Постанова № 39796000, 16.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 906/115/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Одеса"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у січні 2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Фесіт Одеса" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" 40 056,55 грн. заборгованості за надані послуги, 3 664,90 грн. пені та 845,75 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 40 056,55 грн. боргу. Провадження у справі щодо стягнення 664,90 грн. пені та 845,75 грн. річних припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за товарно-транспортними накладними № 1, № 2, № 3 від 29.07.2013 року, № 4 від 29.07.2013 року, № 5 від 30.07.2013 року, № 6 від 30.07.2013 року, № 7 від 31.07.2013 року, № 8 від 31.07.2013 року, № 9 від 02.08.2013 року, № 10 від 02.08.2013 року, № 11 від 03.08.2013 року, № 12 від 03.08.2013 року, № 13 від 06.08.2013 року, № 14 від 06.08.2013 року, № 17 від 07.08.2013 року, № 18 від 07.08.2013 року, № 19 від 08.08.2013 року, № 20 від 08.08.2013 року, № 23 від 09.08.2013 року, № 24 від 09.08.2013 року, № 25 від 13.08.2013 року, № 26 від 13.08.2013 року, № 27 від 19.08.2013 року, № 28 від 19.08.2013 року, № 29 від 20.08.2013 року, № 30 від 20.08.2013 року, № 31 від 21.08.2013 року, № 32 від 21.08.2013 року, № 33 від 24.08.2013 року, № 34 від 24.08.2013 року, № 35 від 25.08.2013 року, № 36 від 25.08.2013 року, № 37 від 25.08.2013 року, № 38 від 25.08.2013 року, № 39 від 26.08.2013 року, № 40 від 26.08.2013 року, № 41 від 26.08.2013 року, № 42 від 26.08.2013 року, № 43 від 27.08.2013 року, № 44 від 27.08.2013 року, № 45 від 28.08.2013 року, від 28.08.2013 року, № 50 від 01.09.2013 року, № 51 від 01.09.2013 року, № 52 від 01.09.2013 року, № 53 від 01.09.2013 року, № 54 від 02.09.2013 року, № 55 від 02.09.2013 року, № 56 від 02.09.2013 року, № 57 від 02.09.2013 року, № 59 від 03.09.2013 року, № 60 від 03.09.2013 року, № 61 від 03.09.2013 року, № 62 від 03.09.2013 року та актами надання послуг від № 519 від 28.08.2013 року, № 542 від 05.09.2013 року, № 543 від 05.09.2013 року, № 544 від 05.09.2013 року, № 554 від 17.09.2013 року, № 575 від 25.09.2013 року, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач надав, а відповідач прийняв транспортно-експедиторські послуги загальною вартістю 188 326,73 грн., за які останній частково розрахувався у сумі 141 270,18 грн. і на час розгляду справи судом його борг перед позивачем складає 40 056,55 грн.

З огляду на вище наведене та враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повної оплати вартості наданих йому послуг, що підтверджується належними доказами та ним не заперечується, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми заборгованості, обґрунтовано задовольнили позов у цій частині, припинивши провадження щодо стягнення пені та 3 % річних на підставі . 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко