Постанова № 39790849, 16.07.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 року Чернігів Справа № 2а/2570/3238/2012

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представників сторін

від позивача Хромової Г.В.,

від відповідача Кумановського О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агрофірма Ставиське» звернулось до суду з адміністративним про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 06.06.2012 № 0004351730 (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що сума боргу за 2002-2003 роки рахувалась за позивачем в розмірі 108470,00 грн. Цей борг виник внаслідок форс-мажорних обставин і був списаний згідно постанови Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2007 по справі 6/345/18. ПП «Агрофірма Ставиське» не отримало відповідь у відповідача, чому дана сума боргу не була списана з особового рахунку ПП «Агрофірма Ставиське» і за всі ці роки на неї нараховувалась ще й пеня. Позивач звертає увагу суду на те, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 № 2а/2570/3748/2011 з нього вже було стягнуто до бюджету 48825,46 грн по податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року. Цю суму позивач сплатив через виконавчу службу у Козелецькому районі, однак, податкова інспекція зарахувала її у погашення минулорічних боргів до 01.08.2009 та знову виставила її до сплати у податковому повідомленні-рішенні від 06.06.2012, що є неправомірним. Крім того, позивач зазначає, що за перевіряємий період відповідачем не було встановлено жодних фактів порушень щодо нарахування податку згідно вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003, а вигаданий борг не відноситься до перевіряємого періоду, тому донарахована сума не може бути згідно вимог податкового законодавства.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, апеляційній скарзі та касаційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на письмові заперечення (а. с. 183-185) та додаткові пояснення (а. с. 186-189), в яких зазначив, що податковий орган обґрунтовано, відповідно до актів податкового законодавства України визначив позивачу суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за наявності нарахованого та перерахованого до бюджету сум даного податку, тому податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0004351730 прийняте на підставі та в межах чинного податкового законодавства й скасуванню не підлягає.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Агрофірма Ставиське» є юридичною особою, зареєстроване Козелецькою районною державною адміністрацією 07.03.2000, включене до ЄДРПОУ та як платник податків перебуває на обліку в Козелецькій МДПІ, що підтверджується актом перевірки від 28.05.2012 № 177/17-032/30717985 (зворот а. с. 6) про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу за період з 01.08.2009 по 30.04.2012, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Козелецькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу за період з 01.08.2009 по 30.04.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.05.2012 № 177/17-032/30717985 (а. с. 5-11).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого, станом на 01 травня 2012 року до бюджету не перераховано 139565,63 грн податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати працівників підприємства; п. 3.4 та п. 3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за № 960/8281 та наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, у сум утриманого з них податку» та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 січня 2011 року за № 46/18784.

На підставі встановлених перевіркою порушень, 06 червня 2012 року Козелецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0004351730, яким приватному підприємству «Агрофірма Ставиське» збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 139565,63 грн та застосовано штрафних санкцій на суму 36423,41 грн (а. с. 13).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку (а. с. 14-16, 20-23).

Так, рішенням Державної податкової служби в Чернігівській області від 10 серпня 2012 року № 1138/10/10-215, податкове повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 06 червня 2012 року залишено без змін, а скарга без задоволення (а. с. 17-19).

Разом з тим, рішенням Державної податкової служби України від 14 вересня 2012 року № 1882/О/61-12/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0004351730 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції на суму 36423,41 грн частково скасоване на суму 1022,00 грн, а в решті - залишено без змін (а. с. 24-27).

Згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що перевіряємий період перевірки є з 01.08.2009 по 30.04.2012, однак під час перевірки податковий орган вийшов за межі перевіряємого періоду та протиправно врахував заборгованість у сумі 133358,24 грн, що підтверджується додатком № 4 до акту перевірки (а. с. 4).

Також, відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 по справі № 2а/2570/3748/2011 стягнуто з приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» (код ЄДРПОУ 03799085) податковий борг на суму 48825,46 грн (сорок вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 46 коп.) нарахованого за податковою декларацією за січень 2011 року.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, вищезазначеною постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 по справі № 2а/2570/3748/2011 чітко встановлено за який саме період стягнуто податковий борг.

Таким чином податковий орган не правомірно застосував п. 87.9 ст. 87 ПК України та перенаправив стягнуті кошти за постановою суду за відповідний період на погашення податкового боргу за інший період, тобто в порушення ч. 2 ст. 14 КАС України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, розглядаючи цю справу, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Більш того, відповідачем під час перевірки порушено вимоги п. 2.7 розділу 2 порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984.

З акту перевірки (зворот а. с. 7, 8) та додатку № 4 (а. с. 12) вбачається, що перевірка охопила також період до 01.08.2009 та по 01.05.2012, що виходить за рамки перевіряємого періоду. У висновку акту перевірки зазначено заборгованість саме станом на 01.05.2012, у додатку № 4 зазначено, що залишок станом на 01.08.2009 становить 133357,24 грн та далі йде нарахування по 01.05.2012 де залишок станом на 01.05.2012 вже становить 139565,63 грн.

Відповідно до абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

З пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України слідує, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно із пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно із п. 1 пп. 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

З огляду на механізм сплати податку з доходів фізичних осіб самостійне визначення юридичною особою як податковим агентом сум цього податку у поданому контролюючому органові податковому розрахунку є, по суті, узгодженням даного податкового зобов'язання і прирівнюється до податкової звітності у вигляді податкової декларації в розрізі положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з додатком 4 до акта перевірки залишок нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб (податку з доходів фізичних осіб) із заробітної плати працівників, з виплат по орендній платі за паї станом на 01.08.2009 становить 133357,24 грн.

Враховуючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2007, яким позивачу у задоволенні позову про зобов'язання списати суму безнадійного боргу відмовлено, відповідачем порушено межі періоду перевірки, оскільки частина визначеної суми податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 133357,24 грн податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2012 № 0004351730 складається з платежів за 2002-2003 роки, які не стягнуті відповідачем у зв'язку зі спливом строків давності.

Таким чином, є підстави вважати, що дана сума грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб утворила податковий борг, який не може бути стягнуто податковим органом поза меж строків давності, передбачених нормами податкового законодавства, шляхом визначення податкового повідомлення-рішення.

Зазначені обставини встановлені та відповідні висновки зроблені на вимогу ухвали Вищого адміністративного суду України по цій справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Агрофірма Ставиське», - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 06.06.2012 № 0004351730.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан