Ухвала суду № 39787581, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/329/14 ( у 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Гром Л.М. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Надія" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092202 від 09.01.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Надія" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092202 від 09.01.2014 року, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0000092202 від 09.01.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0000092202 від 09.01.2014 року винесене без обґрунтованих підстав.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Надія» зареєстроване в Святошинській державній районній адміністрації м. Києва згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія ААБ № 310568.

У період з 11.06.2013 року по 10.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Надія"(далі - позивач), за результатами якої складено Акт №30/22-30/31599887 від 24.07.2013 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки, та за результатами оскарження рішень в адміністративному порядку (скарги подані до Головного управління Міндоходів в м. Києві, Міністерства доходів і зборів України) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092202 від 09.01.2014 року, яким, за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.5 п. 135 статті 135 Податкового кодексу України ТзДВ «СК «Надія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 774 422 грн. та нараховано 115 669,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи вказане повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення у частині визнання доходів позивача в сумі 197 875,67 грн., отриманих від ТОВ «Омета-Шанс», доходами не від страхової діяльності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з договором доручення №6 від 30.11.2009 року (п.1.1, 1.3) ТОВ «Омета-Шанс» (агент) виступало агентом страховика (Позивача) та було уповноважено приймати страхові платежі та перераховувати їх страховику (Позивачу). На підставі вказаного договору доручення, ТОВ «Омета-Шанс» уклало від імені страховика (Позивача) наступні договори страхування та перерахувало страховику (Позивачу) страхові платежі, а саме:

№ПеріодСтрахувальник№ та дата договору страхування,Сума№ та дата актаДата банк.Сума валових укладеного агентом ізстраховогопро укладенівипискивнесків, страхувальникомплатежу,агентом \ договориперерах.задекларо- грн. страх.ваних страхуванняплатежу страховикустраховиком (Позивачем)11 квар. 2012 рокуОСОБА_2№1.23/150212 від 15.02.1210764,00Акт Від 29.02.1222.02.12 та 15.02.12 22.02.12 та 15.02.1210764,00 15232,00 6917,40 25611,822 ОСОБА_2№1.24/150212 від 15.02.1215232,00 3 ОСОБА_3№1.43/120312 від 12.03.126917,40Акт Від 31.03.1213.03.12 15.03.12 4 ОСОБА_4№1.44/140312 від 14.03.1225611,82 52 квар. 2012 рокуГрупа 4 Секурітас Лтд№1.89/22.05.12/1 від 22.05.1211818,08Акт Від 31.05.1228.05.12 29.05.12 29.05.1211818,08 4840,00 4840,00 4840,00 3962,70 4116,42 4297,50 4297,50 4297,506 Група 4 Секурітас Лтд№1/89/22/05/12/2 від 28.05.124840,00 7 Група 4 Секурітас Лтд№1/89/22/05/12/3 від 28.05.124840,00 8 Група 4 Секурітас Лтд№1/89/22/05/12/4 від 28.05.124840,00Акт від 27.06.1229.05.12 07.06.12 07.06.12 11.06.12 11.06.12 11.06.12 9 Група 4 Секурітас Лтд№1/89/22/05/12/5 від 05.06.123962,70 10 Група 4 Секурітас Лтд№1/89/22/05/12/6 від 05.06.124116,42 11 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/22.05.12/7 від 07.06.124297,50 12 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/22.05.12/8 від 07.06.124297,50 13 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/22.05.12/9 від 07.06.124297,50 143 квар. 2012 рокуОСОБА_5№1.117/100712 від 10.07.12|_ 12059,00Акт від 31.07.12Не оплачено 16.07.12 18.07.1212059,00 7931,92 4650,03 12300,0015 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/10 від 13.07.127931,92 16 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/11 від 16.07.124650,03 17 ОСОБА_6,№1.152/200812 від 20.08.1212300,00Акт від 31.08.1220.08.12 184 квар. 2012 рокуОСОБА_4№1.220/151112 від 15.11.12 .7740,00Акт від 30.11.1219.11.12 19.11.12 Не оплачено7740,00 6199,40 1960,00 3002,40 5603,40 8782,26 7512,24 7150,05 7150,0519 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/12 від 15.11.126199,40 20 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/13 від 29.11.121960,00 21 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/14 від 07.12.123002,40Акт від 28.12.1210.12.12 13.12.12 13.12.12 13.12.12 26.12.12 22 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/15 від 07.12.125603,40 23 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/16 від 07.12.128782,26 24 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/17 від 07.12.127512,24 25 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/18 від 21.12.127150,05 26 Група 4 Секурітас Лтд№1.89/19 від 21.12.127150,05 Всього за 2012 рік:197 875,67197 875,67X197 875,67 Відповідачем зазначено, що в укладених ТОВ «Омета-Шанс» від імені позивача договорах відсутня печатка ТзДВ «СК «Надія» та підпис його посадової особи, а тому відповідач дійшов висновків, що суми, які надходили від ТОВ «Омета-Шанс», не відповідають визначенню доходу страхової діяльності (пп. 156.1.1 Податкового кодексу), а відносяться до доходів від іншої діяльності (пп. 156.2.3 Податкового кодексу).

Колегія суддів вважає такий висновок не обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту 156 .1.1. пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді, зокрема, страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені вище договори страхування містять чітку вказівку про те, що їх укладено від імені позивача, який виступав страховиком.

Оскільки договорами страхування, укладеними від імені позивача, підтверджується отримання коштів саме в якості страхових платежів, колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що дані кошти було отримано від інших видів діяльності.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зауважено, що не має правового значення обставина наявності чи відсутності договірних відносин між позивачем та ТОВ «Омета-Шанс», оскільки правовідносини виникали саме між позивачем, як страховиком, та особами, з якими укладалися договори страхування.

Окрім того, Актом перевірки було також визначено перелік страхувальників (Додаток до акту №9), кошти яких були направлені на рахунки ТОВ «Артброк», відкриті у AT «Ерде банк». Актом перевірки було встановлено, що за перевіряємий період позивачем було перераховано ТОВ «Артброк» - кошти, які надійшли в якості страхових платежів у сумі 1 829 520,71 грн., у т.ч.: 4 кв. 2010 р. - 735 812,66 грн., 1 кв. 2011 р. - 495 351,62 грн., 2 кв. 2011 р. - 486 305,91 грн., 3 кв. 2011 р. - 112 050,52 грн., та власні кошти страхової компанії - 317 979,29 грн. Суми коштів, визначених в додатку 9 відповідачем було кваліфіковано в якості коштів, отриманих не від страхової діяльності.

Колегія суддів також звертає увагу, що даного висновку контролюючий орган дійшов виключно на підставі інформації, що надійшла від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якій було зазначено, що старшим слідчим ОВС ГСУ СБ України порушена кримінальна справа № 7 за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «ДО-Міом (37052405), ТОВ «Норд - Технолоджи» (37052274) і ТОВ «Бонджем» (37655014) за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 364 КК України. В даному повідомленні також вказувалось, що до злочинної схеми причетне ТОВ «Артброк».

Колегія суддів з даного приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 року N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, жодним нормативним актом України не передбачено можливості кваліфікації підстав отримання коштів, з урахуванням напрямку їх витрачання. Крім того, грошові кошти на розрахункових рахунках характеризуються в якості майна, яке неможливо ідентифікувати, тому визначення напрямку використання саме цих коштів судом вбачається об'єктивно неможливим.

Також, Актом перевірки було встановлено отримання від юридичних і фізичних осіб коштів, які не мають ознаки страхових платежів. Акт перевірки містить посилання, що за період з 01.10.2010 року по 30.03.2011 року позивачем отримані кошти від юридичних і фізичних осіб (Додаток до акту №10) необхідно відносити до складу інших доходів, а порушення підтверджуються: виписками банку за 2010 - 2011 роки.

Колегія суддів наголошує, що перевіривши зазначені в додатку 10 до акту перевірки кошти та виписки банку позивача за вказаний період встановлено, що єдиною підставою отримання платежів у даних документах є страхові платежі, сплачені позивачу за договорам страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено правомірності винесення податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0000092202 від 09.01.2014 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Л.М. Гром

О.М. Романчук

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Гром Л.М.

Романчук О.М