Рішення № 39795828, 17.07.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1738/14-ц

Провадження № 2/591/997/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Прокудіної Н.Г.

при секретарі - Різниченко Н.А.

розглянувши у судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Сумській області, Прокуратури Сумської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, внаслідок незаконних дій прокуратури Сумської області,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що 24.05.2011 року прокурором Сумського району прокуратури Сумської області відносно нього було порушено кримінальну справу за ч.2 ст.367 КК України. 22.08.2011 року обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.367 КК України. В ході досудового слідства постановою слідчого було накладено арешт на його майно- автомобіль та квартиру. Провадження у справі тривало з 24.05.2011 року по 31.12.2013 року і закінчилось закриттям кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України. В зв'язку з тим, що він поніс немайнові втрати через хвилювання, пов'язане з незаконним обмеженням його особистих прав щодо вільного пересування, володіння і розпорядження майном через тривале перебування під слідством. Просить стягнути з відповідача на його користь 80 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок незаконних дій прокуратури Сумської області.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовольнити.

Представник Головного управління Державної казначейської служби в Сумській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить в задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму 37 750 грн., в іншій частині просить відмовити за необґрунтованістю.

Інші особи не з'явились у судове засідання.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 1174 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994р. передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

П.1 ст. 2 вказаного Закону передбачає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду.

Ст.3 зазначеного Закону передбачено, що у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пункт 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року передбачено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 вказаної Постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

П. 9 Постанови передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян,суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відносно позивача ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу 24.05.2011 за ч. 2 ст.367 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд 22.08.2011 року за ч.2 ст.367 КК України. Постановою від 22.08.2011 року накладено арешт на майно, автомобіль та квартиру.

31.12.2013 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.

Загалом ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 24.05.2011 року по 31.12.2013 року, тобто 31 місяць. Внаслідок незаконного перебування під слідством і судом йому була спричинена моральна шкода, яка виразилась у порушенні його прав людини і громадянина, порушенні нормальних життєвих зв'язків та зізнанні душевних страждань.

Ст.23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведених обставин суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень; у погодинному розмірі - 7,3 гривні.

ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 24.05.2011 року по 31.12.2013 року, тобто 31 місяць. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим 37758 грн. (1218 грн. х 31 місяців).

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 58 000 грн..

Керуючись ст. ст. 3,10, 11, 88, 213-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 58 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання цих сум, з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 17 липня 2014 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна