Постанова № 39787223, 15.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 916/1783/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

(відповідно до розпорядження голови суду від 23.05.2014р. №981 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тітова С.Г., за довіреністю від 09.07.2014р.

від відповідача: Шубинський Ю.В., за довіреністю №23 від 30.04.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лука і Компанія"

на рішення господарського суду Одеської області від 07 травня 2014 року

у справі №916/1783/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Елакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лука і Компанія"

про стягнення 329776,29 грн.

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Елакс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Лука і Компанія" про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, 178183,31 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07 травня 2014 року у справі №916/1783/13 (головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді: Брагіна Я.В., Демешин О.А.) позовні вимоги ПАТ "Елакс" задоволено частово, з відповідача на користь позивача стягнуто 119458,02 грн. заборгованості та 2389,08 грн. судового збору.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару та наявність порушення зобов'язання відповідачем в частині своєчасної оплати вказаного товару. Окрім того, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що продукцію на загальну суму 228484,73 грн. відповідачем було оплачено, що підтверджують наявні в матеріалах справи банківські виписки, а саме: 12.08.2011р. - 24581,63 грн., 16.09.2011р. - 22088,14 грн., 23.09.2011р. - 17143,41 грн., 28.09.2011р. - 17671,55 грн., 28.11.2011р. - 20000 грн., 19.01.2012р. - 20000 грн., 03.02.2012р. - 7000 грн., 24.04.2012р. - 5000 грн., 08.06.2012р. - 3000 грн., 06.11.2012р. - 3000 грн., 16.11.2012р. - 2000 грн., 21.11.2012р. - 5000 грн., 26.11.2012р. - 5000 грн., 30.11.2012р. - 13000 грн., 14.12.2012р. - 7000 грн., 19.12.2012р. - 3000 грн., 25.12.2012р. - 4000 грн., 28.12.2012р. - 2000 грн., 2000 грн., 2000 грн. та 5000 грн., 03.01.2013р. - 3000 грн., 29.01.2013р. - 10000 грн., 08.02.2013р. - 5000 грн., 11.02.2013р. - 3000 грн. , 29.04.2013р. - 10000 грн., 17.05.2013р. - 8000 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ "Лука і Компанія") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Елакс" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ПАТ "Елакс") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ "Лука і Компанія", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2011р. між ПАТ "Елакс" (постачальник, позивач) та ТОВ „ЛУКА І КОМПАНІЯ" (покупець, відповідач) було укладено контракт на поставку лакофарбової продукції на 2011 рік № 102-юр (надалі - контракт), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти у власність та оплатити лакофарбову продукцію в порядку та на умовах контракту, специфікації та/чи накладних, які є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 контракту поставка здійснюється на умовах FСА - м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87 (склад постачальника) згідно з Правилами ИНКОТЕРМС 2010. Підписання відвантажувальних документів покупцем чи його уповноваженим представником (або будь-якого іншого документу, який вказує на передачу йому продукції) є беззаперечним доказом виконання постачальником умов контракту у відношенні відповідної партії продукції, а покупцем - прийняття продукції відповідної кількості, якості та інше.

Розділом 3 Контракту встановлено:

- ціна на продукцію встановлюється постачальником в гривнях України і відображається в специфікаціях і/чи накладних та рахунках-фактурах на оплату відповідної партії продукції. Видатки по здійсненню оплати до надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відносяться до покупця (п. 3.1 Контракту);

- покупець здійснює оплату кожної партії продукції на протязі 90 календарних днів з моменту поставки (п. 3.2 Контракту).

За п. 12.5 контракту даний контракт вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011р. Закінчення строку дії контракту не звільняє сторони від виконання зобов'язань по розрахункам та не виключає відповідальність, передбачену даним контрактом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов контракту у грудні 2011 року було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято лакофарбову продукцію на загальну суму 347942,75 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 9060 від 05.12.2011р. на суму 8916,72 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9094 від 09.12.2011р. на суму 9871,49 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9095 від 09.12.2011р. на суму 167,23 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9271 від 28.12.2011р. на суму 319 063,98 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9272 від 28.12.2011р. на суму 5886,29 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9275 від 28.12.2011р. на суму 4037,04 грн. (з врахуванням ПДВ).

Перелічені видаткові накладні підписані представниками сторін, посвідчені печатками підприємств.

Як стверджує позивач, відповідачем отриманий товар оплачено лише частково, на суму 169759,44 грн., вказане позивач обґрунтовує відповідними банківськими виписками (т.2, а.с. 6-8).

Вищенаведене стало підставою для звернення ПАТ "Елакс" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з видаткових накладних:

- № 9060 від 05.12.2011р. на суму 8916,72 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9094 від 09.12.2011р. на суму 9871,49 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9095 від 09.12.2011р. на суму 167,23 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9271 від 28.12.2011р. на суму 319 063,98 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9272 від 28.12.2011р. на суму 5886,29 грн. (з врахуванням ПДВ);

- № 9275 від 28.12.2011р. на суму 4037,04 грн. (з врахуванням ПДВ), вказані накладні з боку отримувача товару (покупця) скріплені печаткою відповідача та, як вірно встановлено місцевим господарським судом, підписані директором відповідача ОСОБА_3

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, на підтвердження того, що печатка відповідача була втрачена, або мався незаконний доступ до такої печатки, окрім того, не надано також жодних доказів на підтвердження звернення відповідачем до компетентних органів з приводу незаконного заволодіння печаткою відповідача третіми особами.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність користування його печаткою, а також особисто відповідає за її використання, в тому числі за засвідчення видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

Окрім того, як вже було зазначено вище та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, спірні видаткові накладні з боку відповідача підписані директором підприємства ОСОБА_3

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що видаткові накладні № 9060 від 05.12.2011р. на суму 8916,72 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9094 від 09.12.2011р. на суму 9871,49 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9095 від 09.12.2011р. на суму 167,23 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9271 від 28.12.2011р. на суму 319 063,98 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9272 від 28.12.2011р. на суму 5886,29 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9275 від 28.12.2011р. на суму 4037,04 грн. (з врахуванням ПДВ) складені відповідно до вимог чинного законодавства і є документами первинного бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що скріплення печатками відповідача та підписання директором відповідача видаткових накладних № 9060 від 05.12.2011р. на суму 8916,72 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9094 від 09.12.2011р. на суму 9871,49 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9095 від 09.12.2011р. на суму 167,23 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9271 від 28.12.2011р. на суму 319 063,98 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9272 від 28.12.2011р. на суму 5886,29 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9275 від 28.12.2011р. на суму 4037,04 грн. та часткова оплата отриманого товару за вказаними накладними свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для підтвердження факту прийняття відповідачем від позивача товару за вказаними накладними.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, відповідно до вимог контракту на поставку лакофарбової продукції на 2011 рік №102-Юр від 01.03.2011р., а саме п.3.2 контракту, встановлено, покупець здійснює оплату кожної партії продукції на протязі 90 календарних днів з моменту поставки, а отже протягом 90 календарних днів з дат отримання товару у відповідача виникли зобов'язання по оплаті отриманого товару за видатковими накладними № 9060 від 05.12.2011р. на суму 8916,72 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9094 від 09.12.2011р. на суму 9871,49 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9095 від 09.12.2011р. на суму 167,23 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9271 від 28.12.2011р. на суму 319 063,98 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9272 від 28.12.2011р. на суму 5886,29 грн. (з врахуванням ПДВ); № 9275 від 28.12.2011р. на суму 4037,04 грн. (з врахуванням ПДВ).

Як вже було зазначено вище, позивач на виконання умов контракту на поставку лакофарбової продукції на 2011 рік №102-юр від 01.03.2011р. поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 347942,75 грн. за видатковими накладними: №9060 від 05.12.2011р., №9094 та №9095 від 09.12.2011р., №9271, №9272 та №9275 від 28.12.2011р.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не спростовано сторонами, спірну продукцію на загальну суму 228484,73 грн. було оплачено відповідачем, що підтверджують наявні в матеріалах справи банківські виписки, а саме: 12.08.2011р. - 24581,63 грн., 16.09.2011р. - 22088,14 грн., 23.09.2011р. - 17143,41 грн., 28.09.2011р. - 17671,55 грн., 28.11.2011р. - 20000 грн., 19.01.2012р. - 20000 грн., 03.02.2012р. - 7000 грн., 24.04.2012р. - 5000 грн., 08.06.2012р. - 3000 грн., 06.11.2012р. - 3000 грн., 16.11.2012р. - 2000 грн., 21.11.2012р. - 5000 грн., 26.11.2012р. - 5000 грн., 30.11.2012р. - 13000 грн., 14.12.2012р. - 7000 грн., 19.12.2012р. - 3000 грн., 25.12.2012р. - 4000 грн., 28.12.2012р. - 2000 грн., 2000 грн., 2000 грн. та 5000 грн., 03.01.2013р. - 3000 грн., 29.01.2013р. - 10000 грн., 08.02.2013р. - 5000 грн., 11.02.2013р. - 3000 грн. , 29.04.2013р. - 10000 грн., 17.05.2013р. - 8000 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем отриманого товару, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заборгованість відповідача за контрактом № 102-юр від 01.03.2011р. становить 119458,02 грн.

Що стосується посилань відповідача на повернення товару за накладними про повернення №22, №24 та № 25 від 30.03.2012р., апеляційний господарський суд не приймає їх до уваги, оскільки в зазначених накладних, наданих до матеріалів справи, в графі „договір" вказано договір № 4-юр від 01.01.2012р., який не є підставою заявлених позивачем вимог в межах даної справи.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Елакс» в частині стягнення з ТОВ "Лука і Компанія" 119458,02 грн. заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Лука і Компанія"- без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 07 травня 2014 року у справі №916/1783/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лука і Компанія" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 17 липня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош