Ухвала суду № 39795189, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К/800/11098/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р.

у справі № 817/3213/13-а

за позовом Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (далі - позивач, Комунальне Рівненське ШЕУ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003832342 від 07.08.2013 р. ДПІ у м. Рівному в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій на суму 556478,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0003842342 від 07.08.2013 р. ДПІ у м. Рівному в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 334431 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівному, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Комунальне Рівненське ШЕУ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Рівному проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25 липня 2013 року за № 561/17-16-22-01/13974620.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.187.1 статті 187, статті 188, п.198.1 п. 198.2, п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 224421 грн.; п.135.1, п.137.1, п.135.4, статті 135, п.пп.153.2.1, п.п. 153.2.3, п.153.2 статті 153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 576055 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003842342 від 07 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 224421 грн. -основного платежу та 112210,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення - рішення № 0003832342 від 07 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 576055 грн. - основного платежу та 144013,75 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.39.15 статті 39 ПК України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. Проте за пунктом 1 розділу XIX ПК України стаття 39 ПК України набирає чинності з 1 січня 2013 року. Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX ПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються із доходу від операційної діяльності та інших доходів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2011 року виконавчим комітетом Рівненської міської Ради за № 217 прийнято рішення «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 10.03.2009 року № 35 «Про затвердження орендних ставок використання нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м. Рівного», як додаток встановлені орендні ставки за використання нерухомого майна, яке є власністю територіальної громади).

11 березня 2009 року за № 439-Р прийнято розпорядження міським головою «Про впорядкування підземних пішохідних переходів у м. Рівне», пунктом 1 якого дозволено управлінню комунального господарства передачі підземних переходів в оренду на договірній основі суб'єктам підприємницької діяльності для ведення дрібно роздрібної торгівлі квітами та товарами першої необхідності.

На виконання розпорядження № 2463-р від 07.11.2000 року, між Рівненським міським шляхово-експлуатаційним управлінням та ПП «Юрік» 22.02.2006 року було укладено договір оренди комунального майна, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду підземний перехід з усіма допоміжними приміщеннями та елементами споруди під ринок змішаного типу для дрібно роздрібної торгівлі квітами, продуктовою та промисловою групою товарів та інше. Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», закону України «Про оренду державного майна» та рішення міської ради № 89 від 19.10.1995 року.

03.05.2006 року було укладено договір оренди комунального майна, між Рівненським міським шляхово - експлуатаційним управлінням та СПД ОСОБА_6 відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду підземний перехід з усіма допоміжними приміщеннями та елементами споруди під ринок змішаного типу для дрібно роздрібної торгівлі квітами, продуктовою та промисловою групою товарів та інше за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», закону України «Про оренду державного майна» та рішення Міської Ради № 89 від 19.10.1995 року.

01 березня 2011 року складено договір оренди комунального майна, погоджений заступником міського голови між Рівненським міським шляхово - експлуатаційним управлінням та СПД ОСОБА_8, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду підземний перехід для облаштування під дрібно роздрібну торгівлю квітами та товарами першої необхідності.

13 квітня 2006 року укладено Договір оренди комунального майна між Рівненським міським шляхово - експлуатаційним управлінням та ОСОБА_9, відповідно до пункту 1.1. якого Орендар приймає в оренду підземний перехід з усіма допоміжними приміщеннями та елементами споруди, облаштований згідно розпорядження міського голови № 91735-р від 27.07.2004 року. Згідно пункту 3.2 договору орендна плата становить 326,95 грн. на місяць з ПДВ. На виконання умов договору складено акт приймання - передачі.

Отже, позивач не отримував дохід від оренди підземних переходів у розмірі, який визначив податковий орган шляхом застосування звичайної ціни, з урахуванням рішення Рівненської міської Ради від 13.12.2011 р. № 217.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2010 року між ПП «Волинь-Плюс» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 25/01. Згідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товарно - матеріальні цінності - бітум.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами.

Також встановлено, що 05 липня 2010 року між ПП «Волинь-Плюс» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 24/04. Згідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товарно - матеріальні цінності - пісок.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Крім того, в подальшому придбана позивачем продукція була використана у господарській діяльності, що підтверджено первинними документами.

Як встановлено судами, 30.10.2012 р. СПД ОСОБА_10 виписано та видано податкову накладну № 30 на загальну суму 35185 грн., в тому числі, податок на додану вартість на суму 5864,17 грн., яка підтверджує купівлю відсіву. 20 жовтня 2012 року за № 24 видана видаткова накладна. Отримання матеріальних цінностей підтверджено журналом витягу з довіреностей, дублікатом довіреності № 409а від 16.10.2012 року. Транспортування товарно - матеріальних цінностей підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ - компанія «Променергомаш» колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі № 817/ 2247/13-а, залишеною без зміни ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, було скасовано податкове повідомлення - рішення від 20.02.2013 року № 0000692342, за яким встановлено порушення податкового законодавства при здійсненні поставки бітуму дорожнього на суму 64 780 грн., у т.ч. ПДВ 10 796,67 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, 27 листопада 2012 року між позивачем та ТОВ «Будшляхмаш» укладено договір №34 про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до пункту 1.1 останній зобов'язався поставити позивачу товар, зазначений у специфікації, а той - прийняти і оплатити його.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ПП «Волинь-Плюс», СПД ОСОБА_10, ТОВ - компанія «Променергомаш», ТОВ «Будшляхмаш».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та нарахування податкового кредиту.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов