Ухвала суду № 39794975, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/32054/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Логвиненка А.О.

Маслія В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом Правобережного районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

В червні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 незаконно отриману нею допомогу по безробіттю у розмірі 14777,12грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, що 01.06.2011року ОСОБА_4 звернулась до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю та була ознайомлена з умовами отримання допомоги по безробіттю. Наказом від 01.06. 2011 року № НТ110601 ОСОБА_4 надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочато її виплату.

Наказом Правобережного районного центру зайнятості від 24.04.2012 року припинено виплату відповідачу допомоги по безробіттю у зв'язку з її призначенням на підставі документів, що містять неправдиві відомості та з цих підстав ОСОБА_4 знято з обліку.

Відповідно договору № 35-101 від 12.01.2010 року про надання послуг, відповідно до якого Виконавець ОСОБА_4) зобов'язується за завданням Замовника (ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») протягом обумовленого строку за плату здійснювати пошук клієнтів та залучення їх на обслуговування ( пункт 1.1Договору).

Послуга вважається наданою з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту, зазначеного в п.3.1 цього Договору ( пункт 3.45 Договору) за надання послуг замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірах і строки, зазначені у Додатку № 4 цього Договору ( пункт 4.1 Договору)

Строк дії договору закінчується 31.12. 2010 року ( п.8.1 Договору) Дія цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше як за 30 календарних днів до закінчення строку жодна із сторін не повідомила про намір його припинення ( п.8.3 Договору).

Згідно Акту прийому - передачі послуг за договором дата надання послуг від 13.04. 2010 року, розмір грошової винагороди - 195.90 грн. без ПДВ з виплатою після отримання податків по 08.98 грн. кожного місяця шляхом розділення на 18 місяців.

10 квітня 2012 року Правобережним районним центром зайнятості м. Запоріжжя складено Акт № 234, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким зафіксовано факт отримання ОСОБА_4 доходу, у тому числі і у травні, червні 2011 року по 10.89 грн. також в акті зазначено, що відповідач з 12.01.2010 року по 22.08.2011 рік виконувала роботу по договору про надання послуг банку по пошуку клієнтів та залучення їх на обслуговування, який розірвано 22.08.2011 року. Розмір коштів, що підлягають поверненню складає 14 777 12 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав, що оскільки ОСОБА_4 під час надання їй статусу безробітного не повідомила про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, а саме те, що нею укладено договір, згідно якого відповідач отримує винагороду за надані послуги, а отже отримана сума 14 777 12 грн. підлягає поверненню.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи попереднє рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав, що позивачем та матеріалами справи не підтверджено факту отримання ОСОБА_4 заробітку в період перебування на обліку в Правобережному районному центрі зайнятості м. Запоріжжя, а отже позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно статті 2 Закону України « Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.01.2010 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір № 35-101 про надання послуг, відповідно умов якого відповідач протягом обумовленого строку за плату зобов'язувалась здійснювати пошук клієнтів та залучення їх на обслуговування. При цьому послуга вважається наданою з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту, зазначеного в п.3.1 цього Договору (пункт 3.45 Договору) за надання послуг замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірах і строки, зазначені у Додатку № 4 цього Договору ( пункт 4.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи єдина послуга по зазначеному Договору надана ОСОБА_4 у квітні 2010 року, що підтверджується Актом прийому - передачі послуг, і тоді ж - 13.04. 2010 року їй нараховано розмір грошової винагороди в сумі 195.90 грн. без ПДВ з виплатою після отримання податків по 08.98 грн. кожного місяця шляхом розділення на 18 місяців.

Судами встановлено, що після квітня 2010 року будь-які інші послуги за вказаним договором відповідач не надавала, Банком не оплачувались, а строк дії зазначеного Договору закінчився 31.12.2010 року.

Із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю ОСОБА_4 звернулась до центру зайнятості 01.06. 2011 року.

За таких обставин, коли на час звернення відповідача з заявою про отримання статусу безробітного, ОСОБА_4 не надавала послуг банку, акти прийому-передачі послуг після 13.04.2010 року не складались, в результаті чого відповідачу після 13.04.2010 року дохід не нараховувався.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що доказів отримання ОСОБА_4 з 01.06.2011 року належала до зайнятого населення у розумінні приписів частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» Правобережним районним центром зайнятості м. Запоріжжя не надано,а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: