Ухвала суду № 39795268, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/54729/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління Державної казначейської Служби України у м. Сумах Сумської області, про стягнення помилково сплаченого збору,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про повернення помилково сплаченого збору в сумі 1074,00 грн. та 2666,07 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України ОСОБА_3 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1074,00 грн. та 2666,07 грн.

Постановою сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1074 грн. 00 коп. та 2666 грн. 07 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки-рахунку ПП "Автотрейд-Компані" Серія КІМ № 278411 від 23.07.2010 року, ОСОБА_2 придбав автомобіль MERCEDEC-BENZ Vito 115 CDI, номер кузову НОМЕР_1 за ціною 35000,00 грн.

Крім того, згідно довідки-розрахунку ТОВ "ТБ Автотранс" Серія КІМ № 808995 від 21.10.2011 року, ОСОБА_2 придбав легковий автомобіль легковий автомобіль MITSUBISHI Lancer 2.0 I, номер кузову НОМЕР_2 за ціною 87000,00 грн.

Після державної реєстрації вказаних автомобілів в Сумському відділі РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області, позивач отримав державний номер на автомобіль MERCEDEC-BENZ Vito 115 CDI, а саме: НОМЕР_4, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 і на легковий автомобіль MITSUBISHI Lancer 2.0 I., а саме: НОМЕР_5, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6.

28.07.2010 року позивачем у відділенні Сумської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" до Державного бюджету м. Суми перераховані кошти в сумі 1074,00 грн., призначення платежу: "3 % збір при відчуженні легкового автомобіля".

25.10.2011 року, позивачем у відділенні Сумської філії АТ "Брокбізнесбанк" до Державного бюджету м. Суми перераховані кошти в сумі 2666,07 грн., призначення платежу: "3 % збір при відчуженні легкового автомобіля".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Мінфіну від 03.09.2013 року № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Проте, позивач звертаючись із позовом про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про повернення помилково сплаченого збору одночасно просив стягнути з Державного бюджету України помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що не узгоджується з Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Мінфіну від 03.09.2013 року № 787.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач 18.04.2013 року звернувся до суду із позовом про повернення коштів, які були ним сплачені 28.07.2010 року та 25.10.2011 року.

За змістом частини 2 статті 99 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв'язку з наведеним, судам необхідно встановити дату початку перебігу строку звернення до суду та, виходячи з цього, дату його закінчення.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При новому розгляді суду необхідно перевірити правильність обраного позивачем способу захисту та встановити питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: