Постанова № 39789225, 17.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року № 813/4198/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Канарейкіна В.І.

представника відповідача - Яремко В.П.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Елегал» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Елегал» звернулося з адміністративним позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 р. №0001511510.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 лютого 2012 року Львівським окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 2а-11630/11/1370 за позовом ДПІ у Сокальському районі Львівської області до ВАТ „Елегал" про стягнення податкового боргу в сумі 147 644,00 грн., відповідно до якої вирішено стягнути з останнього заборгованість в сумі 26 928,00 грн.; в решті позовних вимог - відмовлено. Ухвалою цього ж суду у цій же справі від 20.02.2012р. позовні вимоги ДПІ у Сокальському районі Львівської області в частині позовних вимог про стягнення з ВАТ „Елегал" податкового боргу в сумі 48 738,69 грн. залишено без розгляду. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012р. у справі №2а-11630/11/1370 в частині залишення без розгляду позовних вимог ДПІ у Сокальсьму районі Львівської області про стягнення з ВАТ „Елегал" податкового боргу в сумі 48 738,69 грн. скасовано і матеріали справи в цій частині позовних вимог направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 21 680, 00 грн., та 6 827,00 грн., крім інших позовних вимог про стягнення податкового боргу були предметом судового розгляду у вищевказаній справі. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. у справі №813/7641/13-а (попередній номер справи № 2а-11630/11/1370) позовну заяву Сокальської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області до ВАТ «Елегал» про стягнення заборгованості - залишено без розгляду. За наслідками розгляду адміністративної справи №2а-11630/11/1370 в суді першої інстанції позивачем було сплачено узгоджену згідно податкової декларації № 9006035726 суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за грудень 2010 року з сумою нарахування 6 827,00 грн. згідно платіжних доручень № 229 від 28.12.2012р. на суму З 000,00грн. та № 257 від 31.03.2013р. на суму 2 327, 00 грн. з призначення платежу «податок на додану вартість за грудень 2010р. згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012р. по справі №2а-11630/11/1370» 2010 року". Решта податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за грудень 2010 року з сумою нарахування 6 827,00 грн. було сплачено раніше, а саме 29.04.2011р. згідно платіжного доручення №91 від 29.04.2011р. Таким чином, податковий борг з податку на додану вартість за грудень 2010р. в розмірі 6 827,00 грн. було позивачем погашено згідно вищевказаних платіжних документів що, в свою чергу, виключає можливість застосування відповідних штрафних санкцій за буцімто затримку граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Відповідачем неправомірно за рахунок поточних платежів по сплаті податків ВАТ „Елегал" 2014року погашається сума давнішого податкового боргу з податку на додану вартість за грудень 2010р. в розмірі 6 827,00 грн., узгодженого на підставі декларації № 9006035726, незважаючи на те, що вказаний податковий борг вже погашений відповідно до рішення суду та окремого платежу, та безпідставно нараховуються штрафна санкція за нібито затримку граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання на суму 1 181,79 грн. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Приймаючи оспорюване податкове повідомлення - рішення вищевказаних приписів законодавства, яке регламентувало спірні правовідносини на той час, відповідач не врахував та керуючись нормами чинного на даний час Податкового кодексу України безпідставно зарахував поточні платежі ВАТ „Елегал" з податку на додану вартість, які виникли з інших узгоджених податкових зобов'язань після 2010 року в погашення неіснуючих податкових боргів, з яких стосовно податкового боргу з податку на додану вартість за листопад 2010р. на суму 21 680, 00 грн., позивач є вільним від такого податкового зобов'язання, а стосовно податкового боргу за грудень 2010 року на суму 6 827,00 грн. було сплачено, в тому числі на виконання рішення суду, яке вступило в законну силу. Таким чином, вважає, що висновок податкового органу щодо порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 р. є безпідставним, що свідчить про протиправність винесення оспорюваного податкового повідомлення - рішення №0001511510 від 02 червня 2014року, яке зобов'язує сплатити штраф у сумі 5 517грн.79 коп. за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у зв'язку із затримкою сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 27 588,95 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем подано декларацію по ПДВ №90067917 від 14.12.2010 (до сплати визначено податкове зобов'язання в сумі 21680,00 грн., граничний термін сплати - 31.12.2010 року). Однак, вказану суму податкового зобов'язання в граничні терміни позивачем не сплачено, а сплачено лише в протягом серпня - грудня 2013 року платіжними дорученнями №415, №437, №436, №441, №450, №478, №479, №494 тобто сплата відбулася з порушенням встановлених термінів. Позивачем подано декларацію по ПДВ №9006035726 від 31.01.2011 (до сплати визначено податкове зобов'язання в сумі 6827,00 грн., граничний термін сплати - 31.01.2011 року). Однак, вказану суму податкового зобов'язання в граничні терміни позивачем не сплачено, а сплачено лише в лютому - квітні 2014 платіжним дорученням № 25, №24, №22, « 41, №52, №73, тобто сплата відбулася з порушенням встановлених термінів. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Що стосується посилання Позивача на судові рішення у справах Сокальської ОДПІ до ВАТ «Елегал» про стягнення податкового боргу то слід зазначити, що вищевказані судові рішення не скасовують обов'язок платника, щодо своєчасності сплати суми по узгоджених податкових зобов'язання, не переносять термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, ні тим більше не звільняють платника від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань. Що ж стосується застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань поза межами 1095 днів від дати їх узгодження, повідомляємо наступне. Відповідно до 126.1 статті 126 Кодексу, розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого грошового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу. Тобто, для застосування штрафу згідно 126.1 статті 126 Кодексу потрібна така обов'язкова умова, як сплата податкового боргу, і саме момент сплати грошового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні вищезгаданого штрафу. Тому вважає, правомірним нарахування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні правовідносини.

ВАТ "Елегал" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платника податків в Сокальській ОДПІ; є платником ПДВ.

30.04.2014 р. Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області було складено Акт №243/1500/14308612 про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету.

02.06.2014р. на підставі вказаного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення- рішення №0001511510, згідно якого ВАТ „Елегал" зобов'язано на підставі ст.126 Податкового кодексу України сплатити штраф у сумі 5 517 грн. 79 коп. за платежем-податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у зв'язку із затримкою на 1213, 1185, 1153, 1139, 1124, 1086, 1063, 1035, 1005, 1002, 1002, та 967 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 27 588,95 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням- рішенням ВАТ „Елегал" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішення суб"єкта владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі ПК України), законом України «Про порядок погашення зобо'язань платників податків перед державою та державними цільовими фондами» (далі-Закон 2181-ІІІ).

Стаття 67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинним на період виникнення податкових зобов'язань) так і Податковим кодексом України у відповідних випадках грошові зобов'язання можуть нараховуватись як самостійно платником податків, так і контролюючим органом. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

ВАТ "Елегал" самостійно визначило податкові зобов'язання по ПДВ, які підлягають до сплати: подало декларацію по ПДВ №90067917 від 14.12.2010 (до сплати визначено податкове зобов'язання в сумі 21680,00 грн., граничний термін сплати - 31.12.2010 року), подало декларацію по ПДВ №9006035726 від 31.01.2011 (до сплати визначено податкове зобов'язання в сумі 6827,00 грн., граничний термін сплати - 31.01.2011 року).

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" № 2181-ІІІ.

Оскільки, спірні правовідносини виникли до 2011 року і тривають на даний час, то суд при вирішенні спору враховує положення як чинного на той час Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", так і Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, у даному випадку таким є календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1, пп.. 5.3.1 п. 5.3, пп.. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно якої джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку.

Як вбачається, підставою нарахування штрафу в розмірі 20% - стала сплата податкового зобов'язання в сумі 21680,00 грн., (граничний термін сплати - 31.12.2010 року) лише протягом серпня - грудня 2013 року платіжними дорученнями №415, №437, №436, №441, №450, №478, №479, №494, а податкового зобов'язання в сумі 6827,00 грн. (граничний термін сплати - 31.01.2011 року) лише в лютому - квітні 2014 платіжним дорученням № 25, №24, №22, № 41, №52, №73, тобто сплата відбулася з порушенням встановлених термінів, що не заперечується сторонами.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.10 №2755- VI.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, відповідно, до платників податків за результатами перевірок за податкові періоди до 2011 року повинна застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи із того що суми самостійно задекларованих зобов'язань (27588,95грн.) була сплачена із затримкою більшою 30 календарних днів, податковий орган враховуючи вимоги положення п.87.9. ст.87 Податкового кодексу України „У разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків» правомірно застосував штрафні санкції у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (5517,79грн.).

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Надані суду платіжні доручення не доводять факт своєчасності сплати суми узгоджених податкових зобов'язань згідно спірних декларацій.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що посилання на судові рішення не скасовують обов'язку платника щодо своєчасності сплати суми по узгоджених податкових зобов'язаннях, не переносять термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, та не звільняють платника від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань. Так, як платник борг сплатив, і сплатив не своєчасно, фактично визнав існування цього боргу, то саме по собі питання стягнення боргу не перешкоджає вирішенню питання щодо стягнення штрафу, нарахованого на несвоєчасно сплачену суму.

Що ж стосується застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань поза межами 1095 днів від дати їх узгодження, суд зазначає, що згідно з п. 126.1 статті 126 Кодексу розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого грошового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Отже, для застосування штрафу згідно 126.1 статті 126 Кодексу потрібна така обов'язкова умова, як сплата податкового боргу, і саме момент сплати грошового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні вищезгаданого штрафу.

Таким чином, Суд вважає, що податковий орган правомірно нарахував штраф в розмірі 5517,79 грн. за встановлене порушення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 р. №0001511510 є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України з позивача слід стягнути на користь Державного бюджету України 1643,92 грн. недоплаченого судового збору .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Елегал» на користь Державного бюджету України 1643,92 грн. недоплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.