Ухвала суду № 39793713, 15.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1601/10956/2012

Номер провадження 22-ц/786/2208/14

Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Карнауха П.М.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами начальника відділу Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Вовнянко В.В. (далі -Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ), Головного управління юстиції у Полтавській області

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 травня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Укррезерв», Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ, Головного управління юстиції в Полтавській області, ОСОБА_4, державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області, Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у м. Керчі», треті особи - КП «Кременчуцьке МБТІ», приватний нотаріус ОСОБА_5, - про солідарне стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Укррезерв» на користь ОСОБА_3 7477,67 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят сім грн.. 67 коп.) отриманої винагороди.

Стягнуто з Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції на користь ОСОБА_3 в порядку реституції 41400,01 грн. (сорок одну тисячу чотириста грн. 01 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог та у задоволенні позовних вимог до інших відповідачів відмовлено.

Вирішено питання стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Вказують, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про солідарне стягнення повної суми заборгованості з ПФ ДП «Укррезерв», Автозаводського ВДВС, ОСОБА_4, ГУ ДКС, ГУЮ у Полтавській області, Кримсько-республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі», оскільки ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 10 липня 2013 року скасовано рішення Автозаводського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 21.11.2012 року, якою встановлено, що поза увагою суддів залишилося те, що ст. 1173 ЦКУ регулює деліктні правовідносини, а цивільно-правовим наслідком визнання недійсним укладення на торгах договору відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ є реституція - повернення сторін до договору первісного стану.

Зазначають, що після визнання недійсним результатів прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна сторони договору повинні повернутися до первісного стану у відповідності до ст. 216 ЦКУ.

Вважають, що оскільки Автозаводський ВДВС не є фактичним володільцем коштів, які позивач сплатив за придбане майно, відповідно до норм ЦК України позов повинен бути пред'явлений до Полтавської філії ДП «Укррезерв» та стягувача у виконавчому провадженні - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі».

Оскільки рішенням Господарського суду АРК від 10.06.2013 року з Кримсько-республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі», вже стягнуто 40808,01 грн., реституція в цій частині фактично відбулася.

В апеляційній скарзі Головне управління юстиції у Полтавській області з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прохає частково скасувати рішення місцевого суду та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у Полтавській області та Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ.

Посилаються на те, що місцевим судом не з'ясовано суб'єктний склад сторін правочину, що був визнаний недійсним.

Вважають, що стороною договору на прилюдних торгах (продавцем) є Державне підприємство «Укррезерв», яке виступає на торгах від власного імені та на підставі укладеного з ВДВС договору комісії, відтак Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ не був стороною недійсного правочину і тому наслідки недійсності правочину на нього не поширюються.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ та Головного управління юстиції у Полтавській області підлягають відхиленню з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного між Автозаводським відділом Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції та Полтавською філією державного підприємства «Укррезерв» Договору №17070 від 29 жовтня 2010 року про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, останньому для реалізації з прилюдних торгів передано належне ОСОБА_4 та арештоване державним виконавцем майно: будівлю бойлерної по АДРЕСА_1.

Згідно Протоколу №17070 проведення торгів з реалізації належного ОСОБА_6 нерухомого майна від 13.01.2011 року ОСОБА_3 придбав вказане майно на прилюдних торгах за 53411,90 грн. (т. 1 а.с. 12).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29.03.2012 року визнано недійсними прилюдні торги, проведені 13 січня 2011 року державним підприємством «Укррезерв» по реалізації будівлі бойлерної, розташованої по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнано недійсним протокол № 17070 проведення торгів від 13 січня 2011 року, акт про проведені прилюдні торг від 20 січня 2011 року, свідоцтво про право власності на будівлю бойлерної по АДРЕСА_1, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області від 24 січня 2011 року № 260 (т. 1 а.с. 6-10).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року були скасовані за касаційною скаргою заступника прокурора Полтавської області раніше ухвалені у справі рішення. Колегія суддів зазначила, що як і будь-який оспорюваний правочин, укладений на торгах договір купівлі-продажу відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України може бути оспорений його сторонами та іншими заінтересованими особами. Поза увагою судів залишилось те, що стаття 1173 ЦК України регулює деліктні правовідносини, а цивільно-правовим наслідком визнання недійним укладеного на торгах договору відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України є реституція - повернення сторін договору до первісного стану (т. 1а.с.348-350).

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що загальна сума сплачених за бойлерну ОСОБА_3 коштів, становила 53411,90грн., з яких 4534,22 грн. - виконавчий збір, 7477,67 грн. - винагорода, яку отримало державне підприємство «Укррезерв», як спеціалізована організація, що проводила прилюдні торги; 40808,01 грн. перерахованих Автозаводським ВДВС стягувачу - Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в м. Керчі» коштів.

Виконавчий збір в сумі 4534,22 грн. платіжним дорученням від 04 квітня 2013 року повернутий позивачу, представником якого також визнана ця обставина.

Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 10 червня 2013 року з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в м. Керчі» на користь Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ стягнуто безпідставно отримувані кошти в сумі 40808,01грн. Фактично, зазначене рішення до цього часу не виконане.

Задовольняючи частково позовні вимоги, зокрема, про стягнення на користь ОСОБА_3 з ДП «Укррезерв» 7477,67 грн. безпідставно отриманої винагороди та 41400,01грн. з Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького МУЮ як продавця в порядку реституції, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень закріплених у статті 1212 ЦК України та частини 1 статті 216 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 4534,22 грн. виконавчого збору та у задоволенні позовних вимог до ГУЮ у Полтавській області, ОСОБА_4, ДКСУ, ГУ ДКСУ в Полтавській області, управління ДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області, Кримсько-республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в м. Керчі», місцевий суд обґрунтовано виходив із відсутності законних підстав для солідарного стягнення коштів.

Такі висновки місцевого суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правова позиція Верховного Суду України про те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203,215 ЦК України), висловлена, зокрема, у Постанові ВСУ від 24 жовтня 2012 року у справі №6-116цс12.

Сторонами такого правочину є покупець - учасник прилюдних торгів, яким може бути фізична чи юридична особа, і продавець - відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить прилюдні торги за договором із державною виконавчою службою.

За приписами статті 1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

На підставі зазначених правових норм місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про безпідставність отриманої ДП «Укррезерв» винагороди за про ведення прилюдних торгів, яка підлягає в силу статті 1212 ЦК України стягненню з останнього на користь позивача.

Також вірні висновки суду першої інстанції про стягнення з Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ як продавця, який є стороною договору купівлі-продажу, на користь позивача 41400,01 грн. в порядку реституції, у відповідності до ст. 216 ЦКУ, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ по справі №6-116цс12 від 24.10.2012 р.

Враховуючи те, що виконавчий збір в сумі 4534,22 грн. добровільно повернутий позивачу Автозаводським ВДВС, що підтверджено платіжним дорученням від 04 квітня 2013 року, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, а також виходячи з відсутності правових підстав для солідарного стягнення коштів з інших відповідачів дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційних скарг обгрунтовані висновки суду першої інстанції не спростовують, спрямовані на переоцінку доказів, фактично зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою районним судом.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги начальника відділу Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Вовнянко В.В. та Головного управління юстиції у Полтавській області, - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ П.М. Карнаух

СУДДІ: /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Л.І.Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.М. Карнаух