Ухвала суду № 39794952, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/800/13015/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисюк І.О.,

представника позивача Лантрат А.В.,

представника відповідача Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року

у справі № 820/7544/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» (далі - позивач, ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» звернулось у серпні 2013 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000294200 від 14.06.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а саме абз.11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем 03.06.2013 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», за результатами якої складено акт № 318/42.0-10/31340536 від 03.06.2013 року.

Згідно висновків зазначеного акту, камеральною перевіркою встановлені порушення позивачем п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме подана декларація, відповідно якої включено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1 300 458,37 гривень по податковим накладним ТОВ «ТК «Урожай» № 567, № 568, № 569 від 30.04.2013 року, які не реєстрації їх в Єдиному реєстрі, подано додаток 8 до податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», але не надані документи, які копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

На підставі вказаного акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000294200 від 14.06.2013 року, яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 950 687,00 гривень, у тому числі 1 300 458,00 гривень за основним платежем та 650 229,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

В результаті адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000294200 від 14.06.2013 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності дій позивача щодо включення до складку податкового кредиту сум по податковим накладним по яким відсутня реєстрація в Єдиному реєстрі та відсутність в його діях порушень п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення № 0000294200 від 14.06.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що позивачем в порушення приписів п. 198.6. ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України на час подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року та заяви зі скаргою на постачальника не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» по контрагенту ТОВ «ТК «Урожай», а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» та ТОВ «ТК «Урожай» укладено договір купівлі-продажу № 20Ф від 01.11.2011 року та № 280213 від 28.02.2013 року, відповідно до умов яких ТОВ «ТК «Урожай» (продавець) зобов'язувався передати належний йому товар покупцю, а ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити товар, оплата за товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати поставки товару (п. 4.5 договору купівлі-продажу № 20Ф від 01.11.2011 року) та протягом 3 календарних днів з дня поставки (п. 5.1 договору купівлі-продажу № 280213 від 28.02.2013 року).

Згідно видаткових накладних № 4731, № 4732, № 4733, № 4734, № 4724, № 4725 від 30.04.2013 року ТОВ «ТК «Урожай» здійснив поставку ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» товару (олія, шрот, борошно, висівки), загальною вартістю 4 609 500,00 гривень, у тому числі ПДВ 1 300 458,34 гривень, та виписано податкові накладні № 567, № 568, № 569 від 30.04.2013 року, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується сторонами.

Як встановлено судами в ході розгляду справи отриманий від ТОВ «ТК «Урожай» 30.04.2013 року передано ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» на відповідальне зберігання до ТОВ «ТК «Урожай» згідно договорів відповідального зберігання від 30.04.2012 року № 30/04/12М, № 30/04/12 та № 31/03/12 від 31.03.2012 року, що підтверджується актами приймання-передачі на зберігання від 30.04.2013 року.

Оскільки 01.05.2013 року комісією ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» виявлено невідповідність якості борошна установленим внутрішнім нормам хлібзаводу, позивачем було складено акт невідповідності від 01.05.2013 року та на адресу ТОВ «ТК «Урожай» було направлено листа з повідомленням про повернення товару.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» не здійснило оплату за товар, отриманий від ТОВ «ТК «Урожай».

Також, судами встановлено, що 20.05.2013 року ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» в електронному вигляді подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року з додатками, в тому числі з додатком № 5 податкових зобов'язань та кредиту у розрізі контрагентів, суми ПДВ по податковим накладним № 567, № 568, № 569 від 30.04.2013 року, виданим ТОВ «ТК «Урожай» на суму 1 300 458 ,00 гривень включено до складу податкового кредиту за квітень 2013 року.

Разом із податковою декларацією з ПДВ за квітень 2013 року позивач надав до податкового органу Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», в якому заявив про порушення постачальником ТОВ «ТК «Урожай» порядку реєстрації податкових накладних № 567, № 568, № 569 від 30.04.2013 року.

Також позивачем 21.05.2013 року було сформовано до податкового органу супровідний лист вих. № 355 від 21.05.2013 року разом з відповідними копіями первинних документів, які підтверджують господарські відносини з контрагентом ТОВ «ТК «Урожай», зазначеним в додатку 8 до декларації за квітень 2013 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України ).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що право покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту ПК України надає не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця. ПК України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно, ПК України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що позивач виконав умову щодо надання до звітної декларації з ПДВ за квітень 2013 року Додатку 8 із зазначенням постачальника, який не вніс до Єдиного реєстру податкові накладні, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність віднесення суми ПДВ за податковими накладними № 567, № 568, № 569 від 30.04.2013 року, виписаними ТОВ «ТК «Урожай» 30.04.2013 року.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи не дають можливості зробити висновок про те, що платником податку - ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» були порушені вказані в акті камеральної перевірки норми податкового законодавства. Вказані вище дії платника податків, в силу приписів абз.11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, надають право та є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Податковим законодавством не визначено граничного строку подання копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які додаються до заяви.

Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, дійшов вірного висновку, що у діях платника податків - ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» порушень норм права, на які посилається відповідач не має.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року у справі № 820/7544/13-а - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі № 820/7544/13-а - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько