Ухвала суду № 39790105, 15.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1933/14 Головуючий у 1 інстанції: Мусієнко Н.М.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кримської О.М.

Суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

При секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2014 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за електроенергію.

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2013 року ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Правобережних районних Запорізьких міських електричних мереж, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, про стягнення боргу за електроенергію в сумі 291,75грн.

В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_3 мешкає за адресою АДРЕСА_1 користується і є споживачем електроенергії на підставі особового рахунку НОМЕР_1, яку надає позивач, але обов"язків по сплаті за використану електроенергію не виконує, у зв"язку з чим виник борг у сумі 291 грн. 75 коп. станом на 27.11.2013року.

У добровільному порядку погасити наявну заборгованість відповідач не бажає, посилаючись на важке матеріальне становище в родині.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію, яка утворилася за лютий 2005р. - листопад 2013р. в сумі 291грн. 75коп

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Правобережних районних електричних мереж суму вартості не облікованої енергії у розмірі 291,75грн.

Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом установлено, що ОСОБА_3 мешкає за адресою АДРЕСА_1 користується і є споживачем електроенергії на підставі особового рахунку НОМЕР_1 ( а.с. 8), яку надає позивач.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем вбачається, що сума заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію станом на 27.11.2013 року складає 291 грн. 75 коп. (а.с. 4-5).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, правильно виходив з того, що відповідач проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, користуються послугами з надання електроенергії. Однак, обов"язку щодо оплати за спожиту електричну енергію не виконує, що суперечить вимогам ст. ст. 525, 526, 714 ЦК України, ст. ст. 67, 68, 79 ЖК України, і станом на 27 листопада 2013 року утворилась заборгованість, яку він має погасити.

У відповідності з вимогами ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, і в разі пропуску цього строку суд за заявою відповідача відмовляє у задоволенні позову.

Оскільки відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію (а.с. 4) вбачається, що відповідач на протязі усього періоду вартості надання послуг частково проводив оплату, що свідчить відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не порушений строк звернення до суду із зазначеним позовом

Крім того, відповідач не заявив про застосування строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про незаконне стягнення з ОСОБА_3, інваліда 2 групи, державного мита (судового збору) не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки згідно з п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" інваліди 2 групи звільняються від сплати державного мита, проте оскаржуваним рішенням суду з ОСОБА_3 державне мито в дохід держави не стягувалось, а відповідно до положень ст. 88 ЦПК України було вирішено питання про присудження позивачу ВАТ "Запоріжжяобленерго» понесених ним витрат на оплату судового збору при звернення до суду з позовом.

Оскільки з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: