Ухвала суду № 39794940, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року м. Київ К/800/35574/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецького сільськогосподарського підприємства «Афіни»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року

у справі № 2а-4159/11/2170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецького сільськогосподарського підприємства «Афіни» (далі - позивач, ТОВ УГСП «Афіни»)

до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Генічеська МДПІ Херсонської області ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ УГСП «Афіни» звернулось у серпні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Нижньосірогозської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 29.07.2011 року № 0000042301, № 00002/2301/33582550.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача Нижньосірогозської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на належного відповідача Генічеську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків акту перевірки від 19.07.2011 року № 6/21-13/33582550, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в квітні та травні 2011 року.

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач, маючи підтверджений статус сільськогосподарського товаровиробника, застосовуючи спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, продав на експорт сільськогосподарську продукцію власного виробництва (насіння гарбузове) у березні-квітні 2011 року, урожаю 2010 року.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податку на додану вартість (далі - ПДВ), що мають право застосовувати спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, належний до сплати ПДВ від цієї діяльності в бюджет не сплачують, а використовують для власних виробничих потреб. При від'ємному значенні суми зобов'язань з ПДВ таке від'ємне значення з бюджету не відшкодовується, а має погашатись за рахунок зобов'язань майбутніх податкових періодів. Виключенням з цього правила є продаж товарів на експорт за нульовою ставкою нарахування ПДВ з цього продажу.

При вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку (п. 209.4. ст. 209 ПК України).

Нормами пунктів 198.2 та 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними, та при умові, якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Сума належного до сплати зобов'язання з ПДВ визначається у вигляді різниці між задекларованими податковими зобов'язаннями та податковим кредитом звітного податкового періоду, при від'ємному значенні розрахованих зобов'язань це від'ємне значення враховується для погашення існуючих податкових зобов'язань з ПДВ або відображається у складі податкового кредиту наступного податкового періоду. У разі, коли це від'ємне значення не перекривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів, то бюджетному відшкодуванню з ПДВ підлягає частина цього від'ємного значення, яка фактично сплачена постачальникам товарів/послуг (п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України).

Виходячи з наведених норм, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у зв'язку з експортом сільськогосподарської продукції сільськогосподарський товаровиробник мав частину податкового кредиту, який пов'язаний із здійсненням експортної операції, перенести із скороченої (сільськогосподарської) декларації до загальної декларації з ПДВ, за якою провадяться розрахунки з бюджетом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що реалізуючи своє право на бюджетне відшкодування у зв'язку із експортом сільськогосподарської продукції, позивач переніс податковий кредит у квітні 2011 року із скороченої декларації до загальної декларації з ПДВ у сумі 28 327,00 гривень. Суму перенесеного податкового кредиту у розмірі 28 327,00 гривень позивач використав для декларування у травні 2011 року бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 26 963,00 гривні та від'ємного значення з ПДВ у сумі 1462,00 гривні. Для декларування бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 62 635,00 гривень у квітні 2011 року позивач використав від'ємне значення з ПДВ, що виникло у березні 2011 року за рахунок перенесення до загальної декларації з ПДВ податкового кредиту у зв'язку із експортом сільськогосподарської продукції. Для декларування бюджетного відшкодування у квітні 2011 року позивач використав від'ємне значення березневої 2011 року декларації з ПДВ, яке було зменшено податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011 року № 0000032302. Вказане податкове повідомлення-рішення було предметом судового розгляду Херсонського окружного адміністративного суду (справа № 2-а-3666/11/2170), згідно з постановою якого від 19.10.2011 року в позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000032302 позивачеві відмовлено. Постанова суду після апеляційного перегляду ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року вступила в законну силу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що при розгляді питання стосовно перенесення податкового кредиту із спеціальної до загальної декларації з ПДВ у квітні 2011 року та використання його для декларування показників з ПДВ у травні 2011 року, для обрахунку розміру перенесеного податкового кредиту позивач обрав спосіб, який діяв до 01.01.2011 року та був закріплений у Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання». Відповідно до яких, розмір податкового кредиту, що підлягав перенесенню із скороченої до загальної декларації з ПДВ, визначався виходячи з податкового кредиту та питомої ваги експортних операцій у загальному продажі сільськогосподарських товарів/послуг того податкового періоду, у якому було здійснено експортні операції. Тобто, фактично до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ було перенесено поточний податковий кредит скороченої декларації з ПДВ за березень-квітень 2011 року, що не заперечувалося позивачем.

Натомість, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, позивач при декларуванні показників податкової звітності з ПДВ у березні-травні 2011 року не прийняв до уваги те, що порядок визначення податкового кредиту по видам діяльності з 01.01.2011 року було змінено приписами ПК України та наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», відповідно до приписів яких, формування податкового кредиту передбачено виключно на умовах безпосередньої участі сплаченого (нарахованого) ПДВ постачальникам за напрямами господарської діяльності такого платника ПДВ.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, правомірно пославшись на вище наведені норми матеріального права та на обставини щодо формування податкового кредиту позивачем за спірний період, зазначили, що позивач для перенесення податкового кредиту із скороченої до загальної декларації з ПДВ мав використати виключно ПДВ, сплачений (нарахований) для виробництва та продажу експортованої сільськогосподарської продукції (гарбузового насіння).

В свою чергу, апелянтом не спростований висновок суду першої інстанції про те, що під час перевірки позивач не надав вичерпної інформації про наявність підтвердженого податкового кредиту, який безпосередньо пов'язаний з експортом гарбузового насіння, і тому визначити суму податкового кредиту, який підлягав перенесенню до загальної декларації з ПДВ не видалось можливим, що і зумовило податковий орган на зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року на 26 963,00 грн. та від'ємного значення з ПДВ на 1 462,00 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецького сільськогосподарського підприємства «Афіни» - відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі № 2а-4159/11/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько