Постанова № 39794863, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/22584/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:Погорєлова Р.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізит-Інвест»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 р.

у справі №2-а-12475/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізит-Інвест»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізит-Інвест» (далі-відповідач) про стягнення податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 р., позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 288 719,74 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт від 01.07.2010 р. №7004/2200/30592351, яким встановлено порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.7.6.1, п.п.7.6.3, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 р. №0000392200/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 289 808,22 грн., з яких 193 205,48 грн. за основним платежем та 96 602,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження податкових зобов'язань податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 р. №0000392200/1, від 18.11.2010 р. №0000392200/2, аналогічні за змістом.

Крім того, контролюючим органом відповідачу надіслано податкову вимогу форми «Ю» від 17.06.2011 р. №1033, в якій визначено суму податкового боргу у розмірі 288 719,74 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесені оскаржуваних судових рішень було порушено норми процесуального права, а саме - судами, в порушення вимог ст.123 КАС України, не встановлено повно, всебічно та об'єктивно всі обставини справи.

При цьому, відповідач зазначає про те, що судами безпідставно не було взято до уваги той факт, що рішення, на підставі яких позивач звернувся до суду з позовом про стягнення, були оскаржені в касаційному порядку та на час розгляду справи рішення судом касаційної інстанції прийнято не було.

Крім того, вказав, що суди не дослідили дотримання позивачем порядку стягнення податкового боргу та прийняття податкової вимоги.

Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення контролюючого органу із даним позовом слугувала наявність у відповідача боргу у розмірі 288 719,74 грн., який виник на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень від 14.07.2010 р. №0000392200/0, від 09.09.2010 р. №0000392200/1, від 18.11.2010 р. №0000392200/2.

Разом із тим, вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем до Харківського окружного адміністративного суду, який постановою від 31.03.2011 р. у справі №2а-1041/11/2070 позовні вимоги товариства задовольнив та скасував податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 р. №0000392200/0, від 09.09.2010 р. №0000392200/1, від 18.11.2010 р. №0000392200/2.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 р. вказане рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У той же час, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 р. зазначене рішення суду апеляційної інстанції було скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що судам попередніх інстанцій на час розгляду даної справи було відомо про наявність відкритого касаційного провадження у справі №2а-1041/11/2070.

Статтею 156 КАС України визначені вичерпні випадки, із якими законодавець пов'язує можливість для суду зупинити провадження у справі.

Вказана стаття не містить положення яке б зобов'язувало адміністративний суд зупиняти провадження у справі, що розглядається, у разі оскарження рішення у справі за тими самими правовідносинами, у той же час, керуючись принципами адміністративного судочинства, зокрема, виходячи з необхідності офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід вживати всіх заходів для встановлення обставин що підтверджують або спростовують законність та обґрунтованість позовних вимог.

Тобто, у разі якщо такі обставини є предметом оскарження іншої адміністративної справи доцільно було б врахувати її результат перед тим, як визначатись із висновками щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказів прийняття касаційної скарги до провадження та доказів зупинення виконання рішення апеляційної інстанції у справі №2а-1041/11/2070 не можна визнати вичерпними з огляду на приписи ч. 4 ст. 11 КАС України, які зобов'язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи факти, встановлені під час розгляду справи №2а-1041/11/2070, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 р. №0000392200/0, від 09.09.2010 р. №0000392200/1, від 18.11.2010 р. №0000392200/2, на підставі яких податковим органом заявлено вимоги, визнано протиправними та скасовано в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквізит-Інвест» задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 р. у справі №2-а-12475/11/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.