Рішення № 39794040, 22.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/1592/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1021/14

Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В.

Доповідач Чічіль В. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретарів: Колодюк О.П., Самойлової М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ "Родовід Банк" звернулось до суду з позовом, у якому зазначало, що за умовами кредитного договору №Ск-563-000534/7-2008 від 23 липня 2008 року банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 7 624,12 грн., строком до 23 липня 2010 року зі сплатою 10% річних.

У порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує та має прострочену заборгованість: за кредитом у сумі 6 708,56 грн., по відсоткам - 1 150,93 грн., по платі за кредитом у сумі 1 422,33 грн., крім того, банком нараховано неустойку у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості: щодо кредиту у сумі 148 197,78 грн., щодо процентів - 25 205,21 грн., та щодо плати за обслуговування кредиту у сумі 40 673,63 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та платі по кредиту на загальну суму 9 281,82 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту у сумі 760,73 грн., 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту у сумі 129,38 грн., 3% річних від суми простроченої плати по кредиту у сумі 208,82 грн., та неустойку на загальну суму 214 076,78 грн.

Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість по кредитному договору №Ск-563-000534/7-2008 від 23 липня 2008 року у сумі 9 859,49 грн., з них, по кредиту - 6 708,56 грн., по процентам за користування кредитом - 1 150,93 грн., пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у сумі 2 000,00 грн., судовий збір у сумі 229,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ "Родовід Банк", в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У зв'язку з поверненням без вручення повісток "за закінченням строку зберігання", що направлялись ОСОБА_1 за адресою її державної реєстрації, виклик відповідачки у судове засідання проведено у порядку, передбаченому ч. ч. 9, 10 ст. 74 ЦПК України, через розміщення оголошення у пресі та вважається повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 23 липня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк" (правонаступник - ПАТ "Родовід Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ск-563-000534/7-2008, відповідно до умов якого останньому надавався споживчий кредит у сумі 9 859,49 грн. строком дії до 21 липня 2010 року, включно, зі сплатою 7% річних.

Унаслідок невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, станом на 10 липня 2013 року за кредитним договором рахується заборгованість за тілом кредиту у сумі 6 708,56 грн., по відсоткам - 1 150,93 грн., по платі за кредитом - 1 422,33 грн., 3% річних на суму простроченого кредиту у розмірі 760,73 грн., 3% річних на суму прострочення процентів у розмірі 129,38 грн. та 3% річних на суму простроченої плати по кредиту у розмірі 208,82 грн.

Також банком нараховано неустойку у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 148 197,94 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у сумі 25 205,21 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованої плати за кредитом у сумі 40 673,63 грн.

У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.

Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За приписами ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Ск-563-000534/7-2008 від 23 липня 2008 року належним чином підтверджена наданим банком розрахунком заборгованості (а.с. 5-6) та випискою по особистому рахунку (а.с. 20-26), які у колегії суддів сумніву не викликають.

З урахуванням цього, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті тіла кредиту та відсоткам.

Відповідно до п. 4.6. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, внесення плати за обслуговування кредиту, боржник повинен сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% процента від суми простроченого платежу.

З наданого позивачем розрахунку неустойки вбачається, що пеня за порушення строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, та внесення плати за обслуговування кредиту нараховано банком за період, що перевищує 4 роки та 9 місяців та значно перевищує розмір самої заборгованості за кредитним договором, що становить 214 076,78 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не підтверджено завдання майнової шкоди через неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, як і наявність будь-яких інших негативних наслідків для банку, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, ураховуючи неспівмірність її розміру відносно загальної суми заборгованості по кредитному договору.

Проте, відмовляючи у задоволенні стягнення 3% річних, місцевим судом невірно застосовано положення матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту даної статті, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати боржником неустойки (пені) за порушення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд вищевказаного не врахував та помилково вважав, що нарахована банком сума 3% річних не передбачена умовами кредитного договору, крім того, є подвійним видом юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме порушення умов договору.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення заборгованості по платі за обслуговування кредиту, нарахування якої передбачено умовами п. 2.9 кредитного договору, у розмірі 2,2% щомісячного від суми виданого кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду у частині відмови у стягненні заборгованості по платі за обслуговування кредиту та 3% річних не у повній мірі відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення по суті заявлених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

Заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року у частині відмови у стягненні заборгованості по платі за обслуговування кредиту, 3% річних та у частині вирішення питання судових витрат скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" за кредитним договором №Ск-563-000534/7-2008 від 21 липня 2008 року заборгованість по платі за обслуговування кредиту станом на 19 липня 2013 року у сумі 1 422,33 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту у сумі 760,73 грн., 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту у сумі 129,38 грн., 3% річних від суми простроченої плати по кредиту у сумі 208,82 грн.

У решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" судовий збір у сумі 123,45 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Кузнєцова О.Ю.

Хіль Л.М.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.