Ухвала суду № 39787573, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/699/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Гром Л.М. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовська Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" Васільченка Юрія Леонідовича, ТОВ "Брокінвестгруп" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" Васільченка Юрія Леонідовича, ТОВ "Брокінвестгруп" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог просив визнати незаконними дії ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» Васільченка Юрія Леонідовича в частині відмови у внесенні змін до реєстру вимог кредиторів у сумі 422507 грн. 34 коп., що стягнута з банку рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.11.2013 року, зобов'язати директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКІНВЕСТГРУП» Шевченко Ігоря Валерійовича включити вимоги ОСОБА_2, що підтверджуються рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 13.11.2013 року до Переліку (реєстру) вимог кредиторів четвертої черги у сумі 422507 грн. 34 коп. згідно положень ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції Закону № 3127-ІУ від 29.11.2005 р. та зобов'язати виплатити кошти кредиторської заборгованості в пріоритетному порядку - до перерахування коштів за вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч.1 ст.. 157 КАС України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Постановляючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки жоден із відповідачів не є суб'єктом владних повноважень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, позивач, звертаючись до суду першої інстанції просив визнати незаконними дії ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» Васільченка Юрія Леонідовича в частині відмови у внесенні змін до реєстру вимог кредиторів у сумі 422507 грн. 34 коп., що стягнута з банку рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.11.2013 року, зобов'язати директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКІНВЕСТГРУП» Шевченко Ігоря Валерійовича включити вимоги ОСОБА_2, що підтверджуються рішенням Деснянського райсуду м. Чернігова від 13.11.2013 року до Переліку (реєстру) вимог кредиторів четвертої черги у сумі 422507 грн. 34 коп. згідно положень ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції Закону № 3127-ІУ від 29.11.2005 р. та зобов'язати виплатити кошти кредиторської заборгованості в пріоритетному порядку - до перерахування коштів за вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З наведеного вбачається, що відповідачами по справі є: Ліквідатор Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" Васільченко Юрій Леонідович, ТОВ "Брокінвестгруп".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Тобто, обов'язковою ознакою публічно-правового спору із суб'єктом владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, які повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У разі, якщо суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій щодо іншої особи, яка є учасником спору, то такий суб'єкт не перебуває «при здійсненні управлінських функцій» і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що позивач звернувся з позовними вимогами з посиланням на положення Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст. 99 вказаного Закону, банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора, ліквідатора та залучених ними осіб.

Згідно Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2001 року за № 845/6036, дії ліквідатора можуть бути оскаржені кредиторами, акціонерами/учасниками банку в судовому порядку.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 99 Закону України «Про банки і банківську діяльність», службовці Національного банку України, тимчасовий адміністратор, ліквідатор та залучені ними особи не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно та на законних підставах. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку України.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (ст. 2 Закону України «Про національний банк України» від 20.05.1999 року №679-XIV).

Таким чином, з огляду на те, що Національний банк України за своїм правовим статусом є суб'єктом владних повноважень, спір щодо оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора банку в процедурі ліквідації банку у зв'язку з його неплатоспроможністю повинен розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку, про необхідність закриття провадження у справі, що є порушенням норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 3, 17, 41, 157, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - скасувати і направити справу до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Л.М. Гром

О.М. Романчук

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Гром Л.М.

Романчук О.М