Ухвала суду № 39794872, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/9991/35353/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 р.

у справі №2а-7388/09/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада плюс»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим,

за участю третіх осіб - Державної податкової інспекції Ворошиловського району м. Донецька

та Державної податкової інспекції в АР Крим,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еллада плюс» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №0000022304/0, від 21.04.2009 р. №0000022304/1, від 22.05.2009 р. №0000022304/2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з квітня 2008 року по серпень 2008 року, про що складено акт від 01.12.2008 р. №3328/23-4/33535888, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено заявлено суму бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на 423 030,00 грн. та п.п. «б» п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2008 року на 581 324,00 грн., за червень 2008 року на 9 334,00 грн., за серпень 2008 року на 2,00 грн., а також завищено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2008 року на 165 507,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 р. №0000242304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 423 030,00 грн.

За результатами адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2008 р. №0000242304/1, від 13.03.2009 р. №0000242304/2, аналогічні за змістом, та додатково зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 112 868,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №0000022304/0.

Податковий орган, переглядаючи останнє в адміністративному порядку, прийняв податкові повідомлення-рішення від 21.04.2009 р. №0000022304/1, від 22.05.2009 р. №0000022304/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для додаткового зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 112 868,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивач щомісячно декларуючи суми податку у рядках 24 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду з вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» та 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість за травень, серпень 2008 року, не надав заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

За таких обставин податковим органом зроблено висновок про заниження платником податків суми бюджетного відшкодування за зазначений період, з урахуванням підтвердженого під час проведення перевірки податкового кредиту цих періодів, а не задекларована платником податків сума бюджетного відшкодування, на думку податкового органу, вважається такою, від отримання якої він відмовився добровільно. У подальших податкових періодах така сума бюджетного відшкодування не враховуються, але приймає участь у зменшенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних звітних періодах. За даними перевірки оплата податку на додану вартість у складі податкового кредиту за серпень 2008 року склала 349,00 грн. З огляду на що, податковий орган дійшов висновку про те, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого у вересні 2008 року у розмірі 535 898,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2008 р. №0000242304/0, від 19.12.2008 р. №0000242304/1, від 13.03.2009 р. №0000242304/2, від 22.05.2009 р. №0000242304/3, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 423 030,00 грн., суди виходили з того, що при встановленні правомірності формування бюджетного відшкодування, позивачем належним чином не підтверджено формування податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ПІК», ТОВ «Аіста СМ» , ПП «РІЦ НІКА», ПП Дугаренко О.В., ТОВ «ВКФ «Аріс-Крим».

У той же час, скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №0000022304/0, від 21.04.2009 р. №0000022304/1, від 22.05.2009 р. №0000022304/2,суди вказали на те, що податковим органами не були надані докази обґрунтованості зменшення бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем у вересні 2008 року, у розмірі 112 868,00 грн.

Так, нормами п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У ході розгляду справи, відповідачем не були надані будь-яки докази обґрунтованості зменшення бюджетного відшкодування, задекларованого у вересні 2008 у розмірі на 112 868,00 грн., а в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена сума була включена до складу податкового кредиту в умовах відсутності доказів проведення позивачем розрахунків за придбаний товар, отримання ним необхідної звітності для включення сплаченого податку до складу податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 112 868,00 грн., з огляду на що спірні податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №0000022304/0, від 21.04.2009 р. №0000022304/1, від 22.05.2009 р. №0000022304/2 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 р. у справі №2а-7388/09/2/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.