Рішення № 39790342, 28.05.2014, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/4465/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 рокусмт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рудніцького В.А.,

при секретарі Кривошеєнко В.Є.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованої споруди,

ВСТАНОВИВ:

Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду в інтересах Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси із позовом до ОСОБА_1, у якому просив суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на території військового містечка АДРЕСА_1 та зобов'язати його за власний рахунок знести самочинно побудовану капітальну будівлю, розташовану на території військового містечка АДРЕСА_1, посилаючись на неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Міністерства оборони України та КЕЧ м.Одеси в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву у якій підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та пояснив, що в 1982 році спірну будівлю гаражу йому передав у користування інший військовослужбовець. Жодного дозвільного документу на розміщення та користування спірною будівлею гаражу, яким він фактично користується до цього часу, у нього немає.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відкриваючи провадження у справі суд попередив сторони про те, що відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, вони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Виходячи зі змісту положень статті 60 ЦПК України суд розглядає справу на підставі доказів, які подані сторонами до початку безпосереднього судового розгляду.

Розглянувши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини:

Рішенням Комінтернівської районної ради народних депутатів трудящих Комінтернівського району Одеської області було передано Чабанській квартирно-експлуатаційній частині селища Гвардійське (смт. Чорноморське) Комінтернівського району Одеської області у постійне користування земельну ділянку площею 4382,6 га, цільове призначення «для будівництва об'єктів», що встановлено судом згідно державного акта на право користування землею серії Б № 031728 від 1983 року.

В теперішній час спірна земельна ділянка знаходиться у веденні Військової частини А 2800 та квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства Оборони України (акт від 19.03.2012 року командира 1604 дивізіону С.В. Камінського).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку на території, що знаходиться у безстроковому користуванні Міністерства Оборони України - військове містечко Вапнярка-7 Комінтернівського району Одеської області.

За фактом самочинного будівництва відповідачем 14 травня 2013 року інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області складено адміністративний протокол, а постановою заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 21 травня 2013 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності.

14 травня 2013 року державним інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області складено припис, зі змісту якого судом вбачається, що відповідачу до 01 вересня 2013 року рекомендовано усунути виявлені порушення.

В судовому засіданні встановлено, що дозволів на будівництво та користування гаражу ОСОБА_1 не отримував. Крім того, ОСОБА_1 не зміг пояснити, на якій правовій підставі він володіє спірною земельною ділянкою.

Суд дійшов висновку, що відповідач не подав відповідних доказів до справи з власної ініціативи, хоч така можливість відповідачу надавалася, але він цією можливістю не скористався.

Встановивши виниклі правовідносини між сторонами, суд звертається до положень законодавства, яким ці правовідносини врегульовані.

У відповідності до ст. 13 Конституції України, положення якої кореспондується з положенням ст.1 Земельного Кодексу України, - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень ст. 77 Земельного Кодексу України та ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватись для будівництва об'єктів соціально - культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Згідно ст. 83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 118 Земельного Кодексу України відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву про передачу у власність земельної ділянки і в разі згоди надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до положень ст. 125, 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності чи право користування на земельну ділянку посвідчується державним актом.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із положенням Земельного Кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що освідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Суд враховує, що відповідач так і не надав суду відповідних документів, які б підтверджували правомірність користування спірною земельною ділянкою, зокрема рішення відповідного органу місцевого самоврядування про відведення спірної земельної ділянки відповідачу у власність чи у користування, в тому числі на умовах оренди, в зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що відповідачем самовільно зайнято спірну земельну ділянку з земель Міністерства Оборони України.

Відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувача без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд, здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Таким чином, суд знаходить обґрунтованим позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в частині зобов'язання відповідача за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка відведена у безстрокове користування Міністерства оборони України, територія військового містечка Вапнярка-7, с. Вапнярка, Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користуванні, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкту містобудування.

Суд звертає увагу, що основні вимоги прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 08 жовтня 2008 року № 923.

Згідно з цим Порядком прийняття в експлуатацію полягає у підтвердженні готовності об'єкта нового будівництва та реконструкції до експлуатації. Це факт - готовність об'єкта до експлуатації - установлюється шляхом видачі інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил.

При цьому суд враховує той факт, що відповідач не надав доказів в обґрунтування правомірності забудови, документи, які б підтверджували відведення йому земельної ділянки для її використання за цільовим призначенням, відповідні дозволи (санітарні, екологічні, архітектурні) на виконання будівельних робіт, погодження державних органів проекту будівництва.

Більш того, відповідач підтвердив, що таких документів немає.

Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони забудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушенням будівельних норм та правил.

Враховуючи те, що відповідач здійснив будівництво без належного дозволу та затвердженого проекту, на земельній ділянці не наданій йому у власність чи користування, суд приходить до висновку, що перебудова зазначеної будівлі неможлива, тому будівля має бути знесена особою, яка її збудувала за власний рахунок.

Оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню, оскільки повністю доведені матеріалами справи.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути судовий збір у ставці, визначеній законом.

На підставі ст.ст. 77, 90, 92, 95, 125, 126, 211, 212 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 209, 210, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на території військового містечка АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно побудовану капітальну будівлю, розташовану на території військового містечка АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції судовий збір у розмірі 243,60 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: