Рішення № 39795473, 08.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1255/14 Головуючий 1 інст. -Рибальченко Р.І.

Справа №2017/1258/2012 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Кіся П В.,

при секретарі - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Кегичівського районного управління юстиції в Харківській області, приватний нотаріус Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, Державне підприємство «Кегичівське бюро технічної інвентаризації», Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку, -

встановила:

05 листопада 2012 року позивач ПАТ «Племінний завод «Червоний велетень» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом його прав і інтересів, та визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 посвідчений 23 січня 2009 року приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 70, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність ОСОБА_1, а остання прийняла у власність жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 обґрунтовуючи свої вимоги наступним: Господарським судом Харківської області 10 листопада 2008 року було ухвалено рішення про стягнення боргу в сумі 601852 грн. 37 коп. із СПД ФО ОСОБА_2 на користь ВАТ «Племінний завод «Червоний велетень». Зазначене судове рішення набрало законної сили 20 листопада 2008 року. Про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 Господарським судом Харківської області було видано наказ №35/189-08 від 19 січня 2009 року, який знаходиться на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби.

23 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу будинку, за яким ОСОБА_2 передавав у власність ОСОБА_1 жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1

Продаж вчинено за 48 295 гривень. Ці грошові кошти ОСОБА_2 одержав повністю до підписання договору купівлі-продажу. Оцінка всього жилого будинку згідно довідки-характеристики Кегичівського БТІ від 25 листопада 2008 року №414 становить 48295 грн.

25 січня 2009 року між новим власником будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір найму житлового будинку, згідно якого ОСОБА_2 орендує разом зі своєю сім'єю, починаючи із 25 січня 2009 року, вказаний житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1. Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_2 продовжує володіти даним будинком, а договір купівлі-продажу цього будинку, що був укладений 23 січня 2009 року, є фіктивним. Тобто внутрішня воля сторін, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на думку позивача, не відповідала зовнішньому її прояву, а сторони, укладаючи даний правочин, знали заздалегідь, що він не буде виконаний. ОСОБА_2 знаючи про те, що він має борг перед ПАТ «ПЗ «Червоний велетень» у сумі 601 852 гривень 37 копійок відповідно до наказу Господарського суду Харківської області №35/189-08 від 19 січня 2009 року, з метою уникнення відповідальності та у випадку проведення виконавчих дій з боку ВДВС, домовився з ОСОБА_1 щодо термінового укладення фіктивного договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1. Вказане підтверджено тим, що ОСОБА_1 не проживала у вищезазначеному будинку з моменту отримання його у власність, а передала попередньому власнику ОСОБА_2 у користування.

У зв'язку з тим, що правочин, договір купівлі-продажу будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 який було укладено 23 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не був спрямованим на реальне настання правових наслідків, а лише був укладений для уникнення відповідальності, тому він, на думку позивача, є недійсним правочином.

Крім того, позивач зазначає, що не мав можливості звернутися із даним позовом до суду в межах строку позовної давності, перебіг якої почався 23 січня 2009 року і закінчився 22 січня 2012 року, через те, що тільки 24 вересня 2012 року, під час судового засідання у справі №2017/858/2012, стало відомо про те, що власником вищезазначеного будинку станом на 23 січня 2009 року був ОСОБА_2 та про те, що 23 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Племінний завод «Червоний велетень» задоволені. Поновлено ПАТ «Племінний завод «Червоний велетень» строк позовної давності для звернення до суду за захистом його прав. Визнано недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку від 23 січня 2009 року, розташованого по АДРЕСА_1 за яким ОСОБА_2 зобов'язався передати у власність ОСОБА_1, а остання прийняла у власність жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 і який посвідчено приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 та зареєстровано за №70.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, оскільки суд безпідставно не звернув уваги на те, що договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений та зареєстрований державним органом, волевиявлення її та продавця було вільним і відповідало їх внутрішній волі, цей договір був спрямований на реальне настання наслідків що обумовлені ним. Вона з продавцем домовилися щодо усіх істотних умов договору та виконали всі необхідні дії для його виконання, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються лише на припущеннях.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ПЗ «Червоний велетень» суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу будинку, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23.01.2009 року нотаріально посвідчений та зареєстрований в Кегичівському БТІ , на що вказує договір та витяг з Державного реєстру правочинів.

Виходячи з договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 23 січня 2009 року продаж вчинено за 48 295 грн., які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору. Оцінка всього жилого будинку згідно довідки-характеристики Кегичівського МБТІ від 25.11.2008 року, теж зробленою після рішення Господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року, яким стягнуто з СПД ФО ОСОБА_2 601852,37 грн. на користь ПАТ «ПЗ «Червоний велетень». (а.с.8, 11-12). Все це вказує на те, що після вищевказаного стягнення ОСОБА_2 прийняв рішення уникнути обов'язку повернення боргів кредитору ПАТ «ПЗ «Червоний велетень». Це також підтверджується тим, що після укладення договору купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не сплачував заборгованість за рішенням Господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року, за виключенням сплати 185 грн. у 2013 році. Як вважав суд першої інстанції, той факт, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 23 січня 2009 року вчинено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою уникнути ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності щодо повернення значної суми коштів за рішенням Господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року, яким стягнуто з СПД ФО ОСОБА_2 601852,37 грн. на користь ПАТ «ПЗ «Червоний велетень», підтверджується і висновком судової будівельно-технічної експертизи №3722 від 24.07.2013 року, складений експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, який даючи відповідь на запитання: «Яка ринкова вартість будинку АДРЕСА_1 на дату продажу даного будинку 23 січня 2009 року з урахуванням фізичного зносу?» свідчить, що ринкова вартість будинку АДРЕСА_1 на дату продажу даного будинку 23 січня 2009 року з урахуванням фізичного зносу складає 158608 грн. (а.с.127-137 ). Це вказує на те, що ринкова вартість будинку станом на 23 січня 2009 року з урахуванням фізичного зносу перевищує у 3,29 разів ту, яка значиться в договорі купівлі продажу.

Але з цим висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими недоведені.

Згідно ч. 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 10, ч. 1, 2 ст. 11, ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч. 3, 4 ст. 60, ст. 179, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 213, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Відповідно до вимог ч. 3, 4, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктами 7, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК України. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як вбачається з матеріалів справи:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року з СПД ФО ОСОБА_2 стягнуто 601852,37 грн. з них: 431437,01 грн. сума основного боргу; 35487,33 грн. пені; 116936,053 грн. інфляційних витрат; 11862,19 грн. 3% річних; 6040,40 грн. держмита та 109,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення набрало законної сили 20 листопада 2008 року, про що Господарським судом Харківської області було видано наказ №35/189-08 від 19 січня 2009 року. З 24 вересня 2008 року по 17 березня 2013 року СПД ФО ОСОБА_2 заборгованість за рішенням Господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 року у безготівково та через касу підприємства не сплачував (а.с.83).

В судовому засіданні досліджено договір купівлі-продажу жилого будинку від 23 січня 2009 року, який укладено між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Відповідно до договору вказано, що ОСОБА_2, який мешкає в АДРЕСА_1, надалі іменований Продавець та ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_2 далі іменована Покупець, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладення норми правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), уклали цей договір про купівлю-продаж:

1.За цим договором ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець ОСОБА_1 прийняла у власність жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1

2. Продаж цей вчинено за 48295 грн., які Продавець одержав від Покупця повністю до підписання цього договору.

3. Оцінка всього жилого будинку згідно довідки-характеристики Кегичівського МПТІ від 25 листопада 2008 року № 414 становить 48295 грн.

4. Продавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказаний вище жилий будинок не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи що до користування з іншими особами, як юридична особа не використовується. Треті особи не мають права на жилий будинок. Діти віком до 18 років в будинку не зареєстровані та не проживають. Продавець заявляє, що відчуження нерухомості в 2009 році проводить вперше.

5. Відчужуваний жилий будинок оглянутий Покупцем. Недоліків, які перешкоджають використання жилого будинку за цільовим призначенням на момент огляду будинку не виявлено.

6. Всі витрати за складення та оформлення цього договору платить продавець.

7. Вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз'яснено нотаріусом. Зміст ст. 377 ЦК України сторонам договору нотаріусом роз'яснено. Сторони підтверджують, що цей Договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди.

Цей договір купівлі-продажу будинку 23 січня 2009 року нотаріально посвідчений та зареєстрований в Кегичівському БТІ (а.с.8).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру правочинів № 6928919 від 23.01.2009 року, номер правочину 33112621, договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 відчужувач: ОСОБА_2, набувач ОСОБА_1 (а.с.9).

25 січня 2009 року укладено договір найму за яким ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_1, з однієї сторони, в подальшому «Наймодавець» та з другої сторони ОСОБА_2, який мешкає в АДРЕСА_1 в подальшому «Наймач», уклали цей договір про наступне: Наймодавець передає в найм Наймачу житловий будинок (домоволодіння) за адресою АДРЕСА_1 який належить першому на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2009 року, що зареєстрований в Кегичівському БТІ за №457. Строк дії договору встановлено з 25 січня 2009 року по 25 січня 2014 року (а.с.7).

Тобто встановлено, що 23 січня 2009 року, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до умов цього договору сторони домовились щодо всіх його істотних умов, продавець передав будинок покупцю, яка вселилась в будинок та зареєструвала його на своє ім'я. Вказане підтверджується наявними в справі доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 скористався визначеними ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правами, розпорядився своїм майном (будинком) на власний розсуд та з дотриманням вимог ст.ст. 655, 657, 664 Цивільного кодексу України провів передачу будинку ОСОБА_1, яка прийняла майно і сплатила за нього обумовлену сторонами у договорі певну грошову суму на підставі нотаріально посвідченого договору.

Отже, з огляду на положення ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності ОСОБА_2 на будинок припинилось з моменту його відчуження й станом на час опису будинку та накладання на нього арешту державним виконавцем ОСОБА_2. власником будинку не був.

Сам по собі факт ухвалення Господарським судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Племінний завод «Червоний велетень» 601857,37 грн. не може бути підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Племінний завод «Червоний велетень» не довело суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду про задоволення позову є хибним, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. З урахуванням зазначеного з Публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у сумі 121 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313-317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень» на користь ОСОБА_1судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 121 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: