40000грн.

Крім того, після подання позовної заяви відповідачем за додатково поставлений товар сплачено грошові кошти позивачу платіжним дорученням від 25.02.2014р. №1311 на суму 14000грн. та платіжним дорученням від 05.03.2014р. №1157 на суму 100 000грн., які містяться в матеріалах справи.

Таким чином встановелно, що відповідачем на користь позивача сплачені грошові кошти на загальну суму 544000грн. Скаржник не спростовує факт оплати товару на цю суму.

Таким чином, суд касаційної інстанції не має підстав не погодитися з висновком про не доведеність суду належними засобами доказування факт наявності у відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення судом першої інстанції боргу саме у розмірі 73373,21 грн.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Твердження скаржника про невідповідність розрахунку умовам договору та законодавству відхиляється, оскільки не ґрунтується на встановлених обставинах, зводиться до намагання здійснити арифметичний розрахунок на інших підставах без спростування та заперечення встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин щодо підстав нарахування заборгованості та обставин фактичної оплати.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає апеляційну постанову такою, що відповідає нормам матеріального права, тому залишає її без зміни, а в задоволенні скарги відмовляє.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. у справі № 905/593/14 господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун