Ухвала суду № 39792715, 14.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________

УХВАЛА

"14" липня 2014 р.Справа № 916/3012/13

За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР"

про стягнення 45610грн.

Суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від ДВС: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України

16.01.2014р. рішенням господарського суду Одеської області по справі №916/3012/13 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" штраф у розмірі 45610грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720грн.50коп.

04.03.2014р. постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №916/3012/13 рішення господарського суду Одеської області від 16 січня 2014р. у справі №916/3012/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" - без задоволення.

17.03.2014р. по справі було видано наказ про примусове виконання рішення від 16.01.14р., в порядку ст.116 ГПК України.

21.03.14р. у зв'язку з надходженням до господарського суду Одеської області запиту Одеського апеляційного господарського суду б/н від 19.03.2014р. (вх.ГСОО №546/14 від 21.03.2014р.), супровідним листом було надіслано справу №916/3012/13 за позовною заявою державного підприємства "Донецька залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" про стягнення 45610грн. до Одеського апеляційного господарського суду.

29.04.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" до господарського суду Одеської області надійшла скарга (вх.№2-1660/14 від 29.04.14р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України.

Так в обґрунтування скарги зазначає на те, що вважає, що постанова від 04.04.2014р. про арешт всього майна скаржника та оголошення заборони на його відчуження є незаконною, необгрунтованою, та підлягає скасуванню, оскільки оскаржувана постанова не містить ані розміру суми стягнення, ані будь-яких інших даних, що обов'язково повинні зазначатись, згідно ч.3 ст.57 ЗУ „Про виконавче провадження", тому вона не відповідає вимогам Закону, що є підставою для її скасування, у зв'язку з чим просить суд скасувати постанову державного виконавця Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ Скорик О.П. ВП №42826041 від 04.04.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження(щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області, виданого 17.03.2014р. по справі №916/3012/13).

30.04.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" до господарського суду Одеської області надійшла заява про уточнення скарги (вх.№11320/14 від 30.04.2014р.), згідно якої просить суд витребувати з метою перевірки матеріали ВП№42826041, на час розгляду скарги зупинити ВП№42826041, та визнати незаконними дії, постанову та скасувати постанову державного виконавця Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ Скорик О.П. ВП №42826041 від 04.04.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження(щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області, виданого 17.03.2014р. по справі №916/3012/13).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2014р. по справі №916/3012/13 було відкладено вирішення питання про прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" на дії державного виконавця (вх.№2-1660/14 від 29.04.14р.) до повернення справи №916/3012/13 до господарського суду Одеської області із суду вищої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду Одеської області від 29.04.2014р. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" залишена без задоволення, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. у справі №916/3012/13 залишена без змін.

Враховуючи повернення справи №916/3012/13 до господарського суду Одеської області, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2014р. прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (вх.№2-1660/14 від 29.04.14р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України - до розгляду.

23.06.2014р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист(вх.№16291/14 від 23.06.2014р.) з додатком, а саме: постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ ВП№42826041 від 28.05.2014р. про закінчення виконавчого провадження та наказом господарського суду Одеської області від 17.03.2014р.

Судом залучено до матеріалів справи супровідний лист з додатками.

26.06.2014р. від Державного підприємства "Донецька залізниця" надійшла заява(вх.№2-2661/14 від 26.06.2014р.), згідно якої у зв'язку з тим, що 30.05.2014р. платіжним дорученням №986 на доходний рахунок залізниці надійшли грошові кошти у розмірі 47330,50грн., просить суд скаргу на дії ДВС залишити без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого висновку.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч.1 ст.25 вказаного закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до ч.2 цієї статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4. ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається, а саме з постанови державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ Скорик О.П. ВП№42826041 від 28.05.2014р. про закінчення виконавчого провадження, що виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. закінчено, та припинено чинність арешту майна боржника від 04.04.2014р., та скасовано інші заходи примусового виконання рашення, суд дійшов висновку що у розгляді скарзі по справі №916/3012/13 відсутній предмет спору, у зв'язку з чим провадження по скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (вх.№2-1660/14 від 29.04.14р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України по справі №916/3012/13, відповідно до вимог п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Керуючись п.11 ч.1 ст. 80, ст.86, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Провадження по скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (вх.№2-1660/14 від 29.04.14р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України по справі №916/3012/13 - припинити.

Суддя Гут С.Ф.