Постанова № 39788654, 08.04.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року м. Чернівці справа № 824/398/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.;

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представників позивача - Гуменюка М.М., Павелко І.О., Лучкіної Г.В.,

представників відповідача - Албу І.В., Королюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби до приватного підприємства "Агрофірма Баса" про нарахування та сплату податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб визначених із застосуванням звичайних цін, -

ВСТАНОВИВ:

Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області Державної податкової служби (далі - позивач або МДПІ) звернулась до суду із адміністративним позовом до приватного підприємства «Агрофірма Баса» (далі - відповідача або ПП «Агрофірма Баса») про нарахування та сплату податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб визначених із застосуванням звичайних цін на загальну суму 183481,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МДПІ проведено перевірку відповідача, якою у т.ч. виявленні порушення вимог податкового законодавства в частині заниження суми податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 146785,22 грн. внаслідок виплати фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи). Зазначене податкове зобов'язання було визначено на підставі ст.39 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі - ПК України) із застосуванням звичайних цін. Крім цього, керуючись положеннями ст.123 ПК України МДПІ на відповідача накладено штраф у розмірі 36696,30 грн. На підставі положень ст.ст.20,39 ПК України МДПІ просить суд винести рішення про нарахування та сплату ПП «Агрофірма Баса» податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб визначених із застосуванням звичайних цін на загальну суму 183481,52 грн.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили наступне.

Так, МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Агрофірма Баса» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., якою у діяльності відповідача у т.ч. виявленні порушення п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р., №889-IV (далі - Закон №889) та п.164.5 ст.164 ПК України в частині заниження суми податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 146785,22 грн. внаслідок виплати фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи). У зв'язку із зазначеним, МДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення, яким відповідачу донараховано податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, із урахуванням штрафних санкцій, на загальну суму 183481,52 грн.

Суть порушень вимог податкового законодавства з боку відповідача полягала у тому, що ним, під час здійснення виплати фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи), вартість кукурудзи обчислювалась по заниженим цінам, у зв'язку із чим було занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Крім цього, відповідачем не у повному обсязі було відображено у податковому обліку факти виплати фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи), що також призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Зазначені порушення підтверджуються статистичною інформацією, отриманою від Головного управління статистики у Чернівецькій області, листами суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність тотожну діяльності відповідача та проводять розрахунки з фізичними особами за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи), а також поясненнями фізичних осіб, які надають відповідачу в оренду земельні ділянки.

У зв'язку із оскарженням відповідачем до суду податкових повідомлень-рішень, якими донараховано податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, із урахуванням штрафних санкцій, на загальну суму 183481,52 грн., зазначені рішення відповідно до положень п.39.15 ст.39 ПК України МДПІ були відкликані.

Керуючись положеннями пп.20.1.38 п.20.1 ст.20 ПК України позивач просить суд винести рішення про нарахування та сплату ПП «Агрофірма Баса» податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб визначених із застосуванням звичайних цін на загальну суму 183481,52 грн.

На запитання суду щодо того, яким методом МДПІ проводилось визначення звичайної ціни кукурудзи, представники позивача суду пояснили, що визначення звичайної ціни кукурудзи проводилось за допомогою методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажів) передбаченого ст.39 ПК України.

Також, на запитання суду щодо того, хто та на підставі чого відбирав пояснення у фізичних осіб, які надають відповідачу в оренду земельні ділянки, представники позивача суду пояснили, що пояснення відбирались посадовими особами податкової міліції та МДПІ, з метою збору податкової інформації, як це передбачено ПК України. Будь-яких інших підстав для відібрання пояснень, у т.ч. у рамках дослідчої перевірки проведеної відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства, у посадових осіб органів державної податкової служби не було.

На запитання суду, чому окремі пояснення не містять вказівки на те, хто їх відбирав, представники позивача суду пояснили, що ці пояснення відбирали працівники податкової міліції, що підтверджується супровідним листом, який надійшов до МДПІ від відділу податкової міліції.

Представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, МДПІ застосовані звичайні ціни на рівні наданих Головним управлінням статистики у Чернівецькій області середніх цін реалізації кукурудзи на ринку сільськогосподарськими підприємствами Чернівецької області за формою №21-заг (річна, місячна) «Реалізація сільськогосподарської продукції», а саме: за 2009 р. - 0,7746 грн. за 1 кг, за 2010 р. - 1,0432 за 1 кг, за 2011 р. - 1,213 грн. за 1 кг.

Форма №21-заг (річна, місячна) затверджена наказом Держкомстату №234 від 21.06.2010 р. Згідно даної форми сільськогосподарські підприємства надають органам статистики інформацію про ціни реалізації за наступними напрямами реалізації: переробним підприємствам; населенню в рахунок оплати праці; пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток); на ринку, через власні магазини, парки, палатки; за іншими напрямами.

У якості звичайної ціни МДПІ застосувала середню ціну реалізації на ринку, в той час коли фактично відбувалась виплата пайовикам в рахунок орендної плати за землю, тобто, вважають, що позивач порушив вимогу закону про використання при визначенні звичайних цін інформації про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до листа управління статистики у Новоселицькому районі №19-122/21 від 17.01.2013 р. середні ціни реалізації кукурудзи по сільгосппідприємствам Новоселицького району за напрямом реалізації «пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток)», за даними ф.№21-заг складають за 2009 р. - 41,36 грн. за цнт. (0,4136 грн. за 1 кг), за 2010 р. - 50,52 грн. за цнт. (0,5052 грн. за 1 кг), за 2011 р. - 77,61 за цнт. (0,7761 грн. за 1 кг.). Тобто, вважають, що зазначений лист підтверджує неправильне визначення МДПІ рівня звичайних цін.

Крім цього, представники відповідача суду пояснили, що МДПІ при проведенні донарахування податку з доходів фізичних осіб, керувалась припущеннями, а не первинними документами. Зокрема, МДПІ невірно було визначено ціну кукурудзи у 2011 р., яку застосовувала ПП «Агрофірма Баса» під час обліку операцій пов'язаних із виплатою фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи).

Також, позивач при донарахуванні відповідачу податку з доходів фізичних осіб використовував пояснення, які не є належними доказами, так як не всі вони були підписані особою яка їх відбирала, а також вони відібрані не в рамках документальної перевірки. При цьому представники відповідача вважають, що на підставі пояснень, МДПІ мала виносити податкове повідомлення-рішення, без застосування звичайних цін.

Крім цього, судом в якості свідка було допитано ОСОБА_6, яка пояснила суду, що працює на посаді головного бухгалтера ПП «Агрофірма Баса». До її обов'язків входить організація та ведення бухгалтерського обліку. Щодо донарахування позивачем ПП «Агрофірма Баса» податку з доходів фізичних осіб із застосуванням звичайних цін, суду пояснила, що при визначенні ціни на кукурудзу, якою проводився розрахунок з фізичними особами за орендовані паї підприємство керувалось ринковою доцільністю, зокрема враховувались її собівартість та її вартість у інших суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність тотожну діяльності відповідача та проводять розрахунки з фізичними особами за орендовані паї кукурудзою. Також, суду пояснила, що ціни на зерна кукурудзи оприлюднювались щорічно шляхом розміщення відповідних оголошень у селах. Щодо довідки наданої нею посадовим особам МДПІ то вважає, що інформація викладена у ній не у повній мірі відповідає дійсним обставинам справи, вірним необхідно вважати цифрові показники, які зазначені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, ПП «Агрофірма Баса» зареєстроване як юридична особа 16.02.2004 р., з 18.02.2004 р. перебуває на обліку в МДПІ, є платником податку на додану вартість та здійснює діяльність з вирощування зернових та технічних культур.

Для здійснення своєї безпосередньої діяльності відповідач орендує у фізичних осіб земельні паї, за які розраховується у негрошовій формі (зерном кукурудзи), що відповідає положенням Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки» від 21.02.2002 р., №170/2002.

В період часу з 13.12.2012 р. по 03.01.2013 р. МДПІ на підставі направлень на перевірку, наказу №706 від 30.11.2012 р. проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Агрофірма Баса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

Перевіркою в діяльності ПП «Агрофірма Баса» виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог п.3.4 ст.3 Закону №889, п.164.5 ст.164 ПК України в частині заниження сум податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 146785,22 грн., у т.ч. за грудень 2009 р. у сумі 29893,00 грн., за грудень 2010 р. - 48151,61 грн., за грудень 2011 р. - 68740,61 грн. Дані порушення задокументовані актом перевірки від 11.01.2013 р., №20/23/32630042 про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства «Агрофірма Баса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

Згідно акту перевірки підставою для донарахування зазначених податкових зобов'язань, стало те, що відповідач під час здійснення виплати фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи), вартість кукурудзи обчислював по заниженим цінам, у зв'язку із чим було занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Крім цього, відповідачем не у повному обсязі було відображено у податковому обліку факти виплати фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи), що також призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

У зв'язку із зазначеним МДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 р. №71/17/0000761700, №72/17/0000751700 та №73/17/0000771700, якими відповідачу визначене грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб із застосуванням звичайних сил у сумі 162581,49 грн. та визначені у зв'язку із цим штрафні санкції на суму 20900,03 грн., а всього на загальну суму 183481,52 грн. При цьому суд зазначає, що при визначенні суми зазначеного грошового зобов'язання МДПІ керувалась ст.39 ПК України.

У зв'язку із оскарженням до суду вищезазначених податкових повідомлень-рішень, вони в силу положень п.39.15 ст.39 ПК України вважаються відкликаними, що обумовило звернення МДПІ до суду із позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб визначених із застосуванням звичайних цін на загальну суму 183481,52 грн.

Суд вважає, зазначені позовні вимоги МДПІ не обґрунтованими виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, зобов'язані виходи із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, позовні вимоги МДПІ обґрунтовуються актом перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку, в частині перевірки ПП «Агрофірма Баса» на предмет правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам Порядку в частині чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства. Факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до пред'явлення не обґрунтованого позову. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Порядок визначення звичайних цін передбачено ст.39 ПК України, яка набрала чинності з 01.01.2013 року. До вступу у силу положень ст.39 ПК України порядок застування, визначення та узгодження податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням податковим органом звичайних цін урегульовувався п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР. По своїй правовій природі ст.39 ПК України містить процедурні норми узгодження грошових зобов'язань з податків і зборів у зв'язку із застуванням звичайних цін.

Згідно із абз.2,3 п.39.2 ст.39 ПК України при визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Так, МДПІ, шляхом використання методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), визначено звичайну ціну на кукурудзу, якою відповідач розраховувався з пайовиками за оренду у них земельних ділянок. Для визначення звичайної ціни позивачем використовувалась статистична інформація, яка надана Головним управлінням статистики у Чернівецькій області, відповідно до якої середні ціни реалізації кукурудзи на ринку сільськогосподарськими підприємствами Чернівецької області у 2009 р. складали - 0,7746 грн. за 1 кг, у 2010 р. - 1,0432 за 1 кг, у 2011 р. - 1,213 грн. за 1 кг (зазначена інформація сформована на підставі статистичної звітності за формою №21-заг (річна, місячна) «Реалізація сільськогосподарської продукції»).

На підставі зазначених звичайних цін МДПІ визначено базу оподаткування, до якої була застосована податкова ставка із податку на доходи фізичних осіб та відповідно визначено податкове зобов'язання із зазначеного податку у розмірі 252201,00 грн. Із врахуванням сплати відповідачем самостійно визначеного зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб, загальна сума заниження ним податкового зобов'язання склала 146785,00 грн.

Як зазначалось судом вище при визначенні звичайної ціни, у т.ч. за допомогою методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що при визначенні звичайної ціни позивачем було порушено вимоги ПК України в частині визначення звичайної ціни у «співставних умовах» та «на відповідному ринку».

Зокрема, МДПІ для визначення звичайної ціни використовувалась виключно статистична інформація Головного управлінням статистики у Чернівецькій області від 15.11.2012 р., №06-104/882, відповідно до якої надано середні ціни реалізації кукурудзи на ринку сільськогосподарськими підприємствами Чернівецької області, які визначені на підставі статистичної звітності за формою №21-заг (річна, місячна), за напрямом реалізації «на ринку, через власні магазини, ларки, палатки».

Форма №21-заг затверджена наказом Державного комітету статистики України від 21.06.2010 р., №234 «Про затвердження форм державних статистичних спостережень у галузі сільського та рибного господарства», а порядок її заповнення врегульований Інструкцією щодо заповнення форм державних статистичних спостережень №21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції за січень - __ 200 __ року» (місячна) та №21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції за 200__ рік» (річна), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 р., №296.

Так, структура форми №21-заг містить наступні напрямки реалізації сільськогосподарської продукції:

- переробним підприємства;

- населенню в рахунок оплати праці;

- пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток);

- на ринку, через власні магазини, ларки, палатки;

- за іншими напрямами.

Дані напрямки реалізації сільськогосподарської продукції містять інформацію про її кількість та вартість. При цьому ця вартість за конкретну одиницю виміру реалізованої продукції може відрізнятися в залежності від напрямків її реалізації, що не суперечить чинному законодавству України та відповідає правилам ділового обороту (на вартість впливають обсяги реалізації, період реалізації, місце реалізації тощо).

Дослідженням матеріалів справи, а також відповідно до пояснень сторін у справі, встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» здійснювала виплату фізичним особам орендної плати за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи).

Тобто, у даному разі напрямок реалізації сільськогосподарської продукції був пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток), а не реалізація на ринку, через власні магазини, ларки, палатки.

Відповідно п.39.11 ст.39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Згідно ст.11 Закону України «Про державну статистику» від 17.09.1992 р., №2614-ХІІ (далі - Закон №2614) органами державної статистики є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. На території Чернівецької області органом, який реалізує державну політику у сфері статистики є Головне управлінням статистики у Чернівецькій області та його структурні управління в районах області.

Відповідно до ст.12 Закону №2614 до основних завдань органів державної статистики у т.ч. відноситься участь у формуванні державної політики в галузі статистики та забезпечення її реалізації; збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах.

Тобто, з викладеного слідує, що Головне управлінням статистики у Чернівецькій області та його структурні управління в районах області є уповноваженими державними органами на надання статистичних даних, які можуть бути використанні як офіційні джерела інформації, для визначення цін на товари ( у нашому випадку кукурудзи).

Так, листом від 17.01.2013 р., №19-122/21 управлінням статистики у Новоселицькому районі Чернівецької області надано інформацію про середню ціну реалізації кукурудзи по сільгосппідприємствам Новоселицького району за напрямом реалізації «пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток)» за даними форми №21-заг (річна) «Реалізація сільськогосподарської продукції» за 2009,2010,2011 роки, відповідно до якої середня ціна реалізації кукурудзи у 2009 р. складала 41,36 грн. за цнт. (0,4136 грн. за 1 кг), у 2010 р. - 50,52 грн. за цнт. (0,5052 грн. за 1 кг), у 2011 р. - 77,61 за цнт. (0,7761 грн. за 1 кг.).

Крім цього, листом від 08.04.2013 р., №06-104/275 Головного управлінням статистики у Чернівецької області надано інформацію про середні ціни реалізації кукурудзи по сільгосппідприємствам (без врахування малих) у Новоселицького району за 2009-2011 р.р. за даними форми №21-заг (річна) «Реалізація сільськогосподарської продукції», відповідно до якої середня ціна реалізації кукурудзи пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв сільськогосподарськими підприємствами у 2009 р. складала 413,8 грн. за т. (0,4138 грн. за 1 кг), у 2010 р. - 505,2 грн. за т. (0,5052 грн. за 1 кг), у 2011 р. - 776,1 за т. (0,7761 грн. за 1 кг.).

Аналізуючи зміст зазначених листів, а також враховуючи напрямок реалізації відповідачем кукурудзи в досліджуємих правовідносинах, суд прийшов до висновку, що МДПІ при визначенні звичайної ціни мала враховувати саме середню ціну реалізації кукурудзи за напрямом реалізації «пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток)», так як при цьому були б дотриманні умови визначення звичайної ціни у «співставних умовах» та «на відповідному ринку».

При цьому суд зазначає, що посилання позивача на те, що відповідно до п.2.5 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень №21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції за січень - __ 200 __ року» (місячна) та №21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції за 200__ рік» (річна), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.08.2008 р., №296, сільськогосподарська продукція, яка видана пайовикам у рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток) оцінюється за цінами, відображеними в первинному бухгалтерському обліку не спростовує позиції відповідача щодо необхідності використання, для визначення звичайної ціни, інформації щодо середньої ціни реалізації кукурудзи за напрямом реалізації «пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток)», а не за напрямком реалізації «на ринку, через власні магазини, ларки, палатки». До зазначеного суд дійшов виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., №996-XIV, відповідно до яких в первинному бухгалтерському обліку відображується процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень, який ґрунтується на здійснених господарських операцій, що реально викликають зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства. Тобто, ціна визначена у первинному бухгалтерському обліку і є тією цінною, яка відображає реальну вартість товару.

Щодо посилання представників МДПІ, як на обґрунтування своєї позиції, на положення Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки» від 21.02.2002 р., №170/2002 та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р., №672 «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову» від 23.04.1999 р., №672, то суд зазначає, що дані нормативно-правові акти були прийняті з метою вирішення соціальних проблем на селі, а тому їх основною метою було саме підтримання селянина, а не збільшення надходжень до державного бюджету.

При цьому постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р., №672 «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову» від 23.04.1999 р., №672, передбачає, що перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову проводиться виходячи з фактичної собівартості визначених договором видів продукції, робіт (послуг), яка склалася в господарстві за минулий рік, тобто вартість продукції має бути не менше її собівартості, а останній абзац п.5 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та дальшого розвитку аграрного сектора економіки» від 21.02.2002 р., №170/2002 передбачає рекомендацію суб'єктам господарювання, які орендують земельні ділянки сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) здійснювати в разі виплати орендної плати у натуральній формі оцінку вартості відповідної продукції за цінами, що не перевищують офіційно повідомлених органами виконавчої влади середніх біржових цін на таку продукцію на момент її передачі, тобто вартість продукції має бути не більше середніх біржових цін на таку продукцію.

Отже з викладеного слідує, що нормативно урегульований коридор для цін на продукцію, якою здійснюється виплата орендної плати у натуральній формі передбачає, що вона не може бути менше її собівартості і як правило не перевищує середню ціну на біржах. При цьому суд зазначає, що враховуючи, що мінімальний розмір орендної плати за землю є нормативно визначеним, слідує, що селянин є зацікавленою особою, при здійсненні йому виплати орендної плати у натуральній формі, щоб вартість відповідної продукції була меншою, так як при цьому він більше отримає самої продукції, що покращить його матеріальний стан при перепродажі такої продукції на ринку, де її вартість більша.

Разом з цим, враховуючи, що коридор вартості для цін на продукцію, якою здійснюється виплата орендної плати у натуральній формі є нормативно визначеним і залежить перш за все від собівартості такої продукції, МДПІ не здійснила будь-яких дій щодо встановлення собівартості зерна кукурудзи у ПП «Агрофірма-Баса», хоча таким правом вона наділена відповідно до п.39.14 ст.39 ПК України, що також призвело до невірного визначення звичайної ціни.

У зв'язку із невірним визначенням МДПІ у досліджуємих правовідносин звичайної ціни, не правильно було й визначено базу оподаткування, що призвело до невірного розрахунку податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

При цьому суд зазначає, що при визначенні бази оподаткування, яка є вартісним виразом об'єкта оподаткування, необхідно у даному разі також, крім визначання звичайної ціни, точно вираховувати обсяги продукції (зерна кукурудзи), кількість осіб, які її отримали, а також ідентифікувати цих осіб, так як саме вони є платниками податку на доходи фізичних осіб, а не ПП «Агрофірма Баса», яка в даному випадку є податковим агентом.

Також, суд зазначає, що надані представниками МДПІ на підтвердження своєї позиції документи, містять цифрові розбіжності щодо ціни реалізації кукурудзи.

Відповідно до п.39.14. ст.39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

МДПІ не довела суду, що ПП «Агрофірма Баса» при обліку виплати фізичним особам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток) зерна кукурудзи використовувала ціни, які не відповідають рівню звичайної ціни.

При цьому суд зазначає, що допитана в якості свідка головний бухгалтер ПП «Агрофірма Баса» ОСОБА_6 суду прояснила, що при визначенні ціни на кукурудзу, якою проводився розрахунок з фізичними особами за орендовані паї підприємство керувалось ринковою доцільністю, зокрема враховувались її собівартість та її вартість у інших суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність тотожну діяльності відповідача та проводять розрахунки з фізичними особами за орендовані паї кукурудзою. Також, суду пояснила, що ціни на зерна кукурудзи оприлюднювались щорічно шляхом розміщення відповідних оголошень у селах, що не суперечить положенням пп.1.20.3 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (діючий на момент виникнення оспорюваних правовідносин).

Крім цього, відповідно до змісту позову та розрахунку до нього, до структури суми, яку позивач просить нарахувати та відповідно стягнути з ПП «Агрофірма-Баса» входить штрафна санкція у розмірі 36696,30 грн.

Відповідно до п.20.1.38 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право, звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, а відповідно до абз.3 п.39.15 ст.39 ПК України керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності, у разі відкликання податкових повідомлень-рішень прийнятих у результаті застосування звичайних цін.

Аналізом зазначених норм ПК України суд прийшов до висновку, що орган державної податкової служби має право на звернення до суду із цим позовом виключно щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). До структури податкового зобов'язання штрафна санкція не входить, а відповідно до положень ст.123 ПК України суд не вправі визначати її розмір та відповідно її застосовувати.

Отже з викладеного слідує, що МДПІ не вправі було включати до ціни позову штрафну санкцію у розмірі 36696,30 грн., яка донарахована відкликаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Щодо наданих позивачем, на обґрунтування своєї позиції, листів суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність тотожну діяльності відповідача та проводять розрахунки з фізичними особами за орендовані паї у негрошовій формі (зерном кукурудзи), то суд зазначає, що дані листи в розумінні п.39.11 ст.39 ПК України не є офіційними джерелами інформації, а тому не можуть братися до уваги, а щодо пояснень наданих фізичними особами, то суд зазначає, що зазначені документи не впливають на зміст встановлених судом правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач по справі не довів суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тоді як заперечення на позов ПП «Агрофірма-Баса» були обґрунтовані.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби до приватного підприємства «Агрофірма Баса» про нарахування та сплату податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб визначених із застосуванням звичайних цін на загальну суму 183481,52 грн. - не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби до приватного підприємства "Агрофірма Баса" про нарахування та сплату податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб визначених із застосуванням звичайних цін на загальну суму 183481 (сто вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 52 коп. - відмовити у повному обсязі.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 12 березня 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов