Постанова № 39789173, 01.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 р. Справа № 804/6092/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конєвої С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 599,95грн., -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2014 року Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість в рахунок погашення податкового боргу в сумі 599,95 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Східно-Дніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області як платник орендної плати за землю та має заборгованість перед бюджетом у сумі 599,95 грн., з урахуванням пені у розмірі 11.09 грн. Зазначений податковий борг виник у квітні 2013р. в результаті несплати узгоджених сум згідно декларації по платі за землю №1300000691 від 19.02.2013р. З метою погашення вказаного податкового боргу, податковою інспекцією була направлена на адресу відповідача податкова вимога від 07.10.2013р. №11-00, яка повернута поштою у зв'язку із закінченням терміну зберігання. За викладеного, позивач просить стягнути зазначену суму податкового боргу з відповідача посилаючись на п.п.20.1.38 п.20.1. ст.20, п.87.11. ст.87, 95 Податкового кодексу України у судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.05.2014 року про відкриття скороченого провадження у справі відповідача було зобов'язано у строк до 20.05.2014 року надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином, у відповідності до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.19).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку у позивача з 26.02.2004р. за №433/04, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2014р. та довідкою про взяття на облік платника податків від 12.03.2014р. № 14041111400009 (а.с. 5-6, 7).

Судом встановлено, що 19.02.2013р. відповідачем до органу державної податкової служби була подана податкова декларація № 1300000691 з плати за землю за 2013 р. на загальну суму 801,04грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2013 р. в розмірі 66,75 грн. (а.с. 8-9).

Згідно наданого розрахунку податкового боргу та картки особового рахунку з орендної плати за землю з фізичних осіб вбачається, що відповідач має податковий борг в загальній сумі 588, 86 грн. по сплаті орендної плати за період з березня по листопад 2013р. та нарахована пеня у розмірі 11,09 грн. (а.с.10, 11).

Відповідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за вказаною податковою декларацією за березень 2013 р. - у строк до 30.04.2013 р., отже, податковий борг виник з 01.05.2013р.; за квітень 2013р. - у строк до 30.05.2013р., отже податковий борг виник з 31.05.2013р.; за травень 2013р. - у строк до 30.06.2013р., отже, податковий борг виник з 01.07.2013р.; за червень 2013р. - у строк до 30.07.2013р., отже, податковий борг виник з 31.07.2013р., за липень 2013р. - у строк до 30.08.2013р., отже податковий борг виник з 31.08.2013р., за серпень 2013р. - у строк до 30.09.2013р., отже, податковий борг виник з 01.10.2013р., за вересень 2013 р. - у строк до 30.10.2013 р., отже, податковий борг виник з 31.10.2013 р.; за жовтень 2013 р. - у строк до 30.11.2013р., отже, податковий борг виник з 01.12.2013р.; за листопад 2013р. - у строк до 30.12.2013р., отже, податковий борг виник з 31.12.2013р.

У вищевказані строк відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання не сплатив.

Податковим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога № 11-00 від 07.10.2013р. на суму 455,07 грн., що підтверджується копією корінця відповідної вимоги та копією поштового конверту, який повернувся з відміткою «За закінченням строк зберігання»(а.с. 12).

Згідно п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, податкова вимога № 11-00 від 07.10.2013р. є врученою відповідачеві у відповідності до вимог п.58.3. ст.58 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу по орендній платі за землю за період з березня по листопад 2013р. у встановлені законодавством строки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу по орендній платі за землю за березень-листопад 2013р. у розмірі 599,95 грн. є обгрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 71, 86, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 599,95грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - на користь місцевого бюджету (р/р33216815700033, отримувач УК у м.Першотравенськ, код 37804890 ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - податковий борг по орендній платі за землю у розмірі 599 грн. 95 коп. (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 95 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва